Оллі Рен
| Оллі Рен | |
|---|---|
| фін. Olli Rehn | |
 Оллі Рен | |
| Президент Банку Фінляндії | |
Нині на посаді | |
| На посаді з | 12 липня 2018 |
| Попередник | Ерккі Лійканен[en] |
| Міністр з економічних справ | |
| 29 травня 2015 — 29 грудня 2016 | |
| Прем'єр-міністр | Юга Сіпіля |
| Попередник | Ян Вапаавуорі |
| Наступник | Міка Линтіля |
 Єврокомісар з економічних і монетарних питань та євро | |
| 9 лютого 2010 — 1 липня 2014 | |
| Президент | Жозе Баррозу |
| Попередник | Хоакін Альмунія (економічні і монетарні питання) |
| Наступник | Сіім Каллас (в. о.) |
| Єврокомісар з питань розширення | |
| 22 листопада 2004 — 9 лютого 2010 | |
| Президент | Жозе Баррозу |
| Попередник | Гюнтер Ферхойген Янез Поточнік |
| Наступник | Штефан Фюле (розширення та Європейська політика сусідства) |
| Єврокомісар з питань підприємництва та інформаційного суспільства | |
| 12 липня 2004 — 11 листопада 2004, спільно з Яном Фігелем | |
| Попередник | Ерккі Лійканен |
| Наступник | Гюнтер Ферхойген (підприємництво і промисловість) Вів'єн Редінґ (інформаційне суспільство і медіа) |
| Народився | 31 березня 1962 (62 роки) Міккелі |
| Відомий як | політик, футболіст, political economist |
| Країна | Фінляндія |
| Alma mater | Макалестерський коледжd, Гельсінський університет і Коледж святого Антоніяd |
| Політична партія | Центристська партія |
| Нагороди |     _-_Commander_Grand_Cross_BAR.png/62px-SWE_Royal_Order_of_the_Polar_Star_(1748-1975)_-_Commander_Grand_Cross_BAR.png){kind=small} |
| ollirehn2024.fi | |
 Висловлювання у Вікіцитатах | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Оллі Ілмарі Рен (фін. Olli Ilmari Rehn; нар. 31 березня 1962, Міккелі, Фінляндія) — фінський політичний діяч, Єврокомісар з економічних і монетарних питань та євро з 2010 до 2014 року[1]. Раніше обіймав посаду Європейського комісара з питань розширення та Європейської політики сусідства. Голова Банку Фінляндії з 12 липня 2018 року[2]. Обіймав різні політичні посади в європейських установах, а також у Фінляндії.
Рен вивчав економіку, міжнародні відносини та журналістику в коледжі Макалістер, що в місті Сент-Пол (штат Міннесота, США). Здобув у 1989 році ступінь магістра політичних наук в Університеті Гельсінкі та в 1996 році кандидатський ступінь в Оксфордському університеті з темою дисертації «Корпоративізм та промислова конкурентоспроможність в малих європейських державах».[3]
У молодості Рен також грав у футбол за клуб свого рідного міста «Міккелін Паллоіліят» у вищому дивізіоні Фінляндії Mestaruussarja (нині Veikkausliiga).
Свою політичну кар'єру почав з молодіжної політичної діяльності, будучи постійним членом Фінського молодіжного центру, молодіжного крила партії Фінляндський центр. Незабаром Рен став генеральним секретарем Північного молодіжного центру. У 1987 році його було обрано Головою Фінського молодіжного центру. Цю посаду можна розглядати як запоруку високого кар'єрного росту у фінській політиці.[4]
У 1988 р. Рена було обрано депутатом міської ради Гельсінкі. З 1988 по 1994 рік він був заступником Голови Фінляндського центру, одночасно будучи з 1987 року Головою молодіжного крила цієї партії. Обраний до фінського парламенту в 1991 році, Рен керував делегацією Фінляндії в Раді Європи та був спеціальним радником Прем'єр-міністра Фінляндії Еско Аго з 1992 по 1993 рік. Залишив фінський парламент у 1995 році, щоб стати депутатом Європейського парламенту, організаційно входячи в ліберальну групу (Європейська партія ліберальних демократів і реформаторів).
