Політична унія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Політи́чна у́нія (від піздньолат. unio "єднання") — тип політичного утворення, який складається з менших держав або створюється з них, або процес, який цього досягає. Ці менші державні утворення зазвичай називаються федеративними штатами[en] та федеральними територіями[en] у федеральному уряді; і префектури, регіони або провінції у випадку централізованого уряду[en]. Ця форма правління може бути створена шляхом добровільної та взаємної цесії[en], і її членів та прихильників називають уніоністами. В інших випадках вона може виникнути внаслідок політичного об’єднання, яке характеризується примусом і завоюванням[en]. Об'єднання окремих держав, які в минулому разом становили єдине ціле, відоме як возз'єднання.[1] На відміну від персональної чи реальної унії, окремі суб’єкти можуть передати повноваження, але підпорядковуються центральному уряду або координуються в певній організації. У федералізованій системі суб’єкти зазвичай мають внутрішню автономію, наприклад, у створенні поліцейських відділів, і ділять повноваження з федеральним урядом, за яким зазвичай зарезервовані зовнішній суверенітет, збройні сили та міжнародні відносини. Унія визнається на міжнародному публічному праві як єдине політичне утворення.[2] Політичну унію можна також назвати законода́вчою у́нією або держа́вною у́нією. Унія може бути здійснена у багатьох формах, загалом класифікованих як:

Установча унія

[ред. | ред. код]

В установчій унії утворюється нова держава, колишні держави повністю розчиняються в новій державі (хоча деякі аспекти можуть бути збережені).

Установчі унії існували протягом більшої частини історії, наприклад, коли:

Установча анексія

[ред. | ред. код]

Під час установчої анексії держава чи адміністративно-териториторільні одиниці об’єднуються та припиняють своє існування в існуючій державі, юридичне існування якої продовжується.

Анексія може бути добровільною або, частіше, шляхом завоювання.

Установча анексія відбувалася в різні моменти історії, наприклад, коли:

Федеральна анексія

[ред. | ред. код]

Федеральна анексія відбувається, коли унітарна держава стає федеративною одиницею існуючої федеральної держави, причому анексована держава продовжує своє юридичне існування. Таким чином, анексована держава перестає бути державою в міжнародному праві, але зберігає своє юридичне існування у внутрішньому праві, допоміжному щодо федеральної влади.[4]

Відомі історичні федеральні анексії включають:

Змішані унії

[ред. | ред. код]

Об’єднання Італії передбачало суміш уній. Королівство об'єдналося навколо Сардинського королівства, з яким кілька держав добровільно об'єдналися в Королівство Італія.[5] Інші політії, такі як Королівство Обох Сицилій і Папська область, були завойовані й анексовані. Формально унія на кожній території була санкціонована народним референдумом, де людей запитували, чи згодні вони мати своїм новим правителем Віктора Емануїла II та його законних спадкоємців.[6]

Об’єднання Німеччини почалося серйозно, коли Королівство Пруссія анексувало численні дрібні держави в 1866 році.[7]

Наднаціональні та континентальні унії

[ред. | ред. код]

Окрім регіональних рухів, у другій половині XX століття, вперше в Європейській Унії, почали з’являтися наднаціональні та континентальні унії, які сприяють прогресивній інтеграції між своїми членами. Інші приклади таких союзів включають АСЕАН (Асоціація держав Південно-Східної Азії),[8][9] форум Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва[10] та Форум тихоокеанських островів.[11]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Political Union. TheFreeDictionary.com. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 1 жовтня 2019.
  2. Wohlgemuth, Michael (1 червня 2017). Political union and the legitimacy challenge. European View. 16 (1): 57—65. doi:10.1007/s12290-017-0432-z. ISSN 1865-5831.
  3. Dullien, Sebastian; Torreblanca, José Ignacio (December 2012). What is political union? (PDF). European Council on Foreign Relations. Архів (PDF) оригіналу за 19 серпня 2020. Процитовано 1 жовтня 2019.
  4. Addresses Against Incorporating Union, 1706-1707. $USD. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 1 жовтня 2019.
  5. Unification of Italian States - Countries - Office of the Historian. history.state.gov. Архів оригіналу за 2 червня 2011. Процитовано 1 жовтня 2019.
  6. Hoppen, K. Theodore (1 квітня 2008). An Incorporating Union? British Politicians and Ireland 1800–1830. The English Historical Review. CXXIII (501): 328—350. doi:10.1093/ehr/cen009. ISSN 0013-8266. S2CID 145245653.
  7. Unification of German States - Countries - Office of the Historian. history.state.gov. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 1 жовтня 2019.
  8. Overview of Continental Unions. WiseMee. 8 липня 2019. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 1 жовтня 2019.
  9. Allison-Reumann, Laura; Murray, Philomena (22 червня 2017). Should the EU be considered a model for ASEAN?. Pursuit - The University of Melbourne. Архів оригіналу за 2 липня 2017. Процитовано 20 серпня 2018.
  10. J Bamber, Greg (26 жовтня 2005). What Context does the Asia-Pacific Economic Cooperation Forum (APEC) Provide for Employment Relations? (PDF). Australian and New Zealand Academy of Management. Архів (PDF) оригіналу за 20 серпня 2018. Процитовано 20 серпня 2018.
  11. Robertson, Robbie. Regionalism in the Pacific: A New Development Strategy (PDF). The University of the South Pacific. Архів оригіналу (PDF) за 27 лютого 2008. Процитовано 20 серпня 2018.