Ліфта
Ліфта (араб. لفتا; івр. ליפתא) — колишнє палестинське арабське село на околицях Єрусалиму. Село було знеселене в першій половині Громадянської війни 1947–48 років у Підмандатній Палестині. Під час війни у селі проживали єврейські біженці, де вони осіли зі своїми сім’ями. Проте згодом, у 1969-71 роках, вони здебільшого виїхали, після чого частини села використовувались як наркологічна поліклініка і середня школа. Село розташоване на схилі гори між західним входом до Єрусалиму і мікрорайоном Ромема. У 2012 році Єрусалимський районний суд відхилив плани відбудови села як висококласного мікрорайону.[2] У 2015 році Ліфта була занесена Ізраїлем до попереднього списку Світової спадщини ЮНЕСКО як унікальний приклад традиційного левантського села.[3] У 2017 році останні єврейські жителі покинули Ліфту[4] і територія села була визнана національним природним парком Ізраїлю.[5]
У 2010 році в Ліфті було проведене археологічне дослідження Мордехаєм Гейманом від імені «Управління старожитностей Ізраїлю».[6]
Поселення вважається іденичним із біблійним місцем Мей Нефтоах (івр. מי נפתוח). Воно було заселене із стародавніх часів. Назва поселення «Нефтоах» (гебр. נפתח) згадується в «Єврейській Біблії» як межа між ізраїльськими племенами Юди та Веніямина,[7] що було найпівнічнішою демаркаційною точкою території племені Юди.[8][9][10]
У селі були знайдені археологічні рештки часів Другої залізної доби.[10][11][12]
Римляни та візантійці називали поселення «Нефто», а хрестоносці називали його «Клепста».[13]
У центрі села залишилися залишки придворного будинку часів хрестоносців.[14]
У 1596 році Ліфта було селом в Османській імперії, нохія (підрайон) Єрусалиму під лівою (округом) Єрусалиму, де розміщувалося 72 мусульманських домогосподарств, за оцінками — 396 осіб. Вон сплачував податки на пшеницю, ячмінь, оливки, фруктові сади та виноградники; загалом 4800 акче. Весь дохід ішов на вакф.[15]
У 1834 році тут відбувся бій під час повстання селян. Єгиптський полководець Ібрагім-паша і його армія брали участь у боротьбі і розгромили місцевих повстанців на чолі з Шейхом Касімом аль-Ахмадом — відомим місцевим правителем. Однак, династія Касим аль-Ахмада залишалася потужною і керувала регіоном на південний захід від Наблуса з своїх укріплених сіл Дейр Істія та Бейт Вазан приблизно за 40 кілометрів (25 миль) на північ від Ліфти.[16] У 1838 році поселення Ліфта було зазначеним як мусульманське село, розташоване на території Бені Малік, на захід від Єрусалиму.[17]
У 1863 році Віктор Герін описав Ліфту як поселення, оточене садами лимонних дерев, апельсинів, інжиру, гранату, алму та абрикосів.[18] Село Ліфта у часи Османської доби 1870 року налічувало приблизно 117 будинків та 395 чоловік населення, хоча кількість населення включала лише чоловіків.[19][20]
У 1883 році «Фонд досліджень Палестини» провів «Дослідження Західної Палестини», яке описувало поселення як село на узбережжі крутого пагорба, з джерелом та скелевими гробницями на південь.[21]
У 1896 році населення Ліфти становило близько 966 осіб.[22]
У 1917 році село Ліфта здалося британським військам з білими прапорами і, як символічний жест, жителі віддали ключі від села.[23]
За переписом населення Палестини 1922 року в Ліфті проживало 1451 чоловік, всі мусульмани,[24] число яких за переписом 1931 року (коли до Ліфти зараховували «квартал Шнеллера») зросло до 1893 чоловік; село налічувало 1844 мусульман, 35 євреїв та 14 християн, у сумі 410 будинків.[25]
Під час палестинських заворушень 1929 року жителі села активно брали участь у грабежах і нападах на довколишні єврейські громади.[26][27][28]
У статистиці за 1945 рік населення Ліфти становило 2250 чоловік; 2230 мусульман та 20 християн[29] і займало загальну територію у 8743 дунамів.[30] 3248 дунамів припадало на зернові землі,[31] тоді як 324 дунамів були забудованими (міська) територія.[32]
