Антоніо да Корреджо (власне Антоніо Аллегрі да Корреджо; (італ.Antonio Allegri da Correggio або просто Correggio); близько 1489 року, Корреджо, Емілія — близько 5 березня1534 року, там само) — італійський живописець періоду Високого Відродження.
Працював у Пармі та Корреджо (звідки й отримав своє прізвисько), користувався заступництвом графині Корреджо поетеси Вероніки Гамбара, яка рекомендувала його мантуанському герцогові.
Зазнав впливу Андреа Мантеньї, Леонардо да Вінчі, Рафаеля, Мікеланджело, Доссо Доссі. Сповнені м'якої грації й інтимної чарівності, твори Корреджо відображають поступову втрату героїчних ренесансних ідеалів, творення нових художніх форм і принципів. Для монументального живопису Корреджо характерна грайлива легкість і декоративна витонченість (розписи в монастирі Сан-Паоло в Пармі, між 1517 та 1520 роками). З часом він вдається до пошуків динамічної експресії: у розписах церкви Сан-Джованні Еванджеліста (1520-1523) та Пармського собору (1526–1530), де складні ракурси й спрямована вгору вихроподібна композиція провіщають просторові ефекти епохи бароко.
Станкові композиції Корреджо, перейняті святковим світським духом, відрізняються м'якістю інтимних образів, ефектністю вишуканих поз і рухів, динамічною асиметрією композиції, світлим, ошатним, примхливо-мінливим колоритом («Мадонна зі святим Франциском», 1514-1515, «Мадонна зі святим Георгієм», 1530-1532 рр.., — обидві в Картинній галереї, Дрездена; «Заручини святої Катерини», Лувр, Париж). З метою посилення емоційного звучання образів, Корреджо іноді вдається до ефектів контрастного нічного освітлення («Поклоніння пастухів», або «Ніч», близько 1530, Дрезденська картинна галерея).