Pending

Насалик Ігор Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігор Степанович Насалик
Ігор Насалик
Народився25 листопада 1962(1962-11-25) (61 рік)
Олександрія, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьполітик
Alma materФізичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
ЧленствоВерховна Рада України VIII скликання, Верховна Рада України IV скликання і Верховна Рада України III скликання
Посаданародний депутат України-1">[1], народний депутат України-2">[2], народний депутат України і Minister of Energy and Coald
ПартіяБлок Петра Порошенка
Нагороди
Кавалер ордена Святого Григорія Великого
Кавалер ордена Святого Григорія Великого
Україна Народний депутат України
3-го скликання
безпартійний 12 травня 1998 14 травня 2002
4-го скликання
Український народний рух (НУ) 14 травня 2002 25 травня 2006

Картка на сайті Верховної Ради України

І́гор Степа́нович Наса́лик (25 листопада 1962(1962-11-25), Олександрія, Кіровоградська область) — український політик, народний депутат III, IV і VIII скликань, ексміністр енергетики і вугільної промисловості. Тричі був міським головою Калуша на Івано-Франківщині.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 25 листопада 1962 року в м. Олександрія, Кіровоградська область (нині Україна. Дитинство минуло в Рогатині (Івано-Франківська область).

1989 закінчив фізичний факультет Львівського університету ім. Франка (інженер оптоелектронних систем).

  • 1980—1985 — студент Львівського університету.
  • 1985—1987 — служба в армії.
  • серпень 1987 — серпень 1988 — водій Рогатинського АТП 12640.
  • 1988—1989 — студент Львівського університету.
  • 1990—1992 — провідний спеціаліст Центру мікроелектроніки, Ульяновськ.
  • Лютий 1992 — червень 1993 — радник директор з економічних питань МП «Корона», Львів.
  • Серпень 1993 — травень 1995 — радник з економічних питань МП «Сапфір», місто Рогатин.
  • Травень 1995 — травень 1997 — президент промислово-виробничої корпорації «Техноінвестцентр».
  • Травень 1997 — березень 1998 — президент промислово-виробничої корпорації «Техно-Центр».

Політика

[ред. | ред. код]

З березня 1998 по квітень 2002 — Народний депутат України 3-го скликання. Голова підкомітету з питань нафтової промисловості і нафтозабезпечення Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

З квітня 2002 по березень 2005 — Народний депутат України 4-го скликання, обраний по виборчому округу № 86, Івано-Франківська область. Голова підкомітету з питань нафтової промисловості та нафтопродуктозабезпечення Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

Діяльність позначена кількома переходами по фракціях:

  • Фракція «Наша Україна» 15 травня 2002 — 10 грудня 2002
  • Фракція «Регіони України» 20 червня 2003 — 14 травня 2004
  • Фракція Української Народної Партії 16 березня 2005 — 29 листопада 2005
  • Фракція Блоку Юлії Тимошенко — з 2 грудня 2005 — 12 січня 2006

Був міським головою міста Калуша Івано-Франківської області.

З 10 квітня 2011 року — голова Політичної Ради Української партії.

Набрав найбільше голосів на дострокових виборах до ВРУ 26 жовтня 2014[3]. З листопада 2014 року по квітень 2016 року — народний депутат України від партії «Блок Петра Порошенка», заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

Під час збройного конфлікту на Сході, згідно з власними словами, брав участь у звільненні полонених[4]. З 14 квітня 2016 року обіймав посаду Міністра енергетики та вугільної промисловості України. Під час перебування на посаді Міністра відстоював право Міністерства вести торгівлю з тимчасово окупованими територіями Донецької та Луганської областей, стверджуючи, що «ми не торгуємо з окупантами, ми обмінюємося товарами»[5]. Також під час його каденції висувалися проєкти з погашення споживчих боргів ОРДЛО коштом державного бюджету[6].

На позачергових парламентських виборах 2019 року Ігор Насалик висунув свою кандидатуру на одномандатному виборчому окрузі № 85 (Івано-Франківська область) шляхом самовисування[7].

Кримінальне провадження

[ред. | ред. код]

Насаликові інкримінують неправдиве декларування (ст. 366-1 ККУ). За даними слідства, Ігор не задекларував дані про фінансові зобов'язання на 1,25 млн $ у 2015, 2016, 2017 і 2018 роках[8], 9 липня 2019 йому було повідомлено про підозру[9].

Сім'я

[ред. | ред. код]

Разом з дружиною, громадянкою Росії, Насалик Гузял Есгатівною, виховують двох синів Максима (1992 р.н.) та Ігоря (1998 р.н.)[10].

Брат Насалик Сергій Степанович (1974 р.н.), бізнесмен, міський голова Рогатина[11].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
_1-0">↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
  • _2-0">↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  • В окрузі № 85 переміг Ігор Насалик. Архів оригіналу за 23 грудня 2014. Процитовано 23 грудня 2014.
  • Сергій Іванов (15 серпня 2018). Ігор Насалик: «Не варто перебільшувати роль олігархів в енергетичному секторі України». https://ua.censor.net.ua. Цензор.нет. Архів оригіналу за 20 березня 2018. Процитовано 19 березня 2018.
  • Ми не торгуємо з окупантами, ми обмінюємося товарами, — Насалик. ВІДЕО. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 10 лютого 2017.
  • Міненерго хоче погасити борги ОРДЛО за електроенергію грошима держбюджету. Архів оригіналу за 16 березня 2018. Процитовано 16 березня 2018.
  • Насалик Ігор Степанович [Архівовано 10 серпня 2019 у Wayback Machine.]. Центральна виборча комісія. Вибори народних депутатів України 2019
  • У справі екс-міністра енергетики Насалика відвели головуючого суддю. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 14 січня 2020. Процитовано 14 січня 2020.
  • САП повідомила Насалику про підозру. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 14 січня 2020. Процитовано 14 січня 2020.
  • Державний реєстр декларацій. https://public.nazk.gov.ua. Національне агентство з питань запобігання корупції. Архів оригіналу за 26 лютого 2017.
  • Повноваження. rohatyncity.if.ua (англ.). Архів оригіналу за 26 лютого 2017. Процитовано 25 лютого 2017.
  • Acta Apostolicae Sedis, 1999. — P. 1019. [Архівовано 31 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (італ.)
  • Джерела

    [ред. | ред. код]
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Насалик_Ігор_Степанович&oldid=41438749