Марта Бібеску

Марта Бібеску
фр. Marthe Bibesco
Ім'я при народженні	Marthe Lucie Lahovary[[d:Track:Q708653]]-1">[1]
Псевдо	Lucile Decaux
Народилася	28 січня 1886(1886-01-28)[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]-2">[2] Бухарест, Румунія[[d:Track:Q708653]]-1">[1]
Померла	28 листопада 1973(1973-11-28)[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]-2">[2][…] (87 років) IV округ Парижа, Париж, Франція-5">[5]
Країна	Франція[[d:Track:Q1798125]]-6">[6]  Румунія
Діяльність	поетеса, есеїстка, письменниця-романістка, письменниця, біограф
Галузь	поезія і есей
Знання мов	французька[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]-2">[2] і румунська[[d:Track:Q16744133]]-7">[7]
Членство	Королівська академія французької мови і літератури Бельгії-8">[8]
Батько	Йон Лаговарі
Родичі	Constantin Lahovaryd
У шлюбі з	George Valentin Bibescud
Діти	Valentine Bibescod
Нагороди	Marcelin Guérin Prized (1909) Prix Gustave Le Métais-Larivièred (1966)
Медіафайли у Вікісховищі

Княгиня Марта Бібеску (рум. Marta Bibescu), французький творчий псевдонім — Марта Бібеско (фр. Marthe Bibesco), уроджена Марта Лючія Лаховарь, княжна Маврокордат (рум. Marta Lucia Lahovary) (28 січня 1886, Бухарест — 28 листопада 1973, Париж) — румунська і французька письменниця, громадська діячка Румунії, власниця палацу Могошоая. Протягом усього життя вела щоденники, які склали у підсумку 65 томів.

Біографія і творчість

Із знатного князівського роду Маврокордато, була особисто знайома з представниками відомих королівських династій. Кайзер Вільгельм II з моменту їх знайомства і протягом наступних 15 років писав їй досить палкі листи. У 17 років стала дружиною першого румунського авіатора, князя Георге Валентина Бібеску.

Під час подорожей по Європі стала публікувати подорожні нотатки, які привернули увагу європейських читачів. Романи з життя Румунії привернули увагу найбільших письменників Європи (Пруст, Рільке, Валері, Кокто, Макс Жакоб, Франсуа Моріак, Сент-Екзюпері та ін.), багато з яких стали її знайомими і друзями.

Під час Другої світової війни вела секретні переговори, спрямовані на вихід Румунії з війни. Після зайняття Бухареста радянськими військами покинула Румунію за дипломатичним паспортом. Жила в еміграції, продовжував літературну кар'єру. Дочка Валентина з чоловіком змогла покинути Румунію в 1958 р.

Визнання

Лауреат кількох французьких літературних премій. У 1955 обрано іноземним членом Королівської академії французької мови і літератури Бельгії.

Література

• Ghislain de Diesbach Princesse Bibesco — la dernière orchidée, ed. Perrin, Paris, 1986
• Mircea Eliade, «Marthe Bibesco and the Meeting of Eastern and Western Literature» in Symbolism, the Sacred and the Arts, The Crossroad Publishing Company, N.Y., 1986, ISBN 0-8245-0723-1
• Christine Sutherland Enchantress. Marthe Bibesco and her World, Farrar, Straus & Giroux, New York, 1996

Посилання

• Princess Marthe Bibesco Collection [Архівовано 10 лютого 2012 у Wayback Machine.] at the Harry Ransom Humanities Research Center at the University of Texas (Austin)

Примітки

_1-0">^а [https://archives.paris.fr/arkotheque/visionneuse/visionneuse.php?arko=YTo2OntzOjQ6ImRhdGUiO3M6MTA6IjIwMjQtMDQtMzAiO3M6MTA6InR5cGVfZm9uZHMiO3M6MTE6ImFya29fc2VyaWVsIjtzOjQ6InJlZjEiO2k6NDtzOjQ6InJlZjIiO2k6MjcwMTQ0O3M6MTY6InZpc2lvbm5ldXNlX2h0bWwiO2I6MTtzOjIxOiJ2aXNpb25uZXVzZV9odG1sX21vZGUiO3M6NDoicHJvZCI7fQ==#uielem_move=-189%2C-355&uielem_islocked=0&uielem_zoom=169&uielem_brightness=0&uielem_contrast=0&uielem_isinverted=0&uielem_rotate=F_свідоцтво_про_смерть]_—_С. 6.[[d:Track:Q708653]]