Марія Анто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марія Анто
Народження15 грудня 1936(1936-12-15)[[:d:Q41640909|Artists_of_the_World_Online]],_[[:d:Q41640909|Allgemeines_Künstlerlexikon_Online]],_[[:d:Q41640909|AKL_Online]]_/_Hrsg.:_[[:de:Andreas_Beyer|A. Beyer]],_[[:de:Bénédicte_Savoy|B. Savoy]]_—_[[:Берлін|B]]:_[[:de:K._G._Saur_Verlag|K._G._Saur_Verlag]],_[[:de:Walter_de_Gruyter_(Verlag)|Verlag_Walter_de_Gruyter]],_2009._—_ISSN_[https://www.worldcat.org/issn/2750-6088_2750-6088]_—_[http://dx.doi.org/10.1515/AKL_doi:10.1515/AKL][[d:Track:Q64]][[d:Track:Q41640909]][[d:Track:Q496126]][[d:Track:Q19276262]][[d:Track:Q324303]][[d:Track:Q98818]]-1">[1]
Варшава, Польська Республіка
Смерть10 квітня 2007(2007-04-10) (70 років)
 Варшава, Республіка Польща
ПохованняПовонзківський цвинтар
Країна Республіка Польща-2">[2]
НавчанняАкадемія образотворчих мистецтв у Варшаві
Діяльністьхудожниця

Марія Анто, справжнє ім'я — Марія Чарнецька (Антошкевич) (15 грудня 1936(19361215), Варшава — 10 квітня 2007, Варшава) — польська живописиця.

Дочка Тадеуша Чарнецького та Юзефіни Неллі Егерсдорф, одна з перших студенток філософського факультету Варшавського університету (у 1918—1922 роках). За біографіями музею Варшавського повстання, її батько Тадеуш Чарнецький (псевдонім Ушицький) та інші близькі родичі брали участь у Варшавському повстанні[3]. Є матір'ю Кристини Антошкевич, Зузанни Янін, Едварда Антошкевича та Станіслава Цесляка.

Біографія

[ред. | ред. код]

Закінчила факультет живопису Академії образотворчих мистецтв у Варшаві в 1962 році. Брала участь, серед інших, на Бієнале в Сан-Паулу в 1963 році та на понад 70 індивідуальних та багатьох групових виставках вдома та за кордоном. Лауреат багатьох нагород та відзнак за свою працю та окремі твори. Її картини є в національних та світових колекціях, в тому числі у Національному музеї у Варшаві, галереї Захента у Варшаві або музеї Карлсруе, Музей сучасного мистецтва в Стокгольмі та приватні колекції[4][5].

Згідно з дослідженням Міхала Яхули, куратора ретроспективи художниці, та розповідей її дочки[6], Марія Анто створила сильні емоційні твори на межі сюрреалізму, фантазії та примітивного живопису. У 70-х її творчість пов'язана була з галереєю Кортина в Мілані. Приятелювала з Діно Буццаті, Максом Ернстом та Міхалом Валіцьким, які написали есе до її каталогу індивідуальної виставки в Галереї «Захетта» в 1966 році. Яхула та Янін стверджують, що критики порівнювали її з Фрідою Кало, Івом Тангі, Максом Ернстом, Джорджо де Кіріко та Анрі Руссо, «створила, однак, цілковито свій, індивідуальний та неповторний стиль». Її картини, як передбачається, виражають — «подолані магічною уявою та ерудицією» — страхи та травми, отримані завдяки переживанням дитинства в окупованій Варшаві, смерті близьких людей та виживання на шляху до німецького табору[5][4][7].

Художниця була організатором мистецького життя під час воєнного стану в Польщі. У її будинку та студії під час бойкоту офіційних установ під час і після воєнного стану (1982—1986 років) відбувалися виставки та збори самвидаву, організовувала виставки, стала співтворцем Солідарності Художників, продовжувала одночасно розвивати свою творчість[7].

Померла 10 квітня 2007 року, похована в Повозках у сімейній могилі Чарнецьких (розділи 57-1-26).

На рубежі 2017 та 2018 років у Національній галереї мистецтв «Захтета» у Варшаві відбулася посмертна ретроспективна виставка творів художниці[8].

Мистецька премія Марії Анто та Ельзи фон Фрейтаг-Лорінгховен

[ред. | ред. код]

У 2018 році Зузанна Янін від імені Фонду «Місце мистецтва» заснувала «Премію мистецтва» імені Марії Анто та Ельзи фон Фрейтаг-Лорінгховен в галузі візуального мистецтва у 3 категоріях:

  • нагорода для молодої художниці
  • нагорода за досягнення та мистецьке ставлення для польської художниці
  • премія за досягнення та мистецьке ставлення для іноземної художниці.

У перші роки премія буде призначена лише для жінок-художниць. У 2018 році нагороди отримали: Аделіна Цімохович, Катажина Гурна та Каролі Шніман. Церемонія нагородження відбулася 15 грудня 2018 року в Національній галереї мистецтв в Захетті у символічний день народження Марії Анто та річниці смерті Ельзи фон Фрейтаг-Лортінгховен[9] . У 2019 році приз отримали: Катажина Кукула, Тереза Гержинська та Філіда Барлоу. Церемонія нагородження відбулася 15 грудня 2019 року в Музеї сучасного мистецтва у Варшаві[10].

Примітки

[ред. | ред. код]
_1-0">↑ Artists of the World Online, Allgemeines Künstlerlexikon Online, AKL Online / Hrsg.: A. Beyer, B. SavoyB: K. G. Saur Verlag, Verlag Walter de Gruyter, 2009. — ISSN 2750-6088doi:10.1515/AKL
  • _2-0">↑ https://rkd.nl/explore/artists/120636
  • Powstańcze biogramy: Tadeusz Maria Czarnecki, архів оригіналу за 18 жовтня 2019, процитовано 20 травня 2020 {{citation}}: Cite має пустий невідомий параметр: |inventor= (довідка)
  • а б Maria Anto, Warszawa, Zmarła 10.04.2007 - wspomnienia, архів оригіналу за 7 березня 2019, процитовано 20 травня 2020
  • а б [1], Michał Jachuła, "Maria Anto. Malarka" 
  • [2], Huncwot.com, "Wypowiedzieć traumę - Kwartalnik Przekrój" 
  • а б Otwarty dom – pracownia Marii Anto Spotkanie z Zuzanną Janin. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 20 травня 2020.
  • 07.11.2017 – 04.02.2018 Maria Anto. Архів оригіналу за 10 квітня 2020. Процитовано 20 травня 2020.
  • Gala pierwszej edycji nagrody im. MARII ANTO i ELSY VON FREYTAG, 13 грудня 2018, архів оригіналу за 1 лютого 2020, процитовано 20 травня 2020 {{citation}}: Cite має пустий невідомий параметр: |inventor= (довідка)
  • Nagroda Sztuki im. Marii Anto i Elsy von Freytag-Loringhoven - Muzeum Sztuki Nowoczesnej w Warszawie (пол.), архів оригіналу за 1 лютого 2020, процитовано 20 травня 2020
  • Посилання

    [ред. | ред. код]
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марія_Анто&oldid=39092345