Лу Сінь

Лу Сінь
魯迅/鲁迅
Ім'я при народженні	трад. китайська: 周樹人
Псевдонім	Lu Xun, 豫才, 豫山 і 豫亭
Народився	25 вересня 1881(1881-09-25) Шаосін, провінція Чжецзян, Китай
Помер	19 жовтня 1936(1936-10-19) (55 років) Шанхай ·туберкульоз
Поховання	Lu Xun's tombd
Громадянство	Китай
Діяльність	письменник
Alma mater	Тохокуський університет, Kobun Instituted і Sendai Medical Colleged
Заклад	Пекінський університет
Мова творів	англійська, китайська і японська
Роки активності	1881–1936
Жанр	есей і оповідання
Magnum opus	Справжня історія А-К'юd і A Madman's Diaryd
Членство	League of Left-Wing Writersd
Батько	Zhou Boyid
Брати, сестри	Чжоу Цзожень і Zhou Jianrend
У шлюбі з	Zhu And і Xu Guangpingd
Діти	Zhou Haiyingd
Автограф
Нагороди	100 heroes and model figures who have made outstanding contributions to the founding of New Chinad
Лу Сінь у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у  Вікіджерелах

Підпис

Лу Сінь (кит. 魯迅/鲁迅, Lǔ Xùn — Лу Сюнь; *25 вересня 1881 — †19 жовтня 1936), справжнє ім'я Чжоу Шужень (кит.: 周树人) — китайський письменник, публіцист та літературознавець. Вважається основоположником сучасної китайської літератури.

Біографія

Лу Сінь народився в сім'ї поміщика. В 1902 р. він закінчив гірничо-залізничне училище в місті Нанкін та був направлений для продовження освіти в Японію, де приєднався до освітнього руху китайських студентів. Виступив як перекладач і публіцист. В Японії та на батьківщині Лу Сінь брав участь у підготовці Сіньхайської революції (1911–1913 рр.).

У 1913 р. Лу Сінь написав своє перше оповідання «Минуле». У 1918 р. він опублікував оповідання «Щоденник божевільного» (своєрідній варіант «Записок божевільного» М. В. Гоголя), який вважається першим твором нової китайської літератури. Пізніше світ побачили збірки «Клич» (1923; до її складу увійшла найпопулярніша повість Лу Сіня «Справжня історія А-К'ю», в якій він картав соціальну пасивність пригноблених народних мас), «Блукання» (1926), «Дикі трави» (1927, збірка віршів у прозі), «Старі легенди по-новому» (1936, збірка сатирико-героїчних казок Лу Сіня, в яких він критикував негативні явища свого часу) та ін.

Лу Сінь є автором великої кількості статей про важливі події житті Китаю та інших країн: збірники «Гарячий вітер» (1925), «Під розкішним балдахіном» (1926), «Дозволяється розмовляти про погоду» (1934) та інші. Він багато зробив для популяризації у Китаї іноземної літератури, особливо російської та радянської. Лу Сінь переклав «Заповіт» Тараса Шевченка, твори М. В. Гоголя, М. Є. Салтикова-Щедріна, А. П. Чехова, М. Горького, О. О. Фадєєва та ін. Новелу «Качина комедія» присвятив своєму другові, письменнику українського походження, вихідцю зі Східної Слобожанщини (Курщина), що писав японською мовою та есперанто Василю Єрошенку. У перекладі Лу Сіня та з його доповненнями в жовтні 1921 року в журналі «Сяошо юебао» було надруковано розділ про українську літературу з «Загальної історії літератури» німецького літературознавця Г. Карпелеса. Ця публікація спричинилася до початку китайських перекладів з української.

Твори Лу Сіня виходили в українському перекладі окремими виданнями 1953, 1957, 1958, 1961, 1981 років, а також у періодиці.

На честь письменника була названа Літературна премія Лу Сіня.

Примітка

_1-0">^а [[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]_[http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb11913415x_BNF]:_платформа_відкритих_даних_—_2011.[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]