Маргарет (принцеса Великої Британії)
.jpg)
.svg){kind=small}
_ribbon_-vector.svg/60px-Order_of_St_John_(UK)_ribbon_-vector.svg.png){kind=small}
_-_Ribbon_bar.svg/62px-Order_of_the_Netherlands_Lion_(Knight)_-_Ribbon_bar.svg.png){kind=small}
Принцеса Маргарет Роуз, графиня Сноудонська, CI, GCVO, GCStJ, CD (англ. Margaret Rose; 21 серпня 1930 — 9 лютого 2002) — молодша дочка короля Георга VI та королеви Єлизавети. Молодша сестра королеви Єлизавети II.
Маргарет народилася, коли її батьки були герцогом і герцогинею Йоркськими, і провела більшу частину свого дитинства з ними та своєю старшою сестрою. Її життя змінилося в шість років, коли її батько зійшов на британський престол після зречення свого брата Едуарда VIII. Сестра Маргарет стала спадкоємицею, а Маргарет була другою в черзі на трон. Її позиція в лінії спадкоємства зменшилася протягом наступних десятиліть, коли народилися діти та онуки Єлизавети. Під час Другої світової війни дві сестри залишилися у Віндзорському замку, незважаючи на пропозиції евакуювати їх до Канади. У воєнні роки Маргарет була занадто молодою для виконання офіційних обов'язків і продовжила навчання, їй було дев'ять років, коли почалася війна, і виповнилося п'ятнадцять відразу після закінчення військових дій.
Починаючи з 1950-х років, Маргарет стала однією з найвідоміших світських левиць, прославившись своїм гламурним способом життя та відомими романами. Найвідомішим є те, що на початку 1950-х років вона закохалася в Пітера Таунсенда. У 1952 році її батько помер, її сестра стала королевою, і Таунсенд розлучився з дружиною. Він зробив пропозицію Маргарет на початку наступного року. Багато хто в уряді вважав, що він був би невідповідним чоловіком для 22-річної сестри королеви, і архієпископ Кентерберійський відмовився схвалити її шлюб з розлученим чоловіком. Маргарет відмовилася від своїх планів з Таунсендом і вийшла заміж за Ентоні Армстронга-Джонса в 1960 році; королева дала йому титул граф Сноудоном. У пари було двоє дітей, Девід і Сара. В 1978 році пара розлучилися. Маргарет більше не виходила заміж.
Маргарет була неоднозначною членкинею британської королівської родини. Її розлучення викликало багато негативного розголосу, а її приватне життя багато років було предметом спекуляцій ЗМІ та королівських спостерігачів. За останні двадцять років життя її здоров'я значно погіршилося. Більшу частину свого дорослого життя вона була завзятим курцем, у 1985 році перенесла операцію на легенях, у 1993 році перенесла пневмонію, а також три інсульти між 1998 і 2001 роками. Маргарет померла в лютому 2002 року у віці 71 року після четвертого інсульту.
Принцеса Маргарет народилася 21 серпня 1930 року в замку Глеміс (Glamis) у Шотландії. Вона була молодшою дочкою Георга VI і Єлизавети Боуз-Лайон. Принцесу охрестили в каплиці Букінгемського палацу. Її хрещеним батьком став старший брат її батька — майбутній Едуард VIII, а хрещеною матір'ю — Інгрід, уроджена Принцеса Швеції, згодом — королева Данії. 1936 року її дядько, Едуард VIII, зрікся престолу, і батько Маргарет став королем. Протягом усього дитинства її виховували сестра і її наставники. Під час Другої світової війни Маргарет залишилася у Віндзорському палаці, попри численні бомбардування Лондона.
1953 року принцеса Маргарет познайомилася з капітаном Пітером Таунсендом. Хоча він і не був дворянином, Пітер перебував у Королівських військово-повітряних силах Великої Британії. Таким чином, він був допущений у Букінгемський палац і в коло королівської сім'ї. Утім, він був розлучений і мав дітей, що унеможливлювало шлюб з принцесою Маргарет: англіканська церква і королівські традиції забороняють шлюб з розлученим чоловіком. Щоб одружитися з капітаном, принцеса Маргарет повинна була б, відповідно до правил королівського двору, досягти 25 років, відмовитися від свого королівського титулу і від витрат на своє утримання. Після декількох років роману Маргарет публічно повідомила про свій розрив з Пітером, «зважаючи на обов'язки щодо своєї країни».
Маргарет належала до лондонської еліти й стала ціллю папараці того часу. Її помічали у товаристві Джона Тернера, який згодом став прем'єр-міністром Канади.
6 травня 1960 року вона вийшла заміж за Ентоні Армстронг-Джонса, фотографа, нащадка дрібного валлійського дворянського роду, який отримав титул графа Сноудонського і віконта Лінлі.
У шлюбі народилися дві дитини:
- Девід Армстронг-Джонс, віконт Лінлі, нар. 3 листопада 1961.
