Лаврушин Володимир Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лаврушин Володимир Федорович
Народився28 травня 1912(1912-05-28)
Харків, Російська імперія
Помер2 березня 2003(2003-03-02) (90 років)
Харків, Україна
Країна Україна
Діяльністьхімік
Alma materХНУ ім. В. Н. Каразіна
Галузьорганічна хімія
ЗакладХарківський державний університет
Харківський хіміко-технологічний інститут
Посадаректор Харківського державного університету 1960-1966
Науковий керівникВаляшко Микола Овксентійович
Відомі учніОрлов Валерій Дмитрович
НагородиЗаслужений діяч науки УРСР Орден Червоної Зірки Орден «Знак Пошани» Орден Леніна Орден Вітчизняної війни II ступеня

Лавру́шин Володи́мир Фе́дорович (нар. 28 травня 1912(19120528), Харків — пом. 2 березня 2003, Харків) — український хімік-органік, ректор Харківського державного університету у 1960—1966 роках, Почесний професор Манчестерського університету.

Біографія

[ред. | ред. код]
Могила на Другому міському кладовищі Харкова

Володимир Лаврушин народився у 28 травня у Харкові. Закінчив школу фабрично-заводського навчання і згодом працював на взуттєвій фабриці ім. Профінтерну. Паралельно він також здобував додаткову освіту — відвідував підготовчі курси при Харківському науковому товаристві. У 1930 році поступив на хімічний факультет Харківського інституту народної освіти (пізніше його буде перейменовано у Харківський державний університет). Закінчивши його у 1935, він вступив до аспірантури Інституту хімії при ХДУ. Окрім цього він вів викладацьку діяльність: з 1936 року був асистентом у Хіміко-технологічному інституті, з 1938 — асистентом в Інституті радянської торгівлі, а з 1939 — старшим викладачем в Інтендантській Академії Червоної Армії. До початку Німецько-радянської війни, у червні 1941 року, він захистив свою кандидатську дисертацію під керівництвом професора М. Валяшка.

В лавах радянської армії Лаврушин брав участь у боях за Сталінград, у визволенні Донбасу і Криму. Закінчив війну у званні інженера-майора, був нагороджений орденами Червоної Зірки і Вітчизняної війни II ступеня. У складі Надзвичайної комісії брав участь у розслідуваннях військових злочинів у концтаборі Освенцим.

Після демобілізації в 1945 році Володимир Лаврушин відновлює викладацьку діяльність: спочатку як доцент у Харківському політехнічному інституті, а з 1953 — на посаді завідувача кафедрою технічної хімії ХДУ. У 1959 році він захистив докторську дисертацію і був призначений проректором з наукової роботи, а у 1960—1966 роках обіймав посаду ректора університету. За час головування Лаврушина в університеті була створена низка нових факультетів: механіко-математичний, фізичний, фізико-технічний, факультети іноземних мов і підготовки іноземних студентів. Соціальне життя студентства покращувалося завдяки відкриттю нових гуртожитків, спортивно-оздоровчої бази «Фігуровка» тощо.

З 1959 по 1990 рік він був завідувачем кафедри органічної хімії, а до квітня 2002 — також і провідним науковим співробітником Науково-дослідного інституту хімії при університеті.

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Перша наукова стаття Володимира Лаврушина була присвячена синтезу гіпнотиків, яку він написав разом із Юрієм Габелем і Т. Збаровським у 1938 році. Відтоді він почав займатися спектральними методами досліджень органічних сполук і до 1960-х зумів створити передову фізико-хімічну лабораторію.

Його докторська робота, присвячена дослідженню галохромних властивостей ди-, три- і тетраарилметанів, викликала значний резонанс у наукових колах, оскільки в ній вперше вивчалися процеси розщеплення зв'язків C—C під дією кислот. На знак визнання його робіт, у 1966 році Лаврушину надали звання Почесного професора Манчестерського університету (Велика Британія). Окрім цього він був нагороджений орденом «Знак Пошани» (1953) і орденом Леніна (1961). У 1979 році отримав звання Заслужений діяч науки УРСР.

Володимир Лаврушин є автором понад 400 наукових робіт, під його керівництвом захищено понад 60 кандидатських і 4 докторських дисертації.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Ректори університету. Лаврушин Володимир Федорович. univer.kharkov.ua. Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. Архів оригіналу за 20 жовтня 2015. Процитовано 20 жовтня 2015.

Джерела

[ред. | ред. код]