Населення Мозамбіку
Населення Мозамбіку  | |
|---|---|
 Ріст чисельності населення країни | |
| Чисельність | 25,303 млн осіб |
| Густота | 35,6 особи/км² |
| Коефіцієнт міграції | 1,98 ‰ |
| Природний рух | |
| Природний приріст | ▲2,45 % |
| Народжуваність | 38,58 ‰ |
| Фертильність | 5,21 дітей на 1 жінку |
| Смертність | 12,1 ‰ |
| Смертність немовлят | 70,21 ‰ |
| Вікова структура | |
| • до 14 років | 45,13 % |
| • 15–64 років | 51,96 % |
| • старіші за 65 років | 2,91 % |
| Середня тривалість життя | 52,94 року |
| • чоловіків | 52,18 року |
| • жінок | 53,72 року |
| Статева структура | |
| загалом | 0,95 чол./жін. |
| при народженні | 1,02 чол./жін. |
| до 15 років | 1,01 чол./жін. |
| 15–64 років | 0,9 чол./жін. |
| після 65 років | 0,85 чол./жін. |
| Етнічні групи | |
| Нація | мозамбікці |
| Мови | |
| Офіційна | португальська |
Населення Мозамбіку. Чисельність населення країни 2015 року становила 25,303 млн осіб (50-те місце у світі)[1]. Оцінка кількості населення цієї держави враховує ефекти зайвої смертності через захворювання на СНІД. Чисельність мозамбікців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 38,58 ‰ (10-те місце у світі), смертність — 12,1 ‰ (26-те місце у світі), природний приріст — 2,45 % (28-ме місце у світі) .svg/12px-2rightarrow_(Nuvola_colors).svg.png){kind=small}
.
Народжуваність у Мозамбіці, станом на 2015 рік, дорівнює 38,58 ‰ (10-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 5,21 дитини на одну жінку (12-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 11,6 % (станом на 2011 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 18,7 року, медіанний вік для жінок — 20—24 роки (оцінка на 2011 рік)[1].
Смертність в Мозамбіці 2015 року становила 12,1 ‰ (26-те місце у світі)[1].
Природний приріст населення у країні 2015 року становив 2,45 % (28-ме місце у світі)[1].
Середній вік населення Мозамбіку становить 17,1 року (224-те місце у світі): для чоловіків — 16,5, для жінок — 17,7 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 52,94 року (214-те місце у світі), для чоловіків — 52,18 року, для жінок — 53,72 року[1].
Вікова структура населення Мозамбіку, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:
- діти віком до 14 років — 45,13 % (5 740 743 чоловіки, 5 677 563 жінки);
- молодь віком 15—24 роки — 21,43 % (2 657 099 чоловіків, 2 764 109 жінок);
- дорослі віком 25—54 роки — 27,09 % (3 201 321 чоловік, 3 654 011 жінок);
- особи передпохилого віку (55—64 роки) — 3,44 % (415 357 чоловіків, 455 450 жінок);
- особи похилого віку (65 років і старіші) — 2,91 % (338 552 чоловіки, 398 907 жінок)[1].
Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб, дорівнює 21,7 року, жінки — 17,5 року, загалом — 19,6 року (дані за 2009 рік)[2].
Густота населення країни 2015 року становила 35,6 особи/км² (184-те місце у світі)[1].
Мозамбік середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 32,2 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 3,27 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].
Головні міста держави: Мапуту (столиця) — 1,187 млн осіб, Матола — 937,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].
