Олівін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олівін
Дорогоцінна відміна олівіну - хризоліт, родовище Naran-Kagan Valley, Пакистан
Загальні відомості
АбревіатураOl[[:d:Q59767631|Warr L. N.]]_[[:d:Q110360213|IMA–CNMNC_approved_mineral_symbols]]_//_''[[:d:Q3314880|Mineralogical_Magazine]]''_—_[[:Cambridge_University_Press|Cambridge_University_Press]],_2021._—_Vol. 85._—_P. 291–320._—_ISSN_[https://www.worldcat.org/issn/0026-461X_0026-461X];_[https://www.worldcat.org/issn/1471-8022_1471-8022]_—_[http://dx.doi.org/10.1180/MGM.2021.43_doi:10.1180/MGM.2021.43][[d:Track:Q912887]][[d:Track:Q3314880]][[d:Track:Q59767631]][[d:Track:Q110360213]]-1">[1]
Хімічна формула(Mg, Fe)2[SiO4]
Клас мінералуортосилікати
Ідентифікація
Колірзелений, темно-зелений, жовтий, коричневий, сірий
Форма кристалівкороткостовпчасті призми
Сингоніяромбічна
Спайністьслабка по {100} і погана по {010}
Зламраковистий
Твердість6,5-7
Блискскляний
Прозорістьпрозорий до непрозорого
Колір рисибіла
Густина3,27-3,37
Розчинністьфорстерит розчиняється в концентрованій HCl з утворенням гелю SiO2, фаяліт з HCl не реагує
Оптичні властивості кристалів
Подвійне променезаломлення1,682–1,642
Інші характеристики
ПлавкістьТпл. близько 1500 °C
Названо на честьоливковий
CMNS: Олівін у Вікісховищі

Олівін — породотвірний мінерал класу силікатів. Ортосилікат магнію та заліза острівної будови. Вміст заліза і магнію змінюється між крайніми членами ізоморфного ряду олівіну: форстеритом Mg2[SiO4] і фаялітом — Fe2[SiO4]. Олівін складає основні і ультраосновні магматичні породи і є дуже поширеним мінералом в мантії Землі. Це один з найпоширеніших в земній корі мінералів.

Назва

[ред. | ред. код]

Назву цей мінерал отримав від німецького мінералога Авраама Вернера у 1789 році за свій оливково-зелений колір вкраплеників в базальтах[2]. Синоніми: перидо́т (слово французького походження). Прозорий жовто-зелений до зеленого відтінку олівін, який є дорогоцінним каменем, називають хризолітом.

Склад і властивості

[ред. | ред. код]

Хімічний склад олівіну змінюється від істотно магнезіального — форстериту (Fo) Mg2[SiO4] до залізистого — фаяліту (Fa) Fe2[SiO4], причому існує безперервний ізоморфний ряд між цими крайніми членами, де Mg2+ ізоморфно заміщується Fe2+. Досконалий ізоморфізм типу твердого розчину встановлений і в ряду фаяліт-кнебеліт-тефроїт. Проте, в ряду Fo-Fa, манган присутній лише в незначних кількостях, що ймовірно пов'язане з незначним вмістом Mn в основних і ультраосновних магмах. Збагачений магнієм тефроїт (пікротефроїт) зустрінутий лише в кількох родовищах. Проміжні члени ізоморфного ряду Fo-Fa майже не містять домішок Ca2+. Залізистий аналог монтічеліту — кірштейніт встановлений лише в шлаках металургійного виробництва, але не знайдений в природі. Склад (з порід Везувію, у %): MgO — 51,64; FeO — 5,01; SiO2 — 42,3.

Сингонія ромбічна. Форми виділення: зернисті агрегати, рідкісні короткостовпчасті призматичні кристали. Густина 3,22-4,39. Твердість 6,5-7,25. Переважно зеленого, жовто-зеленого кольору. Блиск — скляний. Крихкий. Злам раковистий.

Генезис і поширення

[ред. | ред. код]

Олівін є типовим глибинним високотемпературним мінералом. Під час магматичної кристалізації більш ранні олівіни і олівіни гіпербазитів збагачені Mg порівняно з пізнішими, чи з олівінами основних (і тим більше кислих) порід, склад яких сягає майже чистого фаяліту. В мантії олівін є найпоширенішим мінералом до глибин близько 440 км, де відбувається його поліморфний перехід до рингвудиту з щільнішою кубічною упаковкою.