На короткий час з 1996 по 1997 рік Рен очолив вищу футбольну лігу Фінляндії. З 1998 по 2002 рік Рен керував канцелярією Ерккі Ліїканена, представника Фінляндії в комісії Проді, що діяла з 1999 по 2004 р. У 2002 році він полишив роботу в структурах Євросоюзу на користь Гельсінського університету, де очолив Центр європейських досліджень. У 2003 році став радником прем'єр-міністра з економічної політики, обіймаючи цю посаду до свого призначення в Європейську комісію в наступному році. 12 липня 2004 р. Рен перебрав від Ліїканена обов'язки Єврокомісара з питань підприємництва та інформаційного суспільства у зв'язку з переходом останнього в Банк Фінляндії на посаду Управителя. Фінський уряд висунув кандидатуру Рена до складу першої Єврокомісії під головуванням Баррозу, яка розпочинала роботу 22 листопада 2004 р.
Повідомлення про призначення Рена комісаром з розширення було сприйнято в Фінляндії з легким розчаруванням, адже там сподівалися, що її кандидат очолить відомство, пов'язане з економічними питаннями. Розширення було центральним питанням для ЄС напередодні знаменного Вступу десяти країн 1 травня 2004 року, але відтоді його важливість підупала, нехай і не сильно. Рен головував під час вступу в ЄС Болгарії і Румунії в 2007 році, а також під час продовження переговорів з Хорватією і їхнього відкриття з Туреччиною, при цьому остання являла собою випадок, мабуть, найзначнішого і найгарячіше обговорюваного майбутнього приєднання.
У травні 2018 року парламентська група номінувала його на губернатора Банку Фінляндії[5]. 18 травня 2018 року Президент Фінляндії Саулі Нійністе призначив його на цю посаду, обійняв її 12 липня цього ж року[2].
Відповідаючи на запитання Європейського парламенту, Рен запропонував свої міркування про перспективи приєднання кожної з країн, які стоять на перших місцях у списку можливого розширення.
Він похвалив Туреччину за досягнення в царині прав людини, але сказав, що буде виступати за сильніше відстеження, якби Європейською Радою було прийнято рішення відкрити переговори про вступ при розгляді нею цього питання в грудні.
Відповідаючи на запитання про вільне пересування турецької робочої сили після вступу цієї країни, Рен висловив погляд, що в цій справі повинні бути «значні перехідні періоди, а також постійно чинні захисні обмеження у випадку, якщо стануться серйозні розлади на ринку праці ЄС внаслідок вступу Туреччини»,[6] в чому дехто вбачає розбіжність зі змістом і духом ЄС. Він був обережний у питанні про неминучість членства Туреччини, заявивши, що він «не вірить в історичний детермінізм», але, якби переговори почалися, то «керувався б засадою, що [Туреччина] зможе вступити [в ЄС], якщо виконає всі умови, і вступить, як тільки дійсно задовольнить ці вимоги».
Він наполягав, щоб про Болгарію і Румунію судили по їхніх заслугах, і що він, не вагаючись, відкладе на рік приєднання, якщо вимоги ЄС не будуть виконані у встановлені строки. Рен відзначив, що вироблення стратегії підготовки до вступу в ЄС країн західних Балкан він вважає одним зі своїх першочергових завдань.
Рен одружений, має одну дитину. Він був наймолодшим членом першої Комісії Баррозу, строк повноважень якої тривав з 2004 по 2009 рік. На додачу до своєї рідної фінської він говорить англійською, французькою, шведською, та до деякої міри німецькою.[7]
- ↑ http://ec.europa.eu/commission_2010-2014/rehn/index_en.htm
- ↑ а б Olli Rehn nimitettiin Suomen Pankin pääjohtajaksi. yle.fi (фінською) . 18 травня 2018. Процитовано 8 квітня 2022.
- ↑ http://ec.europa.eu/archives/commission_2004-2009/rehn/profile/cv_en.htm
- ↑ Vanhanen, Tatu. Vihreä Nuoriso, Nuoren Keskustan Liitto r.y., 1995, p. 104.
- ↑ UPDATE 2-Rehn proposed as Bank of Finland chief and ECB council member. Reuters (англійською) . 27 квітня 2018. Процитовано 8 квітня 2022.
- ↑ Промова в Стамбулі на тему вступу Туреччини (full text [Архівовано 21 листопада 2004 у Wayback Machine.]), 20 жовтня 2004
- ↑ Olli Rehn: Personal profile. European Commission. Архів оригіналу за 17 липня 2013. Процитовано 9 листопада 2010.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
|
- Народились 31 березня
- Народились 1962
- Випускники Гельсінського університету
- Кавалери Великого хреста норвезького ордена Заслуг
- Командори ордена трьох Зірок
- Командори Великого хреста ордена Полярної зірки
- Єврокомісари
- Уродженці Міккелі
- Фінські футболісти
- Депутати Європарламенту від Фінляндії
- Депутати Європарламенту (2014–2019)