Лейденська обсерваторія
| Лейденська обсерваторія | |
| Дата створення / заснування | 1633 |
|---|---|
 | |
| Країна |
 Нідерланди |
| Адміністративна одиниця | Лейден |
| Оператор | Лейденський університет |
| Статус спадщини |
Rijksmonument complexdDutch_register_of_monuments |
 | |
| Офіційний сайт | |
 Лейденська обсерваторія у Вікісховищі | |
Координати: 52°09′17″ пн. ш. 4°29′02″ сх. д. / 52.15494500002777301° пн. ш. 4.48394500002777807° сх. д.
Лéйденська обсерватóрія (нід. Sterrewacht Leiden) — астрономічна обсерваторія Лейденського університету в Нідерландах. Заснована в 1633 році для розміщення квадранта Віллеброрда Снелліуса, це найстаріша діюча університетська обсерваторія у світі (єдиною старішою все ще існуючою обсерваторією є Ватиканська обсерваторія)[2][3].
Спочатку обсерваторія була розташована в будівлі університету в центрі Лейдена. У 1860 році в ботанічному саду університету було побудовано нову будівлю, в якій обсерваторія працювала до 1974 року, а потім переїхала до нового університетського кампусу на північний захід від міста. В обсерваторії працювали такі відомі астрономи, як Віллем де Сіттер, Ейнар Герцшпрунг і Ян Оорт.
Лейденський університет заснував обсерваторію в 1633 році. Тоді астрономія вже входила в навчальну програму університету протягом тривалого часу. Через володіння великим квадрантом, побудованим Рудольфом Снелліусом[en], Якобус Голіус[en] попросив створити обсерваторію, де можна було б використовувати його. Обсерваторія була однією з перших спеціально побудованих обсерваторій в Європі. Хоча Голіус регулярно використовував обсерваторію, жодних публікацій про її використання він не залишив[4]. Невідомо, чи мав Голіус в обсерваторії будь-які прилади, крім квадранта Снелліуса[3].
У 1682 році Бурхард де Вольдер[en] став професором математики в університеті і таким чином взяв на себе відповідальність за обсерваторію. Під час його перебування на посаді обсерваторія була розширена, стару вежу було реконструйовано, була побудована друга вежа, в якій був розмістили придбаний де Вольдером латунний секстант. Обидві вежі мали поворотні дахи. Після виходу на пенсію в 1705 році де Вольдер представив каталог інструментів, який показував, що обсерваторія володіла двома іншими квадрантами, 12-дюймовим телескопом, двома об'єктивами та кількома меншими телескопами. Протягом наступних двох років обсерваторією керував Лотаріус Цумбах де Кесфельд (Lotharius Zumbach de Coesfeld) до свого призначення професором математики в Касселі в 1708 році. З того часу до 1717 року обсерваторія працювала без директора, поки Віллем Гравесанде[en] не був призначений на цю посаду. Протягом свого керівництва обсерваторією він придбав ряд нових інструментів, включаючи нові телескопи та допоміжні пристрої. У 1742 році він помер[3].
Наступником Гравесанде став Йохан Лулофс (Johan Lulofs), який використовував обсерваторію для спостереження комети Галлея в 1759 році, проходження Меркурія в 1743 і 1753 роках і проходження Венери в 1761 році. Після смерті Лулофса в 1768 році керівництво обсерваторією прийняв Діонісій ван де Вейнперсе (Dionysius van de Wijnpersse). Пітер Ньюланд[en] став директором у 1793 році й керував обсерваторією до своєї смерті в наступному 1794 році. Протягом кількох років шукали астронома, який би міг очолити обсерваторію, і лише в 1799 році на цю посаду призначили Яна Фредеріка ван Бека Калкоена[nl], який керував обсерваторією до 1805 року[3].
У 1817 році вежі обсерваторії були знесені та перебудовані. Однак телескоп виявився непридатним для роботи. У 1837 році викладачем астрономії та директором обсерваторії був призначений Фредерік Кайзер. Він знову реконструював обсерваторію. Вежі були оснащені поворотним дахом з повними віконницями, а північно-західна вежа була зміцнена. Кайзер також придбав низку нових інструментів і телескопів, за допомогою яких він, серед іншого, проводив спостереження комет, планет та подвійних зір[3].
У результаті зростання інтересу до астрономії, викликаного популярними публікаціями та лекціями Кайзера, у 1853 році було створено комітет для фінансування нової обсерваторії[3]. З 1859 по 1909 рік цивільний час у Нідерландах встановлювався відповідно до місцевого цивільного часу в обсерваторії, який телеграфом передавали в інші регіони країни[5].
До 1860 року було завершено будівництво нової будівлі обсерваторії. Вона була побудована в тихій частині міста, в ботанічному саду університету. Будівля містила ряд робочих кабінетів, житлових приміщень для астрономів і кілька спостережних куполів з телескопами. У 1873 році до будівлі було додано дві нові кімнати для розміщення інструментів, необхідних для перевірки морських приладів. Два куполи були перебудовані, один у 1875 році, інший у 1889 році[3].
До кінця XIX століття було збудовано ще кілька будівель: західну вежу (1878), східну вежу (1898), ще одну невелику будівлю (1898) для розміщення газового двигуна для вироблення електрики, який використовувався, поки обсерваторія не була під'єднана до міської електромережі. У 1896 році обсерваторія придбала свій перший фотографічний телескоп, і до 1898 року для його розміщення будувався новий купол[3].