- Леді Сара Армстронг-Джонс, нар. 1 травня 1964.
1978 року граф і графиня Сноудонські розлучилися через роман принцеси Маргарет з баронетом Родді Ллевелліном.
Маргарет прозвали «бунтівною принцесою» через її скандальну поведінку: вона стала завсідником лондонських клубів і охоче з'являлася в середовищі рокерів, зі склянкою спиртного і довгим мундштуком в руці. Починаючи з 1980-х років у неї з'явилися серйозні проблеми зі здоров'ям. Преса заявляла, що вона курить до 60 сигарет на день і захоплюється джином.
Серед перших офіційних зобов'язань Маргарет був спуск на воду океанського лайнера Edinburgh Castle у Белфасті в 1947 році.[8] Згодом Маргарет вирушила в численні тури різними місцями; у своєму першому великому турі вона приєдналася до своїх батьків і сестри в турі Південною Африкою в 1947 році. Її тур на борту Британії до британських колоній у Карибському басейні в 1955 році викликав сенсацію у Вест-Індії, і каліпсос був присвячений їй. Коли колонії Британської Співдружності націй прагнули стати державою, принцеса Маргарет представляла корону на церемоніях незалежності на Ямайці в 1962 році та Тувалу та Домініка в 1978 році. Її візит до Тувалу був перерваний через хворобу, яка, можливо, була вірусною пневмонією, і її доправили до Австралії, щоб одужати. Інші закордонні тури включали Східну Африку та Маврикій у 1956, Сполучені Штати у 1965, Японію у 1969 та 1979, Сполучені Штати та Канаду у 1974, Австралію у 1975, Філіппіни — 1980, Свазіленд — 1981, Китай — 1987.
У серпні 1979 року Луїс Маунтбаттен, 1-й граф Маунтбаттен з Бірми, і члени його родини були вбиті бомбою, закладеною Тимчасовою ірландською республіканською армією . Того жовтня, під час благодійного туру Сполученими Штатами від імені Королівського оперного театру, Маргарет сиділа на обіді в Чикаго з оглядачем Аброю Андерсон і мером Джейн Бірн . Маргарет сказала їм, що королівська родина була зворушена численними листами співчуття з Ірландії. Наступного дня конкурент Андерсона Ірв Купчінет опублікував заяву про те, що Маргарет називала ірландців «свинями». Маргарет, Андерсон і Бірн негайно відмовили, але шкоди вже було завдано. Решта туру викликала демонстрації, а охорона Маргарет була подвоїна перед лицем фізичних загроз.
Все життя Маргарет було затьмарене хворобою та інвалідністю.[9] Вона почала палити сигарети в ранньому підлітковому віці і продовжувала палити багато років після цього.[10] У 1970-х роках вона пережила нервовий зрив і лікувалася від депресії у Марка Коллінза, психіатра з клініки Пріорі. Пізніше вона страждала від мігрені, ларингіту та бронхіту.[11] 5 січня 1985 року їй видалили частину лівої легені; операція проводила паралелі з операцією її батька 34 роки тому. У 1991 році вона кинула палити, хоча продовжувала пити.
У січні 1993 року Маргарет потрапила до лікарні через пневмонію. Вона пережила легкий інсульт 23 лютого 1998 року у своєму будинку відпочинку на Мустіку[12]. На початку наступного року вона отримала серйозні опіки на ногах під час нещасного випадку у ванній кімнаті, що вплинуло на її рухливість, оскільки вона потребувала підтримки під час ходьби та іноді користувалася інвалідним візком. Її госпіталізували 10 січня 2001 року через втрату апетиту та проблеми з ковтанням після чергового інсульту[13][14]. До березня 2001 року інсульти призвели до часткового порушення зору та паралічу лівого боку. Остання публічна поява Маргарет була на святкуванні 101-го дня народження її матері в серпні 2001 року, а також на святкуванні 100-річчя її тітки, принцеси Аліси, герцогині Глостерської, у грудні того ж року.
Принцеса Маргарет померла в лікарні короля Едуарда VII у Лондоні о 6:30 (GMT) 9 лютого 2002 року у віці 71 року, через день після іншого інсульту, який супроводжувався серцевими проблемами та через три дні після 50-річчя смерті батька.[15] Старший син її сестри, Чарльз, тоді принц Уельський, віддав данину пам'яті своїй тітці в телевізійній трансляції. Британські політики та іноземні лідери також надіслали свої співчуття. Після її смерті в церкві Святої Марії Магдалини та замку Глеміс відбулися приватні панахиди .