В земній корі олівін зустрічається зазвичай у недосичених SiO2 породах. Основні мінерали групи олівіна  — форстерит (Mg2SiO4), фаяліт (Fe2SiO4), тефроїт Mn2SiO4 утворюють ізоморфні ряди, члени яких відомі як власне олівіни, або гортоноліт (Mg, Fe)2SiO4, кнебеліт (Fe, Mn)2SiO4, пікротефроїт (Mn, Mg)SiO4. Прозорий різновид — хризоліт. Олівін — важливий мінерал основних і ультраосновних вивержених порід — дунітів, перидотитів, олівінових габро і базальтів, пікритів і ін. Один з найпоширеніших мінералів як на Землі, так і в космосі. Зокрема його знайдено у складі метеоритів, астероїдів[3], на Місяці[4], Марсі.

Розповсюдження: Фіршток, Оденвальде, Рьон і Фогельсберґ (Гессен), Кайзерштуль (Баден), Форстберґ (Ейфель) — ФРН; Лангбан (Швеція), Піццо-Фіццо (П'ємонт, Італія); Айн-Тая (Алжир); Есна (Верхній Єгипет); о. Сент-Джон (Червоне море); Красноярський край, Урал, Таймир, Респ. Саха, Забайкалля — РФ та ін. В Україні є на Волині, у Приазов'ї.

Використання

[ред. | ред. код]

Використовують для виготовлення вогнетривів, окремі різновиди — як дорогоцінне каміння.

Різновиди

[ред. | ред. код]

Розрізняють:

  • олівін залізистий (фаяліт);
  • олівін вапнистий або кальціїстий (1-й різновид олівіну з вмістом СаО до 14 %; 2-й — моноклінна модифікація ларніту — Ca2[SiO4], стабільна нижче 675 °C);
  • олівін вапнисто-залізистий (кальціїсто-залізистий, монтичеліт залізистий);
  • олівін титановий (різновид олівіну, який містить незначну кількість титану);
  • олівін білий (форстерит);
  • олівін уральський (помилкова назва демантоїду).

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • Найбільший за розмірами огранований хризоліт важить 310 карат. Він був знайдений на острові Зебергет і зберігається у Смітсонівському інституті у Вашингтоні[5].
  • У 2018 році вулкан Кілауеа, під час свого виверження, обсипав гавайців олівінами[6].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. [[:d:Q59767631|Warr L. N.]]_[[:d:Q110360213|IMA–CNMNC_approved_mineral_symbols]]_//_''[[:d:Q3314880|Mineralogical_Magazine]]''_—_[[:Cambridge_University_Press|Cambridge_University_Press]],_2021._—_Vol. 85._—_P. 291–320._—_ISSN_[https://www.worldcat.org/issn/0026-461X_0026-461X];_[https://www.worldcat.org/issn/1471-8022_1471-8022]_—_[http://dx.doi.org/10.1180/MGM.2021.43_doi:10.1180/MGM.2021.43][[d:Track:Q912887]][[d:Track:Q3314880]][[d:Track:Q59767631]][[d:Track:Q110360213]]
_1-0">↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
  • ↑ Werner A.G. Versuch einer Erklärung der Entstehung der Vulkanen durch die Entzündung mächtiger Steinkohlenschichten, als ein Beytrag zu der Naturgeschichte des Basaltes, Zürich 1789.
  • ↑ Japan says Hayabusa brought back asteroid grains. 16 листопада 2010. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 14 січня 2010.
  • ↑ Місяць // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 299. — ISBN 966-613-263-X.
  • ↑ Каталог минералов и самоцветов мира Силикаты: Оливин (рос.)
  • ↑ Дарунок з неба: Вулкан Кілауеа обсипав гавайців рідкісними самоцвітами. Архів оригіналу за 15 червня 2018. Процитовано 15 червня 2018.

    • Література

    [ред. | ред. код]
    • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
    • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Олівін // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
    • Олівін // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
    • Брянчанинова Н. И. Показатель преломления оливина и серпентинизация пород как элемент минералогического картирования ультрабазитов. — Физ. минералов и их аналогов. / АН СССР. Всес. минерал. общество. Л., 1991, с. 46-53. (Пол. Урал) (рос.)
    • Группа оливина //В книге: Дир У.А, Хауи Р. А., Зусман Дж. «Породообразующие минералы» (рос.)
    • Криволуцкая Н. А., Соболев А. В., Кузьмин Д. В., Свирская Н. М. Уникальные зональные оливины из ультрабазит-базитового массива Норильского района // ДАН. 2009.Т. 429. № 4. C. 518—522 (рос.)

    Посилання

    [ред. | ред. код]
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Олівін&oldid=39694126