Лейденську обсерваторію кілька разів відвідував Альберт Ейнштейн[6], який товаришував з її директором Віллемом де Сіттером. В обсерваторії досі зберігається "крісло Ейнштейна", яким Ейнштейн кілька разів користувався під час своїх візитів до обсерваторії[7][8]. Це крісло для астрономічних спостережень, виготовлене в 1861 році, є єдиним предметом меблів в обсерваторії, який датується тією епохою.
У 1923 році обсерваторія уклала дослідницьку угоду з Республіканською обсерваторією в Південній Африці, щоб дозволити дослідникам використовувати обидва об’єкти. Першим відвідувачем з Лейдена був Ейнар Герцшпрунг. У 1954 році лейденські телескопи були перевезені в Гартбеспорт[en][9]. Співпраця тривала до 1972 року[10].
Стара будівля обсерваторії цього періоду була реставрована з 2008 по 2012 рік, а в 2010-х роках тут розмістили центр для відвідувачів і проводять екскурсії[11][12].
В 1974 році Лейденська обсерваторія переїхала до наукового кампусу на північний захід від центру міста[13]. Хоча професійні астрономічні спостереження з самого Лейдена більше не проводяться, обсерваторія продовжує обробляти та аналізувати дані, отримані з інших місць.
Архіви Лейденської обсерваторії та її директорів зберігаються у бібліотеці Лейденського університету й доступні в цифровому вигляді[14].
- 1633—1667 — Якобус Голіус[en][3]
- 1668—1681 — Хрістіан Мелдер[3]
- 1682—1705 — Бурхард де Вольдер[en][3]
- 1705—1708 — Лотаріус Зумбах де Кесфелд[3]
- 1717—1742 — Віллем Якоб 'с Ґравесанде[en][3]
- 1742—1768 — Йоган Люлофс[de][3]
- 1768—1793 — Діонісіус ван де Вейнперсе[3]
- 1793—1794 — Пітер Н'євланд[en][3]
- 1799—1805 — Ян Фредерік ван Бек Калкун[de][3]
- 1811—1826 — Корнелус Экама[nl][3]
- 1826—1837 — Пітер Эйленбрук[nl][3]
- 1837—1872 — Фредерік Кайзер[15]
- 1872—1908 — Хендрікус Ґерардус ван де Санде Бакгьойзен[en][16]
- 1908—1918 — Ернст ван де Санде Бакгьойзен[nl][17]
- 1918—1934 — Віллем де Сіттер[15]
- 1934—1945 — Ейнар Герцшпрунг[15]
- 1945—1970 — Ян Гендрик Оорт[15], Пітер Остерхофф[en]
- 1970—1996 — Гендрік ван де Гулст, Гаррі ван дер Лан[nl], Гарм Габінг[nl]
- 1996—2003 — Георге Мілей[en][18]
- 2003—2007 — Тім де Зеу
- 2007—2012 — Кун Кьойкен[nl]
- 2012—2022 — Гюб Рьотґерінґ[nl][19]
- Від 2022 — Ігнас Снеллен[de]
Неповний список інструментів обсерваторії[20]:
- Рефрактор Zes-Duims Merz (16,6 см, дерев’яна телескопічна труба, 1830-і роки)
- Десятидюймовий рефрактор Репсольда (26,6 см, 1885 рік)
- Фотографічний подвійний рефрактор (1897 рік)
- Рефлектор Зундермана (дзеркало діаметром 46 см, 1947 рік)
- Геліостат
-
Лейденська обсерваторія 1861 року з північно-західного боку -
Панорамний вид на Лейден з обсерваторії, близько 1900 року -
Обсерваторія та Лейденський ботанічний сад, близько 1920–1940 -
Друга будівля Лейденської обсерваторії під час реставрації (2010) -
2013 рік, після реставрації -
Лабораторія Гюйгенса (ліворуч) і будівля Оорта (праворуч), де зараз розташована Лейденська обсерваторія на 4, 5 та 11 поверхах
- Dutch_register_of_monuments
- A.G.M. Pietrow. Van zolders naar koepels - vier eeuwen geschiedenis van de Leidse Sterrewacht. 2018, ISBN 978-9163976711, Digitale Versie (NL | EN)
- De Leidse Sterrewacht. Glorieus als vanouds. Universiteit Leiden, 2011. Digitale versie
- Huib Zuidervaart et al.: 'Frederik Kaiser (1808-1872). Schepper van de 'nieuwe' Leidse Sterrewacht'. Themanummer van Studium, 2011, vol. 4, nr 3. ISBN 978-90-804046-0-1
- R.H. van Gent & J.H. Leopold: De tijdmeters van de Leidse Sterrewacht. Leiden, Museum Boerhaave, 1992. ISBN 90-6292-099-3
- F. Kaiser: Geschichte und Beschreibung der Sternwarte in Leiden. Haarlem, 1868, Digitale versie
- W. de Sitter: Short history of the Observatory of the University at Leiden 1633-1933. Haarlem, Joh. Enschedé, 1933. Digitale versie
- Вебсайт Лейденської обсерваторії [Архівовано 25 вересня 2006 у Wayback Machine.]