Онора О'Ніл
.svg){kind=small}
_rib.PNG/62px-Order_BritEmp_(civil)_rib.PNG){kind=small}
Онора Сільвія О'Ніл (англ. Onora Sylvia O'Neill; нар. 23 серпня 1941) — британська вчена-філософ і член палати лордів.
Дочка Кона О'Ніла[en]. Навчалася в Німеччині і в Школі Святого Павла для дівчаток[en] у Лондоні, потім вступила до Оксфордського університету (Сомервіль-коледж), де вивчала філософію, психологію і фізіологію. Докторський ступінь здобула в Гарвардському університеті, де її керівником був Джон Роулз. У 1970-ті роки викладала в Барнард-коледжі при Колумбійському університеті в Нью-Йорку. 1977 року повернулася до Великої Британії і почала викладати в Ессекському університеті[en]. 1992 року з посади професора філософії перейшла на посаду голови Ньюнем-коледжу в Кембриджському університеті .
Є почесним професором філософії в Кембриджському університеті. Від 2005 до 2009 була президентом Британської академії, від 1998 до 2010 — головою фонду Наффілда[en]. 2003 року стала першим президентом Британської філософської асоціації[en] (БФА). 2013 року Амстердамський університет обрав її володаркою «місця Спінози» (The Spinoza Chair)[11]. До жовтня 2006 року О'Ніл залишалася директором Ньюнем-коледжу. До квітня 2016 року працювала в Комісії з рівності та прав людини[en]. За свою діяльність відзначена багатьма нагородами і преміями, серед яких мільйон доларів премії Берггрюна[en].
О'Ніл багато робіт присвятила політичній філософії й етиці, міжнародному правосуддю, біоетиці і філософії Іммануїла Канта.
О'Ніл відстоювала і використовувала в своїх роботах конструктивістську інтерпретацію кантівської етики, значною мірою під впливом (за одночасно критичного ставлення) робіт Джона Роулза, підкреслюючи важливість довіри, згоди і поваги автономії у справедливому суспільстві. Довірі присвячено багато робіт О'Ніл, у них вона зазначала, що «люди часто покладаються на тих самих людей, яким, за їх твердженням, не довіряють» і пропонуючи «дати свободу фахівцям і громадським службам служити суспільству… домагатися розумніших форм звітності… [і] переосмислити медіа-культуру, в якій поширення підозр стало усталеною практикою»[12].
О'Ніл була президентом Арістотелівського товариства[en] (1988—1989), членом Комітету з етичного поводження з тваринами[en] (1990—1994), головою Наффілдської ради з біоетики[en] (1996—1998), членом, а потім виконувачкою обов'язків голови Комісії з генетики людини[en] (1996—1999), членом комітету з перегляду статуту Бі-бі-сі. Від 1997 року — голова фонду Наффілда, від 2002 року — піклувальниця фонду Sense About Science[en]. Також є піклувальницею фонду Дитчлі[en] і Gates Cambridge Trust[en]. Від 2005 до 2009 року обіймала посаду президента Британської академії[13]. Входить до Консультативної ради з ініціатив у глобальній охороні здоров'я — недержавної організації, створеної для вибору напрямків роботи Health Impact Fund.
1999 року отримала довічний титул баронеси О'Ніл Бенгрейвської, Брейда у графстві Антрім. 2007 року її обрано почесною членом Королівського товариства. Є іноземною почесною членом Американської академії мистецтв і наук (1993) та Австрійської академії наук (2002), іноземною членом Американського філософського товариства (2003), високоповажною членом Ірландської королівської академії (2003), іноземною членом Леопольдини (2004) і Норвезької академії наук (2006)[14], членом Академії медичних наук[en][15]. Її обрано членом Гастінгс-центру[en], незалежної науково-дослідної установи в галузі біоетики[16]. 2004 року нагороджено почесним докторським ступенем Батського університету[en]. Також від 2009 року є почесною старшою членом Школи перспективних досліджень[en] Лондонського університету.
Звання почесного доктора присвоєно О'Ніл також Університетом Геріот-Ватт (2007) і Гарвардським університетом (2010)[17][18].
Від 2013 до 2016 року очолювала Комісію з рівності та прав людини[19].
За внесок у філософію і службу суспільству 2014 року включено до ордену кавалерів пошани.
2014 року О'Ніл нагороджено німецьким орденом Pour le Mérite[20].
У вересні 2015 року, під час ХІІ п'ятирічної міжнародної кантівської конференції у Відні отримала престижну премію Kant-Preis від Fritz Thyssen Stiftung за наукові роботи в галузі практичної та політичної філософії Іммануїла Канта[21].
У лютому 2016 року нагороджено лицарським командорським хрестом ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» за видатний внесок у морально-етичне осмислення довіри, підзвітності в суспільному житті, справедливості і чесноти[22].
Є президентом Товариства прикладної філософії[en], заснованого 1982 року з метою розвитку філософських досліджень, що безпосередньо стосуються питань, які становлять практичний інтерес[23].
2017 року відзначено норвезькою премією Гольберга за видатний внесок у дослідження в галузі мистецтва і гуманітарних наук «за роль в етичній і політичній філософії». Того ж року відзначено премією Берґрюна[24].
- O'Neill, Onora. Acting on principle : an essay on Kantian ethics. — New York : Columbia University Press, 1975.
- O'Neill, Onora. Faces of Hunger: An Essay on Poverty, Development and Justice. — Allen & Unwin, 1986.
- O'Neill, Onora. Constructions of Reason: Exploration of Kant's Practical Philosophy. — Cambridge University Press, 1989.
- O'Neill, Onora. Towards Justice and Virtue. — Cambridge University Press, 1996.
- O'Neill, Onora. Bounds of Justice. — Cambridge University Press, 2000.
- O'Neill, Onora. Autonomy and Trust in Bioethics (The 2001 Gifford Lectures[en]. — Cambridge University Press, 2002.
- O'Neill, Onora. A Question of Trust: The BBC Reith Lectures[en]. — Cambridge University Press, 2002.
- O'Neill, Onora. Justice, Trust and Accountability. — Cambridge University Press, 2005.
- O'Neill, Onora (2007). Rethinking Informed Consent in Bioethics. Cambridge University Press. (з Нейлом Менсоном)
- O'Neill, Onora. Constructing authorities : reason, politics, and interpretation in Kant's philosophy. — Cambridge University Press, 2015.
- O'Neill, Onora. Justice across boundaries : whose obligations?. — Cambridge University Press, 2016.
- O'Neill, Onora. Between consenting adults // Philosophy & Public Affairs[en]. — Wiley. — Т. 14, № 3. — С. 252—277.. — «.».
- O'Neill, Onora. Kant on duties regarding nonrational nature // Proceedings of the Aristotelian Society, Supplementary Volumes[en]. — Wiley, 1998. — Т. 72, № 1 (6). — С. 211—228. — DOI:.. — «.».
- O'Neill, Onora. Constructivism vs. contractualism // Ratio[en] : journal. — Wiley, 2003. — Vol. 16, no. 4 (12). — P. 319—331. — DOI:..
- O'Neill, Onora. Interpreting the world, changing the world // Philosophy Now[en]. — Т. 95. — С. 8—9.
