Порфирій

Порфирій
дав.-гр. Πορφύριος
Ім'я при народженні	лат. Malchus[[d:Track:Q547473]]-1">[1]
Народився	233[[d:Track:Q27302]][[d:Track:Q36578]]-2">[2] Тір, Syria Phoeniced, Римська імперія
Помер	301[[d:Track:Q27302]][[d:Track:Q36578]]-2">[2] Рим, Римська імперія[[d:Track:Q27302]][[d:Track:Q36578]]-2">[2]
Країна	Стародавній Рим
Діяльність	філософ, теоретик музики, історик, письменник
Галузь	філософія
Вчителі	Плотін, Кассій Лонгін і Demetriusd[[d:Track:Q84406]][[d:Track:Q1138524]][[d:Track:Q26415194]][[d:Track:Q19756695]]-3">[3]
Відомі учні	Ямвліх
Знання мов	давньогрецька[[d:Track:Q16744133]]-4">[4] і латина
Magnum opus	Against the Christiansd, Life of Pythagorasd, History of philosophyd, Chronicled, Life of Plotinusd, Geographyd[[d:Track:Q63975447]][[d:Track:Q55232916]][[d:Track:Q87125491]]-5">[5] і Ісагогіка
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Порфирій софіст, французька гравюра 16 ст.

Порфирій, Малх Порфирій (234, Тир, — між 301 і 305, Рим), античний філософ — неоплатонік.

Життєпис

За походженням — фінікієць. Народився у Тирі. Прізвисько Порфирій отримав в Афінах — від свого наставника Кассія Лонгіна.

Учень Плотіна, видавець його творів.

У зрілі роки керував філософською школою в Римі. Коментатор творів Платона й Аристотеля. Автор біографії Плотіна «Життя Плотіна і порядок його творів», коментарів до деяких його творів.

Автор багатьох творів з риторики, астрономії, математики, історії, гармоніки. Критикував християнство. Твір «Проти християн» був спалений 448 року.

Філософські погляди

Теоретична праця Порфирія «Вступ до категорій Аристотеля», відома також під назвою «Про п'ять звучань», принесла йому всесвітню славу. Ця праця неодноразово була видана у Візантії, у країнах Сходу й Заходу. Він викладав учення з логіки про ознаки поняття (рід, вид, видова різниця, ознаки власні і випадкові). В логіці з його ім'ям пов'язане так зване древо Порфирія, яке показує підпорядкування родових і видових понять. Філософія Порфирія тісно пов'язана з етичною проблематикою: врятування душі шляхом очищення душі, відходу від тілесних благ, повернення до розуму і уподобання божеству. Повернення до Бога відбувається в процесі пізнання і в самому знанні. Для того, хто знає, Бог поруч, а для необізнаного Бог, знаходячись усюди, відсутній. Знання Бога тотожне самопізнанню, тому шлях пізнання своєї сутності починається з любові до самого себе. Приписує деміургічні функції не розуму, а вищій частині душі. В ієрархії буття Порфирій людську душу поміщає між Богом і тілом. Душі належить свобода волі та свобода вибору. Душа пов'язана з тілом не безпосередньо, а завдяки частковим втіленням («дух уявлення» — займає місце поміж почуттям і розумом).

Відомі трактати Порфирія і з практичної філософії, в яких він викладає вчення про політичні чесноти. Надавав великого значення практичній містиці. У творі «Про град Божий» Августин пише, що Порфирію належав твір «Сходження душі», в якому він розвивав вчення про подвійний шлях: шлях чистого пізнання для філософів і шлях теургії (вчення про засоби впливу на богів) для натовпу.

Вплив філософії Порфирія

Філософські погляди Порфирія мали величезний вплив на подальший розвиток неоплатонізму, особливо на Августина, Боеція. Важливе значення мав запропонований Порфирієм метод тлумачення діалогів Платона, надалі модифікований Ямвліхом.

Джерела

• Порфирій // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 500. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.

• Философский энциклопедический словарь. — М., 1989
• Асмус В. Ф. Античная философия. — М., «Высшая школа», 1976, с. 525 — 526

Примітки

_2-0">^а [[:Німецька_національна_бібліотека|Deutsche_Nationalbibliothek]]_[http://d-nb.info/gnd/118595873/_Record_#118595873]_//_Gemeinsame_Normdatei_—_2012—2016.[[d:Track:Q27302]][[d:Track:Q36578]]