Миколай Зебжидовський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Миколай Зебжидовський
Народився1553
Краків, Королівство Польське
Помер17 червня 1620(1620-06-17)[[:Німецька_національна_бібліотека|Deutsche_Nationalbibliothek]]_[http://d-nb.info/gnd/1033579580/_Record_#1033579580]_//_Gemeinsame_Normdatei_—_2012—2016.[[d:Track:Q27302]][[d:Track:Q36578]]-1">[1]Internetowy_Polski_Słownik_Biograficzny[[d:Track:Q96022943]]-2">[2]
Кальварія-Зебжидовська, Ґміна Кальварія-Зебжидовська, Вадовицький повіт, Малопольське воєводство, Республіка Польща
Похованнякатедра святих Станіслава і Вацлава
Країна Річ Посполита
Діяльністьполітик
Alma materБраунсберзька єзуїтська колегія (1569)
УчасникРокош Зебжидовського
Посадавеликий маршалок коронний[[:d:Q123985090|Urzędnicy_centralni_i_nadworni_Polski_XIV-XVIII_wieku]]_/_за_ред._[[:pl:Antoni_Gąsiorowski_(ur._1932)|A. Gąsiorowski]]_—_[[:Курник_(місто)|Kórnik]]:_[[:pl:Biblioteka_Kórnicka|Biblioteka_Kórnicka]],_1992._—_С. 80._—_220 с._—_ISBN_83-85213-04-X[[d:Track:Q6453758]][[d:Track:Q11686403]][[d:Track:Q123985090]]-3">[3], Q9377081?, староста, Краківський воєвода[d], депутат[d], Q65560711?, староста генеральний краківськийd, староста рицькийd, Q66200903?, староста болеславськийd, Q66201345?, Снятинський старостаd і посол Сейму Речі Посполитої[d]
Конфесіякатолицтво
РідЗебжидовські
БатькоФлоріан Зебжидовський
ДітиQ11719536?

Миколай Зебжидовський (пол. Mikołaj Zebrzydowski, 1553, Краків — 17 червня 1620, Краків) — польський шляхтич, військовик, державний діяч Речі Посполитої, магнат.
Ініціатор, головний керівник рокошу Зебжидовського — заколоту польської шляхти, переважно некатоликів, піднятого проти короля Сиґізмунда III Вази в 1606 р.

Життєпис

[ред. | ред. код]
Миколай Зебжидовський на картині Яна Матейка «Проповідь Скарґи»

Представник польського шляхетського роду Зебжидовських гербу Радван. Єдиний син польного гетьмана коронного Флоріана Зебжидовського (помер 1562 р.). Швагро львівського хорунжого Яна Гербурта.

З 1560 по 1569 роки навчався в першій в Речі Посполитій єзуїтській колегії (Collegium Hosianum в Браунсберзі (нині Бранево) під керівництвом Станіслава Гозія, отримавши хороше знання латини, глибоку релігійність.

Брав участь разом з королем Стефаном Баторієм в битвах біля Данциґу 1576 р., з московськими військами в ході Лівонської війни 1577 року, брав участь у битвах під Полоцьком, облозі Пскова. В 1580 році в чині ротмістра брав участь в облозі Великих Лук.

Під час воєн з Москвою став політичним прихильником великого канцлера Яна Замойського.

У 1585 році був призначений старостою генеральним краківським, оселився на Вавелі. 1589 р. М.Зебжидовський — воєвода люблінський (до 1601 року), потім — воєвода краківський (1601—1620 роки). Також був старостою снятинським, болєславським — в Болєславці 1596 року був фундатором парафіяльного костелу,[4] — лянцкоронським.

З 1596 по 1601 — маршалок великий коронний Речі Посполитої.

Перебуваючи під впливом політики канцлера і гетьмана Яна Замойського (пом. 1605), перебував в опозиції до короля Сигізмунда III з приводу зовнішньої політики Речі Посполитої і ряду питань внутрішньої політики. Після смерті Я. Замойського очолив опозицію як магнат, який користувався серед шляхти великою популярністю.

Приводом до виникнення заколоту послужила приватна суперечка з королем, в результаті якої М. Зебжидовського було засуджено до смертної кари (пізніше була замінена вигнанням).

Рокош Зебжидовського тривав з 1606 по 1609 р. Керівниками повстання, крім М. Зебжидовського, були Ян Щасний Гербурт, Станіслав Стадницький, чашник Литви Януш Радзивілл. Повстанці зазнали поразки від короля та його прихильників в битві під Ґузовим 1607 року. Курс на зміцнення самодержавної влади короля було припинено.

Після 1608 року відійшов від активного політичного життя, велику частину часу проводив в побудованому ним Бернардинському монастирі (названому пізніше Кальварія-Зебжидовська).

Помер після тримісячної хвороби 17 червня 1620 р. Був похований сином Яном — коронним мечником — у Кракові в каплиці Зебжидовських на Вавелі поруч із дружиною Доротою (дочкою Якуба Гербурта та Ельжбети Чурило).

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
_1-1">б Deutsche Nationalbibliothek Record #1033579580 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  • Internetowy_Polski_Słownik_Biograficzny[[d:Track:Q96022943]]
  • _2-0">а Internetowy_Polski_Słownik_Biograficzny[[d:Track:Q96022943]]
    _2-1">б Internetowy Polski Słownik Biograficzny
    d:Track:Q96022943
  • [[:d:Q123985090|Urzędnicy_centralni_i_nadworni_Polski_XIV-XVIII_wieku]]_/_за_ред._[[:pl:Antoni_Gąsiorowski_(ur._1932)|A. Gąsiorowski]]_—_[[:Курник_(місто)|Kórnik]]:_[[:pl:Biblioteka_Kórnicka|Biblioteka_Kórnicka]],_1992._—_С. 80._—_220 с._—_ISBN_83-85213-04-X[[d:Track:Q6453758]][[d:Track:Q11686403]][[d:Track:Q123985090]]
  • _3-0">↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. GąsiorowskiKórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 80. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
    d:Track:Q6453758d:Track:Q11686403d:Track:Q123985090
  • Bolesławiec // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 299. (пол.).— S. 299. (пол.)