Труну Маргарет, завішану її особистим штандартом, перевезли з Кенсінгтонського палацу до Сент-Джеймського палацу перед її похоронами[16]. Похорони відбулися 15 лютого 2002 року, у 50-ту річницю похорону її батька. Відповідно до її побажань, церемонія була приватною службою в каплиці Святого Георгія Віндзорського замку для родини та друзів. На відміну від більшості інших членів королівської родини, принцеса Маргарет була кремована в крематорії Слау[17]. Її прах було поміщено в Королівському сховищі в каплиці Святого Георгія, а потім перенесено до могили її батьків, короля Георга VI і королеви-матері Єлизавети (яка померла через сім тижнів після Маргарет), у меморіальній каплиці короля Георга VI через два місяці. Державна меморіальна служба відбулася у Вестмінстерському абатстві 19 квітня 2002 року. Інша меморіальна служба з нагоди 10-ї річниці смерті Маргарет і королеви-матері відбулася 30 березня 2012 року в Каплиці Святого Георгія Віндзорського замку, де були присутні королева та інші члени королівської родини[18].
За життя принцесу Маргарет вважали іконою моди[19][20][21]. Її погляди в моді отримала прізвисько «Погляд Маргарет»[22]. Принцеса, яку називають «королівською бунтаркою», створила свій стиль на відміну від первісного та позачасового стилю своєї сестри, використовуючи модні модні аксесуари, такі як яскраві кольорові хустки та гламурні сонцезахисні окуляри[19][23][24]. Маргарет налагодила тісні стосунки з ательє Крістіана Діора, носила його дизайни протягом усього свого життя та стала однією з його найвідоміших клієнток. У 1950 році він розробив сукню кремового кольору, яку вона одягла на свій 21-й день народження, вона була названа знаковою частиною історії моди[25][26]. Протягом десятиліття принцеса була відома тим, що носила сукні з квітковим принтом, бальні сукні яскравих відтінків і розкішні тканини, прикрашені діамантами, перлами та хутряними палантинами. Британський Vogue писав, що стиль Маргарет «розвивався» в середині 60-х років, коли вона фотографувалася разом із такими знаменитостями, як The Beatles, Френк Сінатра та Софі Лорен[27]. Принцеса Маргарет також була відома своїми «розкішними» капелюхами та головними уборами, включно з капелюхом з канаркового пір'я, який носили під час візиту на Ямайку в 1962 році, і капелюхом-дотом з павиного пір'я на Royal Ascot 1973 року[24].
У квітні 2007 року в Кенсінгтонському палаці відкрилася виставка під назвою Princess Line — The Fashion Legacy of Princess Margaret, яка демонструвала сучасну моду від британських дизайнерів, таких як Вів'єн Вествуд, натхненну спадщиною стилю принцеси Маргарет.
Серед акторок, які зіграли роль Маргарет, є Люсі Коху[en] («Сестра королеви»[en]), Кеті Мак-Грат («Королева»[en]), Рамона Маркес[en] («Король говорить!»), Бел Паулі («Королівська ніч»), Олівія Бенджамін («Батько Браун»), Ванесса Кірбі, Гелена Бонем Картер і Леслі Менвілл[en], які зіграли різні етапи життя Маргарет під час серіалу «Корона» з 2016 року по теперішній час.
- CI: Компаньйон ордена Корони Індії, 12 червня 1947 [21]
- GCVO: Дама Великого Хреста Королівського Вікторіанського ордена, 1953
- GCStJ: Дама Великого Хреста ордена св. Іоанна Єрусалимського, 1956
- Королівський Вікторіанський ланцюг, 1990
- Орден королівського дому Короля Георга V
- Орден королівського дому Короля Георга VI
- Орден королівського дому Королеви Єлизавети II
- Великий хрест ордена Нідерландського лева 1948
- Орден Діамантової Зірки Занзібару 1 класу 1956
- Великий хрест ордена Корони (Бельгія, 1960 )
- Order of the Crown, Lion and Spear of Toro Kingdom (Уганда, 1965 )
- Орден Дорогоцінної корони 1 класу (Японія, 1971)
| Предки 1. Маргарет Роуз, принцеси Великої Британії | ||
|---|---|---|
| 2. Батько: Георг VI |
4. Дід: Георг V |
8. Прадід: Едуард VII, король Великої Британії |
| 9. Прабабуся: Олександра Данська | ||
| 5. Бабуся: Марія Текська |
10. Прадід по жіночій лінії: Франц Текський | |
| 11. Прабабуся по жіночій лінії: Марія Аделаїда Кембриджська | ||
| 3. Мати: Єлизавета Боуз-Лайон |
6. Дід по жіночій лінії: Клод Джордж Боуз-Лайон |
12. Прадід по жіночій лінії: Клод Боуз-Лайон |
| 13. Прабабуся по жіночій лінії: Франсіс Дора Сміт | ||
| 7. Бабуся по жіночій лінії: Сесілія Ніна Кавендіш-Бентинк |
14. Прадід по жіночій лінії: Чарльз Вільям Кавендіш-Бентинк | |
| 15. Прабабуся по жіночій лінії: Каролайн Луїза Барнабі | ||
.svg){kind=link}