До 1948 року в селі була сучасна поліклініка, дві кав’ярні, два столярні магазини, перукарні, м’ясник, мечеть.[10]
У громадянській війні 1947-48 років у Підмандатній Палестині Ліфта, Ромема та Шейх Бадр, які були стратегічно розташовані на шляху з Єрусалиму до Тель-Авіва, були оперативним пріоритетом єврейських сил. Арабське керівництво наказало адміністрації села Ліфта евакуювати жінок і дітей, щоб розмістити військову компанію, і 4 грудня 1947 року деякі арабські сім'ї залишили село.[33] До середини грудня нерегулярна арабська міліція зайняла позиції у Ліфті, щоб захистити поселення і переслідувати прилеглі єврейські райони. Патрулі Хагана брали участь у вогневих обстрілах із сільськими міліціонерами, у той час як бійці Ірґуну та Лехі були ще більш агресивнішими. 28 грудня після нападу кулемета та гранати на кафе у Ліфті чи Ромемі, де загинуло семеро чоловік, із села виїхало більше жінок та дітей. Село страждало від нестачі їжі на початку січня. Згодом певна кількість жителів села повернулися додому, як пише Бенні Морріс: «дехто чи більшість» це робили. Врешті, Абд аль-Кадір аль-Хусаїні, відвідуючи село, наказав жінкам, дітям і людям похилого віку евакуюватись, а чоловікам залишатись на місці. 29 січня рейд Лехі підірвав 3 будинки в селі. На початку лютого село було покинуте нерегулярною міліцією. Бенні Морріс вважає військовий напад на поселення причиною депопуляції села.[34]
Ліфта використовувалася для поселення єврейськиї біженців під час війни, а після війни Єврейське агентство та Ізраїль поселили в селі єврейських іммігрантів з Ємену та Курдистану, налічуючи 300 сімей. Однак, право власності на будинки не було зареєстровано на їх ім’я. Умови життя в Ліфті були важкими, будівлі були погано поремонтовані, погані дороги й транспорт, а також брак електроенергії, води та санітарної інфраструктури.[10][11][35][36] У 1969-71 роках більшість єврейських жителів Ліфти вирішили виїхати в рамках компенсаційної програми «Амідар». У дахах евакуйованих будівель просвердлювали отвори, щоб зробити їх менш придатними для житла, а також щоб сквотери не займали будівлі для проживання. 13 сімей, які проживали в частині села поблизу Шосе 1 і не страждали через транспортні проблеми, вирішили залишитися.[37]
Після від’їзду єврейських жителів деякі будівлі в селі використовувались для реабілітаційного центру підлітків Ліфти, який був закритий у 2014 році,[38] а з 1971 року для середньої школи Ліфти — відкритої освітньої школи, яка була перенесена до Німецької колонії у Єрусалимі у 2001 році.[39]
У 1984 році одна з покинутих будівель у селі була зайнята «бандою Ліфти» — єврейською групою, яка планувала підірвати мечеті на Храмовій горі, угрупування було зупинене біля воріт Храмової гори з 250 фунтами вибухівки, ручними гранатами та іншим озброєнням.[40][41]
У 2011 році були оголошені плани знесення селища й будівництва розкішної забудови, що мала складатися з 212 розкішних будівельних комплексів і готелю.[42] Колишні мешканці подали юридичну петицію про збереження села як історичного місця.[43] Ліфта — останнє покинуте арабське село, яке не було ні повністю знищене, ні повторно заселене.[42] До 2011 року було опубліковано три книги про історію палестинських сіл.[44]
У 1980-х роках поселення Ліфта було оголошено муніципальним природним заповідником під егідою «Ізраїльського управління природи та парків».[45][46] У червні 2017 року останні єврейські жителі покинули село після узгодження з урядом, який визнав, що вони не були сквотерами, а були переселені в Ліфту відповідними органами влади.[4] У липні 2017 року Мей Нефтоах був оголошений національним природним заповідником.[5] 55 із 450 кам’яних будинків, які були побудовані до 1948 року, досі стоять.[10][47]
