Рушковський Микола Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Миколаєвич Рушковський
Николай Николаевич Рушковский
Народився11 травня 1925(1925-05-11)
Москва, СРСР
Помер5 грудня 2018(2018-12-05) (93 роки)
Київ
ПохованняБайкове кладовище
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьактор, театральний педагогрежисер
Alma materШкола-студія МХАТ
ЗакладКАТРД імені Л. Українки
Учасникнімецько-радянська війна
Роки активності1947—2018
Нагороди

 

Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Медаль «Захиснику Вітчизни»
Орден Дружби
Орден Дружби
Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден «Знак Пошани» Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1983
Народний артист УРСР
IMDbID 0750749

Микола Миколайович Рушковський (11 травня 1925, Москва, СРСР — 5 грудня 2018, Київ, Україна[1]) — радянський і український актор театру та кіно, театральний педагог. Народний артист УРСР (1969). Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка (1983).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Закінчив Школу-студію імені В. І. Немировича-Данченка при МХАТі (1952). Актор Київського російського драматичного театру імені Лесі Українки.

Знімався у фільмах: «Народжені бурею» (1957, Заремба), «Проста річ» (1958, епіз.), «Роман і Франческа» (1960, Карліно), «Між добрими людьми» (1962, епіз.), «Сон» (1964, епіз.), «Ключі від неба» (1964, епіз.), «Хочу вірити» (1965), «Місто з ранку до опівночі», «Така вона, гра» (1978), «Дощ у чужому місті» (1979, т/ф), «Ранкове шосе» (1988, Серафім), «Геть сором!» (1994), «Міф про ідеального чоловіка. Детектив від Тетяни Устинової» (2005), «Осінні квіти» (2009) та ін.

Могила Миколи Рушковського, Байкове кладовище, Київ

Викладав у Київському державному інституті театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого. Професор (1976). Серед учнів Рушковського українські актори: Лев Сомов, Ігор Антонов, Дмитро Суржиков, Ольга Сумська, Артем Ємцов та ін.

Один із засновників театральної премії «Київська пектораль», Нового драматичного театру на Печерську, Майстерні театрального мистецтва «Сузір'я». Разом зі своїм 13-м набором акторського курсу в університеті ім. І. К. Карпенка-Карого створив театр-майстерню М. Рушковського. Член Національної спілки театральних діячів України.

25 листопада 2018 року Микола Рушковський зазнав травми стегна внаслідок падіння під час вистави «Насмішкувате моє щастя», де понад 50 років грав самого А. П. Чехова, а потім його брата. Після операції та реабілітації планував за кілька місяців знову вийти на сцену. Помер у лікарні вранці 5 грудня 2018 року[2][3]. Похований 7 грудня на центральній алеї Байкового кладовища.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (27 червня 2015) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[4]
  • Орден «За заслуги» III ст. (25 березня 2000) — за вагомий особистий внесок у розвиток українського театрального мистецтва, високий професіоналізм[5]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Умер народный артист Украины Николай Рушковский. Архів оригіналу за 5 грудня 2018. Процитовано 5 грудня 2018.
  2. Помер відомий український актор театру і кіно. Архів оригіналу за 5 грудня 2018. Процитовано 5 грудня 2018.
  3. Помер видатний актор театру Микола Рушковський. Архів оригіналу за 5 грудня 2018. Процитовано 5 грудня 2018.
  4. Указ Президента України від 27 червня 2015 року № 367/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
  5. Указ Президента України від 25 березня 2000 року № 532/2000 «Про відзначення нагородами України діячів театрального мистецтва»

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]