Лесгафт Петро Францович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лесгафт Петро Францович
Народився8 (20) вересня 1837, 21 вересня (3 жовтня) 1837[[:d:Q126722605|Педагоги_и_психологи_мира]]_—_2012.[[d:Track:Q126722605]]-1">[1] або 3 жовтня 1837(1837-10-03)[[:d:Q126722605|Педагоги_и_психологи_мира]]_—_2012.[[d:Track:Q126722605]]-1">[1]
Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер28 листопада (11 грудня) 1909[[:d:Q126722605|Педагоги_и_психологи_мира]]_—_2012.[[d:Track:Q126722605]]-1">[1] (72 роки) або 11 грудня 1909(1909-12-11)[[:d:Q126722605|Педагоги_и_психологи_мира]]_—_2012.[[d:Track:Q126722605]]-1">[1] (72 роки)
Каїр, Єгипет
ПохованняЛітераторські мостки
Країна Російська імперія
Діяльністьлікар, анатом, хірург
Alma materІмператорська медико-хірургічна академіяd, Петрішулеd, Військово-медична академія імені С. М. Кірова і Училище Святої Анниd
Науковий ступіньдоктор медичних наук
Науковий керівникWenzel Gruberd
Відомі учніКрасуська Анна Адамівна
ЗакладІмператорський Казанський університет і Імператорський Санкт-Петербурзький університетd
Нагороди
орден Святого Станіслава III ступеня

Петро Францович Лесгафт (8 (20) вересня 1837(18370920), Санкт-Петербург — 28 листопада 1909, Єгипет) — біолог, анатом, антрополог, лікар, педагог, творець наукової системи фізичного виховання, прогресивний громадський діяч Росії.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в Санкт-Петербурзі. Початкову освіту здобув вдома.

1856 — поступив у Медико-хірургічну академію, де вивчав анатомію під керівництвом професора Грубера.

З 1861 — працював у хірургічній клініці.

1865 — отримав ступінь доктора медицини, захистивши дисертацію «Про закінчення поздовжніх м'язових волокон прямої кишки у людини і деяких тварин». 1868 року — захистив дисертацію «Колотомія в лівій поперековій області з анатомічного погляду», здобувши ступінь доктора хірургії.

1869-1871 — екстраординарний професор нормальної анатомії в Казанському університеті.

1884 — викладач анатомії в Санкт-Петербурзькому університеті.

Петро Лесгафт

1897 — подає у відставку і покидає стіни університету. 1899 — ставить свій підпис під «Протестом 99-ти». Його прогресивні погляди, поїздки закордон — все це зіграло свою роль в тому, що йому забороняють читати лекції і висилають на проживання в Теріокі. У 1902 пише прохання і одержує дозвіл вернутися в Петербург та відновитися на посаді директора Біологічної лабораторії.

З 13 листопада 1909 року перебував на лікуванні в Єгипті. Однак стан погіршувався, і 28 листопада вченого не стало. Труну з тілом відправили до Росії і 19 грудня його поховали на Волковському цвинтарі у Санкт-Петербурзі.

Наукові погляди

[ред. | ред. код]

П. Ф. Лесгафт мав складні й натягнуті стосунки з відомим фізкультурним і спортивним діячем О. Бутовським через різний підхід до розуміння питань фізкультури й спорту, особливо при вихованні підростаючого покоління. П. Ф. Лесгафт (на відміну від О. Д. Бутовського) у своїх працях подавав негативне ставлення до спорту, виступав проти застосування в процесі фізичного виховання будь-яких гімнастичних приладів, був противником використання фізичних вправ для рук, бо, як він вважав, вони призначені для виконання усілякої тонкої роботи[2].

Примітки

[ред. | ред. код]
_1-0">а [[:d:Q126722605|Педагоги_и_психологи_мира]]_—_2012.[[d:Track:Q126722605]]
_1-1">б [[:d:Q126722605|Педагоги_и_психологи_мира]]_—_2012.[[d:Track:Q126722605]]
_1-2">в [[:d:Q126722605|Педагоги_и_психологи_мира]]_—_2012.[[d:Track:Q126722605]]
_1-3">г [[:d:Q126722605|Педагоги_и_психологи_мира]]_—_2012.[[d:Track:Q126722605]]