Село Ліфта було однією з найбагатших спільнот Єрусалиму, а жінки були відомі своєю вишуканою вишивкою.[48] Весільні сукні «Thob Ghabani» були пошиті в Ліфті. Вони виготовлялися з габані — натуральної бавовни, покритої шовковою квітковою вишивкою золотистого кольору, виготовленою в Алеппо, і були вужчими за інші сукні. Рукава також були більш звуженими. Бічні, ручні та грудні панна сукні були прикрашені шовковими вставками. Сукні замовлялися нареченими у Вифлеємі.[49] Заміжні жінки Ліфти носили оригінальний головний убір — «shaṭweh», який також носили у Вифлеємі, Ейн-Каремі, Бейт-Джалі й Бейт-Сахурі.[50]
{{cite web}}
: |first=
з пропущеним |last=
(довідка)
ערבים מכפרי הסביבה - ליפתא, דיר יאסין, עין כרם, מלחה, בית צפאפא, צור באהר וסילואן - ובדווים ממדבר יהודה תקפו בנשק חם את שכונות הספר היהודיות של ירושלים [Arabs from the surrounding villages - Lifta, Dir Yasin, Ein Karem, Makcha, Beit Tsfafa, Tsur Baher and Silwan - and Bedouin from the Yehuda desert attacked the Jewish neighborhoods of Jerusalem with guns]
לאחר דין ודברים עם השוטרים הותר לקבוצת ערבים מכפר ליפתא לחזור לכפרם דרך רחוב יפו. בהגיעם לרחוב פתחו הליפתאים מיד בשוד החנויות ובפגיעות ביהודים [After discussion with the police, a group of Arabs from Lifta was allowed to return to their village via Yaffa Street. Once there, they right away started looting the shops and attacking Jews]
וקבוצה אחת בפיקודו של המוכתר מליפתא עלתה על גג והמטירה אש על רחוב יפו [and one group under the command of the Mukhtar of Lifta rained down fire on Yaffa Street]
- Avner, Rina (18 січня 2008). Jerusalem, Lifta Final Report (120). Hadashot Arkheologiyot–Excavations and Surveys in Israel. Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 16 листопада 2019.
- Barclay, James Turner (1858). The city of Great King; or, Jerusalem as it was. Philadelphia: J. Challen and sons [etc.] (p. 544)
- Barron, J.B., ред. (1923). Palestine: Report and General Abstracts of the Census of 1922. Government of Palestine.
- Berchem, van, M. (1927). MIFAO 44 Matériaux pour un Corpus Inscriptionum Arabicarum Part 2 Syrie du Sud T.2 Jérusalem Haram. Cairo: Impr. de l'Institut français d'archéologie orientale. (no. 293, pp. 436−437)
- Berchem, van, M. (1920). MIFAO 45.1 Matériaux pour un Corpus Inscriptionum Arabicarum Part 2 Syrie du Sud T.3 Jérusalem Index général. Cairo: Impr. de l'Institut français d'archéologie orientale. (plate LVIII)
- Conder, C.R.; Kitchener, H.H. (1883). The Survey of Western Palestine: Memoirs of the Topography, Orography, Hydrography, and Archaeology. Т. 3. London: Committee of the Palestine Exploration Fund.
- Dagan, Yehuda; Barda, Leticia (26 грудня 2010). Jerusalem, Lifta Survey Final Report (122). Hadashot Arkheologiyot – Excavations and Surveys in Israel. Архів оригіналу за 12 липня 2020. Процитовано 16 листопада 2019.
- Dauphin, Claudine (1998). La Palestine byzantine, Peuplement et Populations. BAR International Series 726 (French) . Т. III : Catalogue. Oxford: Archeopress. ISBN 0-860549-05-4. Архів оригіналу за 8 червня 2021. Процитовано 16 листопада 2019. (p. 900)
- Gilbert, Major Vivian (1936): The Romance of the last Crusade, London, UK
- Government of Palestine, Department of Statistics (1945). Village Statistics, April, 1945. Архів оригіналу за 2 квітня 2019. Процитовано 16 листопада 2019.
- Guérin, V. (1868). Description Géographique Historique et Archéologique de la Palestine (French) . Т. 1: Judee, pt. 1. Paris: L'Imprimerie Nationale.
- Hadawi, S. (1970). Village Statistics of 1945: A Classification of Land and Area ownership in Palestine. Palestine Liberation Organization Research Center. Архів оригіналу за 8 грудня 2018. Процитовано 16 листопада 2019.
