Очікує на перевірку

Комітат Шарош

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шарош

Герб комітату Шарош

Комітат Шарош

Адміністративний центр (1910): Пряшів
Населення (1910): 174600
Площа (1910): 3652 км²

Мапа комітата
Адміністративний поділ комітата Шарош
Шаришський Град на літографії Георга Хофнагеля 1617 року
Руїни Шаришського граду

Ша́рош, Ша́роський коміт́ат (угор. Sáros vármegye, лат. comitatus Sarossiensis) — історичний комітат у північно-східній частині Угорського королівства, що межував з австрійською провінцією Галичина (до 1772 року — частина Польщі) на півночі, комітатом Спиш на заході, Абауй-Торна на півдні, а також Земплинським комітатом на сході. Існував до 1919 року.

Історія

[ред. | ред. код]

Після утворення ЗУНР українська етнічна частина комітату повинна була увійти до її складу згідно з «Тимчасовим основним законом» від 13 листопада 1918 року.

До 1919 року Шарош був адміністративно-територіальною одиницею у складі Угорського королівства. З 1919 територія Шароша є частиною Словаччини.

Географія

[ред. | ред. код]

Географічно територія комітату Шарош обмежувалась Левоцькими горами, містами Кошиці та Свидник. Через комітат протікала річка Ториса.

Головним містом регіону спершу був Шариський Град, а з XVIII століття — Пряшів. У 1910 році територія комітату становила 3652 км².

Населення

[ред. | ред. код]
Чисельність українців по роках у комітаті Шарош[1][2]
Рік Відсоток
1720 70,1 %
1782 43,4 %
1795 36,7 %
1810 36,6 %
1820-ті 33,9 %
1840-ві 33,8 %
1857 27,6 %
1900 19,5 %
1910 22,0 %

Як показують переписи до кінця XVIII століття Шарош був заселений ще переважно русинами-українцями.

У 1439 р. у Шаришському комітаті було зафіксовано 14 православних храмів.[3]

У XVIII столітті в комітаті Шарош русинів-українців у % від усього населення мешкало — 1720: 70,1 %, 1782: 43,4 %, а у 1795: 36,7 %[1].

Це було слідством мадяризації та набагато більше словакизації русинів-українців.

Вже наприкінці XIX-початку XX століть переважна частина Шароша була заселена словаками, менша, північна, входила до складу української етнічної території: 1 300 км², у 1914 — 46 700 населення, у тому числі 32 200 русинів, 9 700 словаків.

У 1910 році населення становило 174 600 осіб.

Кількість жителів Шароського комітату у 1900 році нараховувала 174,470 тис. осіб і складалася з наступних мовних спільнот[2], серед них:

За даними перепису 1900 року, комітат складався з таких релігійних громад:[4]

Кількість жителів Шарошського комітату у 1910 році нараховувала 174 620 тис.осіб і складалася з таких мовних спільнот[2], серед них:

За даними перепису 1910 року, округ складався з таких релігійних громад:[5]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Казубан, Владимир (2006). Украинцы в мире. Динамика численности и расселения 20-е годы XVIII века - 1989 год : формирование этнических и политических границ украинского этноса (рос.). М.: Наука. с. 135,192. {{cite book}}: Вказано більш, ніж один |pages= та |page= (довідка)
  2. а б в A magyar szent korona orszagáinak 1910. KlimoTheca (угор.). Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 10 серпня 2021.
  3. Toth S. Saros varmogye monografiaja. — Budapest. 1910. III. — S. 212.
  4. KlimoTheca :: Könyvtár. Kt.lib.pte.hu. Архів оригіналу за 28 липня 2011. Процитовано 26 червня 2012.
  5. KlimoTheca :: Könyvtár. Kt.lib.pte.hu. Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 26 червня 2012.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]