Петров Олексій Леонідович (військовик)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петров Олексій Леонідович
 Підполковник
Загальна інформація
Народження3 січня 1979(1979-01-03)
Трифонівка
Смерть23 серпня 2014(2014-08-23) (35 років)
біля с. Лисиче Амвросіївського району Донецької області
(пропав безвісти)
Alma MaterНаціональна академія Національної гвардії України
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Рід військНаціональна гвардія України
Формування
 19 ПОГП, начальник служби озброєння
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
(2019, посмертно)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Петров.

Петров Олексій Леонідович (нар. 01979-01-033 січня 1979 — пом. 02014-08-2323 серпня 2014, с. Лисиче Амвросіївського району Донецької області) — український військовослужбовець 19-го Миколаївського полку охорони громадського порядку Південного ОТО Національної гвардії України, майор (підполковник посмертно).

Пропав безвісти (орієнтовно) 23 серпня 2014 року біля с. Лисиче Амвросіївського району Донецької області.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Олексій Петров народився 1979 року в селі Трифонівка (Великоолександрівський район, Херсонська область). 1996 року здобув атестат про повну середню освіту, вступив до харківського Військового інституту Національної гвардії України. Завершив навчання 2001 року; для подальшого проходження військової служби новоспеченого був направлений в частину ВВ МВС у Миколаєві. В званні старшого лейтенанта був призначений начальником служби артилерійського озброєння херсонської частини внутрішніх військ.

Під час російсько-української війни служив у званні майора начальником служби озброєння 19-го Миколаївського полку охорони громадського порядку Південного ОТО Національної гвардії України (в/ч 3039 (Миколаїв)

Обставини загибелі

[ред. | ред. код]

Зник безвісти в бою 23 серпня 2014 року на блокпосту біля с. Лисиче Амвросіївського району на Донеччині. За іншими даними зник безвісти в районі м. Амвросіївка[1].

В списках полонених Олексій Петров не значився. За інформацією місцевих мешканців нібито чеченці, котрі повернулися підібрати загиблих, закопували два тіла[2]. Відтак, 8 жовтня 2014 року його тіло було знайдене пошуковцями в одній із могил і доправлене до моргу в м. Запоріжжя. Ідентифікований за тестами ДНК. 2018 року його смерть підтверджено за молекулярно-генетичною експертизою.

Похований Олексій Петров у місті Запоріжжя на Кушугумському кладовищі.

Без Олексія лишились батьки, дружина та донька.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • орден «За мужність» III ступеня (посмертно, 31 січня 2019)[3].
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 7, місце 2
  • Вшановується 23 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[4]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Трое нацгвардейцев из Николаева находятся в плену у российско-террористических войск, 23.09.2014(рос.)
    Помогите найти Петров Алексей Леонидович майор ВСУ 3039(рос.)
  2. ↑ Колона йде в пекло (бій під Лисиче, 23 серпня 2014 г.)
  3. ↑ Указ Президента України від 31 січня 2019 року № 26/2019 «Про відзначення державними нагородами України»
  4. ↑ У Залі пам'яті на території Міноборони відбувся ранковий церемоніал вшанування загиблих Українських героїв

Джерела

[ред. | ред. код]


Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Петров_Олексій_Леонідович_(військовик)&oldid=40156998