- Haiman, Mordechai (19 вересня 2011). Jerusalem, Lifta Final Report (123). Hadashot Arkheologiyot – Excavations and Surveys in Israel. Архів оригіналу за 17 липня 2020. Процитовано 16 листопада 2019.
- Hartmann, M. (1883). Die Ortschaftenliste des Liwa Jerusalem in dem türkischen Staatskalender für Syrien auf das Jahr 1288 der Flucht (1871). Zeitschrift des Deutschen Palästina-Vereins. 6: 102—149.
- Hütteroth, Wolf-Dieter; Abdulfattah, Kamal (1977). Historical Geography of Palestine, Transjordan and Southern Syria in the Late 16th Century. Erlanger Geographische Arbeiten, Sonderband 5. Erlangen, Germany: Vorstand der Fränkischen Geographischen Gesellschaft. ISBN 3-920405-41-2. Архів оригіналу за 14 жовтня 2019. Процитовано 16 листопада 2019.
- Khalidi, W. (1992). All That Remains: The Palestinian Villages Occupied and Depopulated by Israel in 1948. Washington D.C.: Institute for Palestine Studies. ISBN 0-88728-224-5. Архів оригіналу за 21 березня 2019. Процитовано 16 листопада 2019.
- Mills, E., ред. (1932). Census of Palestine 1931. Population of Villages, Towns and Administrative Areas. Jerusalem: Government of Palestine.
- Morris, B. (2004). The Birth of the Palestinian Refugee Problem Revisited. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-00967-6.
- Palmer, E.H. (1881). The Survey of Western Palestine: Arabic and English Name Lists Collected During the Survey by Lieutenants Conder and Kitchener, R.E. Transliterated and Explained by E.H. Palmer. Committee of the Palestine Exploration Fund.
- Pringle, Denys (1997). Secular buildings in the Crusader Kingdom of Jerusalem: an archaeological Gazetteer. Cambridge University Press. ISBN 0521460107. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 16 листопада 2019.
- Robinson, E.; Smith, E. (1841). Biblical Researches in Palestine, Mount Sinai and Arabia Petraea: A Journal of Travels in the year 1838. Т. 3. Boston: Crocker & Brewster.
- Schick, C. (1896). Zur Einwohnerzahl des Bezirks Jerusalem. Zeitschrift des Deutschen Palästina-Vereins. 19: 120—127.
- Schölch, Alexander (1993). Palestine in Transformation, 1856-1882: Studies in Social, Economic, and Political Development. Institute for Palestine Studies. ISBN 978-0-88728-234-8.
- Socin, A. (1879). Alphabetisches Verzeichniss von Ortschaften des Paschalik Jerusalem. Zeitschrift des Deutschen Palästina-Vereins. 2: 135—163.
- Stillman, Yedida Kalfon (1979). Palestinian Costume and Jewelry. Albuquerque: University of New Mexico Press. ISBN 0-8263-0490-7. (A catalog of the MOIFA (Museum of International Folk Art at Santa Fe's) collection of Palestinian clothing and jewellery.)
- Tobler, T. (1854). Dr. Titus Toblers zwei Bucher Topographie von Jerusalem und seinen Umgebungen (German) . Т. 2. Berlin: G. Reimer. (pp. 758-60; cited in Pringle, 1997, p. 66)
- Zelinger, Yehiel (18 вересня 2011). Jerusalem, Lifta, Final Report (123). Hadashot Arkheologiyot – Excavations and Surveys in Israel. Архів оригіналу за 17 липня 2020. Процитовано 16 листопада 2019.
- Запрошуємо до Ліфти [Архівовано 5 січня 2013 у Archive.is]
- Ліфта [Архівовано 24 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Фільм «Руїни Ліфти» [Архівовано 15 липня 2021 у Wayback Machine.]
- Управління старожитностей Ізраїлю [Архівовано 24 жовтня 2018 у Wayback Machine.], Єрусалим, Ліфта, дослідження (2010)
- Археологічне дослідження Ізраїлю [Архівовано 15 липня 2021 у Wayback Machine.]
- Офіційна сторінка Управління природи і парків Ізраїлю [Архівовано 10 листопада 2019 у Wayback Machine.](івр.)(англ.)(араб.)