| № | Назва | Провінція | Населення | № | Назва | Провінція | Населення | ||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Мапуту  Матола |
1 | Мапуту | Мапуту | 1 178 116 | 11 | Гурве | Замбезія | 125 042 |  Бейра  Нампула |
| 2 | Матола | Мапуту | 671 556 | 12 | Машише | Іньямбане | 119 868 | ||
| 3 | Бейра | Софала | 431 583 | 13 | Лішинга | Ньяса | 109 839 | ||
| 4 | Нампула | Нампула | 388 526 | 14 | Пемба | Кабу-Делгаду | 108 737 | ||
| 5 | Шімойо | Маніка | 256 992 | 15 | Ангоше | Нампула | 93 777 | ||
| 6 | Накала | Нампула | 224 553 | 16 | Дондо | Софала | 78 648 | ||
| 7 | Келімане | Замбезія | 188 964 | 17 | Квамба | Ньяса | 73 268 | ||
| 8 | Мокуба | Замбезія | 136 393 | 18 | Монтепвез | Кабу-Делгаду | 72 279 | ||
| 9 | Тете | Тете | 129 316 | 19 | Чокве | Газа | 63 695 | ||
| 10 | Шаї-Шаї | Газа | 127 366 | 20 | Чибуто | Газа | 59 165 | ||
Річний рівень еміграції 2015 року становив 1,98 ‰ (166-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
Станом на 2015 рік, у країні постійно перебуває 9,1 тис. біженців з Демократичної Республіки Конго[1]. У той самий час у країні, станом на 2015 рік, налічується 61,1 тис. внутрішньо переміщених осіб через повідь 2015 року[1].
Мозамбік є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[3].
Головні етноси країни: африканці — 99 % населення (макува, тсонга, ломве, сена), європейці — 1 %, індійці — 0,08 % населення[1].
Офіційна мова[4]: португальська — розмовляє 10,7 % населення країни. Інші поширені мови: макуа — 25,3 %, тсонга — 10,3 %, сена — 7,5 %, ломве — 7 %, тсвана — 5,1 %, інші мови — 34,1 % (перепис 1997 року).
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 28,4 %, іслам — 17,9 %, Церква Сіону — 15,5 %, протестантизм — 12,2 % (п'ятидесятництво — 10,9 %, англіканство — 1,3 %), інші — 6,7 %, не сповідують жодної — 18,7 %, не визначились — 0,7 % (станом на 2007 рік)[1].
Рівень письменності 2015 року становив 58,8 % дорослого населення (віком від 15 років): 73,3 % — серед чоловіків, 45,4 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 6,5 % ВВП країни, станом на 2013 рік (78-ме місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 9 років, для хлопців — до 10 років, для дівчат — до 9 років (станом на 2014 рік).
Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,04 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 0,7 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 7 % ВВП країни (99-те місце у світі)[1].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 70,21 ‰ (13-те місце у світі); хлопчиків — 72,29 ‰, дівчаток — 68,09 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 489 випадків на 100 тис. народжень (20-те місце у світі)[1].
Мозамбік входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).
Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, малярія, гарячка денге, шистосомози, сказ (станом на 2016 рік)[1].
2014 року було зареєстровано 1,5 млн хворих на СНІД (5-те місце в світі), це 10,58 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (8-ме місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 44,9 тис. осіб (5-те місце у світі)[1].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 4,5 % (158-ме місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 15,6 % (оцінка на 2011 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 80,6 % населення в містах і 37 % в сільській місцевості; загалом 51,1 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 42,4 %, в сільській місцевості — 10,1 %, загалом по країні — 20,5 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 0,88 км³ на рік, або 46,05 тонни на одного мешканця на рік: з яких 26 % припадає на побутові, 4 % — на промислові, 70 % — на сільськогосподарські потреби[1].
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 94,8 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 88,2 %; частка осіб похилого віку — 6,5 %, або 15,3 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я та пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2009 року перебувало 52 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 1,9 %, верхній дециль — 36,7 % (станом на 2008 рік)[1].
Станом на 2013 рік, у країні 15,7 млн осіб не мали доступу до електромереж; 39 % населення має доступ, у містах цей показник дорівнює 66 %, у сільській місцевості — 27 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 2,277 млн унікальних інтернет-користувачів (111-те місце у світі), що становило 9 % загальної кількості населення країни[1].
