Клер Бут Люс
.jpg)
.svg/62px-Presidential_Medal_of_Freedom_(ribbon).svg.png){kind=small}
Клер Бут Люс (англ. Clare Boothe Luce; (10 березня 1903 або 10 квітня 1903, Нью-Йорк, Нью-Йорк — 9 жовтня 1987, Вашингтон)) — американський драматург, редакторка, журналістка, посол, світська особа та конгресмен США, що представляла штат Коннектикут.
Нагороджена Президентською медаллю Свободи (1983) та Нагородою Сільвануса Тайєра (1979).
Клер Бут Люс народилася 1903 року під ім'ям Енн Бут у Нью-Йорку, друга дитина танцівниці Анни Клари Шнайдер (вона ж Шнайдер, вона ж Енн Бут) та Вільяма Франкліна Бут. Її батько, скрипаль та продавець готових ліків, що відпускаються без рецепта лікаря, прищепив доньці любов до музики та літератури. Частину свого дитинства він провів у Чикаго, штат Іллінойс; Мемфісі, штат Теннесі, Юніон-Сіті в штаті Нью-Джерсі і Нью-Йорку, штат Нью-Йорк. У неї був старший брат, Девід Франклін. Неодружені батьки Клер розійшлися 1912 року.
Бут закінчила школу в місті Таррітаун у Нью-Йорку в 1919 році. Її початковою метою було стати акторкою. Бут зацікавилася рухом за жіноче виборче право.
Бут вийшла заміж за Джорджа Туттл Брокау, спадкоємця магазинів одягу в Нью-Йорку, 10 серпня 1923 року в 20-літньому віці. У шлюбі народилося донька Енн Клер Брокау (25 квітня 1924 — 11 січня 1944). За словами Бут, Брокау був алкоголіком, і шлюб закінчився розлученням у 1929 році. Через шість років 23 листопада 1935 року Бут вийшла заміж за Генрі Люса, багатого і впливового видавця Тайм, Fortune та Лайфу.
11 січня 1944 року, донька Люс Енн Клер Брокау, будучи третьокурсницею в Стенфордському університеті, загинула в автомобільній катастрофі. В результаті цієї трагедії Люс стала вивчати психотерапію та релігії, приєднавшись до Римо-католицької церкви в 1946 році, зрештою ставши Дамою Мальтійського ордена.
У 1943—1947 роках обиралася членом Палати представників США від штату Коннектикут.
Люс у 1944 році, будучи конгресменом, відіграла важливу роль у створенні Комісії з атомної енергії та почала боротьбу зі зростаючою загрозою міжнародного комунізму. У 1946 році вона була співавтором Закону Люс-Селлера, який дозволив індійським та філіппінським іммігрантам отримати громадянство в США, кількість яких раніше була обмежена квотою до 100 іммігрантів на рік через їх колір шкіри. У 1953—1956 роках посол США в Італії. 1981 року президент США Рональд Рейган нагородив її Президентською медаллю Свободи.
Клер Люс померла від раку мозку 9 жовтня 1987 року на 85-му році життя, в її квартирі на Вотергейт у Вашингтоні.
З моменту своїх перших грантів у 1989 році Програма Клер Бут Люс стала найбільшим джерелом приватної підтримки жінок у галузі науки, математики та інженерії. Організація стверджує, що виділяє гранти більш ніж на $120 млн на підтримку близько 1550 жінок. Гранти надаються коледжам та університетам, а не безпосередньо фізичним особам.
Інститут політики Клер Бут Люс був заснований в 1993 Мішелью Істон.[6] Некомерційний НДІ націлений на підтримку консервативних ідей у американських жінок за допомогою, схожих з ідеями покійної Клер Бут Люс у сфері зовнішньої та внутрішньої політики.[7]
Премія Клер Люс Бут, заснована в 1991 році на згадку про Люс, є найвищою нагородою Heritage Foundation за видатний внесок у консервативний рух. Відомими лауреатами є Рональд Рейган, Маргарет Тетчер та Вільям Ф. Баклі молодший.[8][9][10]
- 1935 Залишайся зі мною
- 1936 Жінки
- 1938 Kiss the Boys Goodbye
- 1939 Допустима помилка
- 1951 Дитина ранку
- 1970 Slam the Door Softly
- 1949 Приходьте до стайні
- 1931 Stuffed Shirts
- 1940 Європа навесні
- 1952 Saints for Now (редактор)
