Ламах Валерій Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ламах Валерій Павлович
Народження6 березня 1925(1925-03-06)
Лебедин, Сумська округа, Харківська губернія, Українська СРР, СРСР
Смерть25 травня 1978(1978-05-25) (53 роки)
 Київ, Українська РСР, СРСР
Країна СРСР
НавчанняКиївський державний художній інститут (1954)
Діяльністьхудожник, викладач
ВчительКасіян Василь Ілліч і Самусєв Федір Панасович
Відомі учніЗадорожна Людмила Іванівна
ПрацівникМистецтво
ЧленСпілка радянських художників України
У шлюбі зЛамах Аліна Миколаївна

Ла́мах Вале́рій Па́влович (6 березня 1925, Лебедин — 25 травня 1978, Київ) — український радянський художник, представник покоління шістдесятників і мистецтва андеграунду; член Спілки радянських художників України з 1956 року. Чоловік художниці тканин Аліни Ламах, батько художниці Людмили Ламах.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 6 березня 1925 року в місті Лебедині (нині Сумська область, Україна). 1939 року поступив у Ворошиловградське художнє училище. Під час німецько-радянської війни був вивезений на примусові роботи до Німеччини. Після повернення продовжив навчання в училищі, яке закінчив 1948 року[1]. У 1948—1954 роках навчався на факультеті графіки у Київському художньому інституті, був учнем Василя Касіяна, Федора Самусєва. Дипломна робота — плакат «Вітчизну славимо трудом своїм»[1].

Протягом 1956—1960 років працював старшим редактором у Державному видавництві образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР; у 1961—1964 роках — редактором плаката у тому ж видавництві, яке вже називалося видавництвом «Мистецтво». Вів активну громадську діяльність — був членом правління Спілки радянських художників України, головою республіканської ради з монументального мистецтва при Художньому фонді України, членом бюро секції монументально-декоративного мистецтва Київської організації Спілки художників України, головою республіканської та членом всесоюзної комісій з монументального мистецтва[1].

З 1974 року — доцент кафедри оздоблення книг в Київському вечірньому факультеті Львівського поліграфічного інституту імені Івана Федорова, викладач малюнку, живопису, композиції. Мешкав у Києві, в будинку на Русанівській набережній, № 16, квартира № 85. Помер у Києві 25 травня 1978 року.

Творчість

[ред. | ред. код]

Працював у галузі плаката та монументально-декоративного мистецтва (створював панно, мозаїки). Серед робіт:

плакати
  • «Високі врожаї — країни сила, слава людям, що їх зростили» (1951);
  • «Дамо країні більше цукрових буряків!» (1953)[1];
  • «Вітчизну славимо трудом своїм» (1954);
  • «Під керівництвом КПРС» (1957);
  • «Слава радянським шахтарям!» (1957);
  • «Молодь! Зустрінемо наш фестиваль новими трудовими перемогами! Мир! Праця! Щастя!» (1957)[2];
  • «На славній орбіті наука радянська, наука достойна народу-творця!» (1963).
монументальні роботи
Панно на Київському річковому вокзалі.
Панно на Київському річковому вокзалі.
Мозаїка «Симфонія праці».
Мозаїка «Симфонія праці».

Брав участь у республіканських виставках з 1952 року, всесоюзних — з 1957 року.

У кіно

[ред. | ред. код]

2013 року вийшов документальний фільм «Валерій Ламах. Коло життя» режисера Анатолія Сирих[6].

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]