Маріо Тронті
Маріо Тронті (італ. Mario Tronti; 24 липня 1931, Рим — 7 серпня 2023, Ферентілло) — італійський філософ-марксист і політик, член спочатку Італійської комуністичної партії, пізніше — Демократичної лівої партії і Демократичної партії, депутат парляменту (1992—1994) і сенатор (2013—2023), теоретик «операїзму».
Будучи членом комуністичної партії, 1961 року разом з профспілковим активістом і теоретиком Раньєро Панцьєрі заснував журнал «Quaderni Rossi» (Червоні зошити). 1963 року вийшов зі складу редакції та почав видавати власний журнал «Classe operaia» (Робітнича кляса), що став головним теоретичним органом майбутніх діячів «операїзму» (або «робітнизму»). У 1970-х викладав у Сієнському університеті. З 1992 по 1994 був депутатом за списком Демократичної лівої партії. З 2004 — президент Центру реформи держави. З 2013 — сенатор за списком Демократичної партії.
На сторінках журналу «Classe operaia», що його головним редактором був Тронті, критично аналізували традиційні форми організації робітничого руху (партію і профспілку) та виступали за безпосередній зв'язок з клясою та боротьбою в стінах заводів і фабрик. Практична боротьба та її теоретичне осмислення мали зв'язуватися між собою без посередництва формальних організацій. Це означало ідеологічний розрив з компартією, хоча формально з її лав Тронті ніколи не виходив.
Написана під впливом Ґальвано Делля Вольпе та його варіянту «сційєнтичного марксизму», книжка Тронті «Робітники та капітал» (1966) мала величезний вплив на робітничий і студентський рух 1960-70-х так в Італії, як і за її межами.
Послаблення у робітничому русі стихійного елєменту наприкінці 1960-х — початку 1970-х змусили Тронті переглянути свої погляди: відтепер в царині практичної політики він віддаватиме перевагу реформам, а в царині теорії намагатиметься поєднати в новій синтезі погляди Карла Маркса та Карла Шмітта. У цей період він видає журнал «Laboratorio politico» (Політична лябораторія). Тексти 1990-2000-х просякнуті песимізмом щодо сучасної політики та критикою демократії.
- Робітники та капітал (Operai e capitale, 1966)
- Щодо автономії політичного (Sull'autonomia del politico, 1977)
- Час політики (Il tempo della politica, 1980)
- ↑
