Мирослав Крлежа

Мирослав Крлежа
Miroslav Krleža
Народився	7 липня 1893(1893-07-07)[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]-1">[1][…] Загреб, Королівство Хорватія і Славонія, Транслейтанія, Австро-Угорщина[[d:Track:Q649]][[d:Track:Q17378135]]-4">[4]
Помер	29 грудня 1981(1981-12-29)[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]-1">[1][…] (88 років) Загреб, Соціалістична Республіка Хорватія, СФРЮ[[d:Track:Q27302]][[d:Track:Q36578]]-5">[5]
Поховання	Мирогойське кладовище-6">[6]
Громадянство	Югославія
Національність	хорват
Діяльність	письменник
Сфера роботи	поезія[[d:Track:Q13550863]]-7">[7], проза[[d:Track:Q13550863]]-7">[7] і есей[[d:Track:Q13550863]]-7">[7]
Alma mater	Академія Ludoviceum
Мова творів	сербохорватська
Роки активності	з 1915
Magnum opus	Messrs. Glembayd, Хорватський бог Марс, Ballads of Petrica Kerempuhd, Повернення Філіпа Латиновича і Flagsd
Членство	Сербська академія наук і мистецтв (29 грудня 1981)-8">[8], Словенська академія наук та мистецтв і Хорватська академія наук і мистецтв
Конфесія	атеїзм
У шлюбі з	Bela Krležad
Учасник	Перша світова війна
Нагороди	Премія журналу НІН (1962) Премія Владимира Назора премія Гердера (1968) Австрійська державна премія з європейської літератури (1975) Золотий вінець (1979) Міжнародна премія імені Христо Ботева (1981) Q121359105? (1966) star on Croatian Walk of Famed (2005)
Мирослав Крлежа у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у  Вікіджерелах

Мирослав Крлежа (хорв. Miroslav Krleža; 7 липня 1893, Загреб — 29 грудня 1981, там же) — видатний югославський хорватський письменник та драматург.

З біографії та творчості

Народився 7 липня 1893 року в Загребі в заможній сім'ї. Учився в гімназії, закінчив кадетську школу, надалі вчився в Будапештській військовій академії, але офіцером австро-угорської армії так і не став.

Перші його драми-феєрії «Легенда» (1914) й «Маскарад» (1914), як і трохи пізніші — «Кралево» (1918), «Христофор Колумб» (1918), «Мікеланджело Буонарроті» (1919), «Адам і Єва» (1922), позначені впливами західноєвропейських модерністських течій. Створив ліричні поеми «Пан» і «Три симфонії» (1917).

Брав участь у Першій світовій війні, воював на галицькому фронті рядовим. Війну сприймав письменник як пекельну стихію зла, як «кривавий Абсурд». Такою вона й постала в його трьох книгах «Поезій» (1918—1919), у «Ліриці» (1919) та у фронтових репортажах.

Потрапив під вплив більшовицької пропаганди, захопився комуністичними ідеями. У 1925 році Крлежа відвідав СРСР і написав книгу нарисів «Поїздка до Росії» (1926). Його статті на політичні й літературні теми того часу склали збірки «Мій порахунок з ними» (1932), «Європа сьогодні» (1935), «Десять кривавих років» (1937) та інші. Впродовж 1918—1939 років — член комуністичної партії Югославії, виключений за неортодоксальні погляди.

Один із найкращих його творів — антивоєнний цикл новел «Хорватський бог Марс» (1922; з доповненнями—1933) перекладений українською і випущений видавництвом «Дніпро» у 1968 та 1981 рр.

У драмі «Галичина» («Galicija», 1922, друга редакція — «У таборі», 1934) Крлеж описав поневіряння домобранів на Східному театрі Першої світової війни.

Наприкінці 1920-х — у 1930-ті роки Крлежа створив цикл «Глембаї» — одне з найбільших досягнень критичного реалізму в хорватській літературі. У 1938—1939 роках, Крлежа видав дві книги роману-памфлету «Бенкет у Блітві» (третю книгу він завершив після війни й опублікував у 1963 році). У 1932 р. опублікував роман «Повернення Філіпа Латиновича», який вважається першим повноцінним сучасним романом в хорватській літературі.

Важливе місце в творчості Крлежі посідала поезія. Написані у 1920—1935 роках вірші склали книгу «Пісень у темряві» (1937). У 1936 році вийшов його найкращий поетичний твір — сповнені віри в нескоримість народу «Балади Петріци Керемпуха».

Після Другої світової війни Крлежа став віце-президентом Південнослов'янської академії наук і мистецтв, працював директором Лексикографічного інституту, головним редактором «Енциклопедії Югославії». Життя різних верств хорватського суспільства Крлежа ґрунтовно простежив у п'ятитомному романі-епопеї «Прапори» (1969).

1962 року отримав премію Владимира Назора за значні досягнення у літературі.

Українською мовою твори М. Крлежі перекладали С. Панько та Р. Лубківський.

Примітки

_1-1">^б [[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]_[http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb11910122n_BNF]:_платформа_відкритих_даних_—_2011.[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]