Прошунін Микола Емануїлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Прошунін Микола Емануїлович
Народився10 травня 1907(1907-05-10)
Бійськ, Томська губернія, Російська імперія
Помервересень 1980 (73 роки)
Москва, СРСР
Національністьросіянин
Діяльністьофіцер
Учасникнімецько-радянська війна
Військове званняпідполковник
ПартіяКПРС
Нагороди
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Суворова III ступеня медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За взяття Берліна» медаль «За визволення Варшави» орден Богдана Хмельницького III ступеня

Микола Емануїлович Прошунін (10 травня 1907(19070510), місто Бійськ, тепер Алтайського краю, Російська Федерація — 1980, місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський державний діяч, голова Ставропольського крайвиконкому, міністр хлібопродуктів РРФСР. Депутат Верховної ради РРФСР 3-го і 5-го скликань. Депутат Верховної ради СРСР 4-го скликання.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в родині коваля. З 1923 року почав працювати молотобійцем у батьківській кузні.

З листопада 1929 по 1932 рік служив у Червоній армії в місті Іркутську та на кордоні із Монголією.

У 1932—1936 роках — студент Новосибірського інституту народного господарства.

У 1936—1941 роках — заступник голови міської планової комісії в Анжеро-Судженську; голова сектору Орджонікідзевської крайової планової комісії в місті Ворошиловську (Ставрополі). Член ВКП(б) з 1940 року.

З червня 1941 по червень 1946 року — у Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. Служив політичним керівником (політруком) 49-ї спеціальної хімічної роти 5-ї армії Південно-Західного фронту, У жовтні 1941 року направлений на курси політскладу до Харкова. У січні 1942 року після курсів відбув до Урюпинська, де був призначений спочатку комісаром, а потім і командиром 2-го стрілецького (окремого кулеметного) батальйону 537-го стрілецького полку 160-ї стрілецької дивізії. З червня 1943 року — командир 270-го гвардійського стрілецького полку 89-ї гвардійської стрілецької дивізії. У грудні 1943 року після важкого поранення лікувався у шпиталі на станції Ликолине Ленінградської залізниці. У березні 1945 року закінчив Вищі стрілецько-тактичні курси удосконалення командного складу піхоти «Постріл» у місті Сонячногірську Московської області. З березня 1945 року — командир 273-го гвардійського стрілецького полку 89-ї гвардійської стрілецької дивізії 37-ї армії.

Після демобілізації перебував на відповідальній роботі в Ставропольському краї.

До 1952 року — заступник голови виконавчого комітету Ставропольської крайової ради депутатів трудящих.

У 1952 — липні 1956 року — голова виконавчого комітету Ставропольської крайової ради депутатів трудящих.

2 липня 1956 — 15 квітня 1959 року — міністр хлібопродуктів РРФСР.

Потім — на дипломатичній роботі.

Помер у вересні 1980 року в Москві.

Звання

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]