Загальні трудові ресурси 2015 року становили 12,92 млн осіб (43-тє місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 81 %; промисловість і будівництво — 6 %; сфера послуг — 13 % (станом на 1997 рік)[1]. 1,369 млн дітей у віці від 5 до 14 років (22 % загальної кількості) 2008 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2007 року дорівнювало 17 % працездатного населення, 1997 року — 21 % (159-те місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 39,4 %, серед юнаків — 40,2 %, серед дівчат — 38,7 %[1].
Транзитна країна для наркотрафіку південноазійського гашишу і героїну, південноамериканського кокаїну на європейський та південноафриканський ринок; вирощування марихуани на внутрішній ринок й виготовлення метаквалону на експорт до ПАР; корупція й слабка регуляторна політика в фінансовому секторі робить країну уразливою до відмивання грошей, але відсутність розвиненої банківської системи перешкоджає перетворенню Мозамбіку на важливий кримінальний фінансовий центр[1].
Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Мозамбіку докладає значних зусиль у боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не повною мірою, країна перебуває у списку другого рівня[5][6].
-
Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.) -
Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)
Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):
- при народженні — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці до 14 років — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 15—24 років — 0,96 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 25—54 років — 0,88 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці 55—64 років — 0,91 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- у віці за 64 роки — 0,85 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
- загалом — 0,95 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].
| Населення Мозамбіку[7] | ||
|---|---|---|
| Рік | Населення | Зміна |
| 1950 | 6 442 000 | — |
| 1960 | 7 647 000 | +18.7% |
| 1970 | 9 453 000 | +23.6% |
| 1980 | 12 146 000 | +28.5% |
| 1990 | 13 547 000 | +11.5% |
| 2000 | 18 201 000 | +34.4% |
| 2010 | 23 391 000 | +28.5% |
Демографічні дослідження у країні ведуться рядом державних і наукових установ:
- .
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац аш ащ Mozambique : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
- ↑ ' Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2004. — 4 August. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
- ↑ International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
- ↑ Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
- ↑ Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
- ↑ UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
- ↑ (англ.) Population Division of the Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat, World Population Prospects: The 2010 Revision.
- Атлас. 10—11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
- Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
- Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
- Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
- Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
- Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
- Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
- Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
- Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
- Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
- Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
- Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
- Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
- Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
- Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.
- (рос.) Мозамбик // Демографический энциклопедический словарь / главн. ред. Валентей Д. И. — М. : Советская энциклопедия, 1985. — 608 с.
- (рос.) Мозамбик // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1987. — Т. 2. — 671 с.
- (рос.) Мозмабик // Страны и народы. Африка. Восточная и Южная Африка / Редкол. : М. Б. Горнунг, Г. Б. Старушенко (отв. ред.) и др. — М. : «Мысль», 1981. — 269 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
- (рос.) Атлас народов мира / Отв. ред. С. И. Брук и В. С. Апенченко. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с. — 20 тис. прим.
- (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
- (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
- (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Мозамбіку |
- World Population Prospects : [англ.] // United Nation. Department of Economic and Social Affairs. — демографічні показники населення світу.
- Global Health Observatory. Mozambique : [англ.] // World Health Organization (WHO). — медико-статистичні показники Мозамбіку.
- Demographic and Health Surveys : [англ.] // U.S. Agency for International Development. — репрезентативні дані про стан здоров'я і населення у країнах, що розвиваються.
- At a glance: Mozambique. Statistics and Monitoring : [англ.] // UNICEF. — статистичні дані про стан і становище дітей Мозамбіку.
- Mozambique. World Bank Open Data : [англ.] // The World Bank. — статистично-економічні показники Мозамбіку.
- Mozambique. Country Profile : [англ.] // International Labor Organization. — економіко-статистичні показники Мозамбіку від Міжнародної організації праці.
- United Nations Development Programme in Mozambique : [англ.] // UNDP. — сторінка локального відділення Програми розвитку ООН.
- United Nations Economic Commission for Europe (UNECE) : [англ.]. — Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН).
- World Population Estimates : [англ.] // U.S. Census Bureau. — оцінки населення світу.
| |||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||
