Пет Мерфі

Пет Мерфі
англ. Pat Murphy
Пет Мерфі на церемонії премії «Г'юго» (2017)
Псевдонім	Max Merriwell[[d:Track:Q13550863]]-1">[1], Weldon Merrimax[[d:Track:Q13550863]]-1">[1] і Mary Maxwell[[d:Track:Q13550863]]-1">[1]
Народилася	9 березня 1955(1955-03-09) (69 років) Спокен, Вашингтон, США
Громадянство	США
Діяльність	письменниця
Alma mater	Університет Каліфорнії в Санта-Крус
Мова творів	англійська
Роки активності	1975 — тепер. час
Напрямок	фентезі, наукова фантастика
Magnum opus	«Жінка, що падає», «The City, Not Long After»
Нагороди	Премія Неб'юла за найкращий роман (21 травня 1988) Премія Філіпа Кіндреда Діка (1990) Премія «Неб'юла» за найкращу коротку повість (21 травня 1988) Christopher Awardd
Сайт: brazenhussies.net/murphy/
Пет Мерфі у Вікісховищі

Патріс Енн (Пет) Мерфі (англ. Patrice Ann 'Pat' Murphy; нар. 9 серпня 1955(19550809), Спокені, Вашингтон) — американська письменниця у жанрі наукової фантастики та фентезі.

Біографія

Народилася 9 березня 1955 року в Спокені, Вашингтон, США. 1976 року отримала ступінь бакалавра з біології та природознавства в Каліфорнійському університеті (Санта-Круз), де також відвідувала заняття програми наукового письма. Протягом більш ніж двадцяти років працювала у музеї науки та мистецтв «Експлораторіум» та видавала нехудожню науково-популярну літературу.

1991 року Пет Мерфі та Карен Джой Фаулер заснували літературну нагороду — Меморіальну премію Джеймса Тіптрі-молодшого, яку вручають за «розширення та дослідження нашого розуміння гендеру» у науковій фантастиці та фентезі. Премію назвали на честь Еліс Шелдон, яка використовувала псевдонім Джеймс Тіптрі-молодший. Ба більше, Пет разом із Лізою Голдстейн та Мішель Ресснер утворила товариство «The Brazen Hussies» (укр. Безсоромні зухвалі дівчиська), головною метою якого стала популяризації їхньої творчості та фантастики загалом.

1999 року вийшла заміж за Девіда Райта, поліцейського в Сан-Франциско. Володіє чорним поясом з бойового мистецтва кемпо.

Кар'єра

Дебютувала як письменниця 1979 року, опублікувавши оповідання «Нічний птах у вікні». Перший же роман авторки — «Мисливиць у тіні» — побачив світ 1982 року та розповідав про подорож неандертальця у майбутнє. 1987 року вийшов роман «Впала жінка», яка принесла Пет Мерфі премію «Неб'юла». Книга розповідає про жінку-археолога Елізабет Батлер, яка може бачити привидів минулого.

1990 року світ побачила збірка короткої прози письменниці — «Точки відправлення», за яку авторка удостоїлася Меморіальної премії імені Філіпа К. Діка. До цієї збірки, зокрема, увійшли повісті «Закохана Рейчел» (розповідь про надзвичайно розумного шимпанзе жін. роду, якій вдається втекти з дослідницького інституту) та «Кістки» (історія про велета Чарлі Бріна), які також стали лауреатами найпрестижніших літературних нагород — премії «Неб'юла» і «Локус» та Всесвітньої премії фентезі.

2007 року вийшов дитячий роман «Дикі дівчатка» про пригоди двох дівчаток-підлітків, Джоан та Сари. Книга принесла авторці премію Крістофера у категорії «Книжки для молоді».

Бібліографія (вибране)

Романи

• The Shadow Hunter (1982; частково переписаний та перевиданий 2002) — «Мисливиць у тіні»;
• The Falling Woman (1986) — «Жінка, що падає»;
• The City, Not Long After (1989) — «Місто, незабаром після»;
• Nadya: The Wolf Chronicles (1996) — «Надя: Вовчі хроніки»;
• There and Back Again (1999) — «Туди і звідти»;
• Wild Angel (2001) — «Дикий янгол»
• Adventures in Time and Space with Max Merriwell (2002) — «Пригоди у часі та просторі з Максом Меррівеллом»;
• The Wild Girls (дитячий роман) (2007) — «Дикі дівчатка».

Збірки

• Points of Departure (1990) — «Точки відправлення»;
• Women Up to No Good (2013) — «Жінки не до добра».

Примітки

_1-0">^а Czech_National_Authority_Database[[d:Track:Q13550863]]