Святаш Дмитро Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дмитро Володимирович Святаш
Дмитро Володимирович Святаш
Дмитро Володимирович Святаш
Народний депутат України VIII скл.
27 листопада 2014 — 29 серпня 2019
Член комітету з питань податкової та митної політики
27 листопада 2014 — 29 серпня 2019

Народився15 червня 1971(1971-06-15) (53 роки)
Харків
Відомий якполітик
ГромадянствоУкраїна Україна
Alma materХарківський національний медичний університет
Політична партіяПартія регіонів
Нагороди
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Дмитро Володимирович Святаш на сайті Верховної Ради
Україна Народний депутат України
4-го скликання
фракція Партії регіонів «Регіони України» 14 травня 2002 25 травня 2006
Україна Народний депутат України
5-го скликання
фракція Партії регіонів 25 травня 2006 23 листопада 2007
Україна Народний депутат України
6-го скликання
фракція Партії регіонів 23 листопада 2007 12 грудня 2012
Україна Народний депутат України
7-го скликання
фракція Партії регіонів 12 грудня 2012 27 листопада 2014
Україна Народний депутат України
8-го скликання
фракція «Відродження» 27 листопада 2014 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Дмитро́ Володи́мирович Свя́таш (15 червня 1971(1971-06-15), Харків) — проросійський український політик, член фракції Партії регіонів, член комітету з питань податкової та митної політики, співвласник групи компаній «АІС», через кримінальне провадження[1] втік у Росію[2]. Під час россійсько-української війни розглядався політичними колами Росії як потенційний «гауляйтер» Слобожанщини[3].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в Харкові 1971 року. Сім'я Святашів живе в Харкові з повоєнних років[4].

1988 року закінчив середню школу № 1. 1994 року закінчив Харківський медичний інститут (педіатр). 2001 року закінчив Національну юридичну академію ім. Ярослава Мудрого (юрист). Роком раніше здобув освіту економіста в Інституті підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів важкого машинобудування. Потім в 2007 закінчив Харківський регіональний інститут при Президентові України за спеціальністю державне управління.

1997—1999 — президент українсько-латвійської компанії Автоінвестбуд, 1999—2000 — керівник компанії АІС. 2000 року керував компанією АІС-Імпорт. 2000—2002 — президент Автоінвестбуду (АІС). 2002 року, після обрання народним депутатом. Святаш відійшов від керування АІС. 2009 року вийшов зі складу засновників АІС та почав поступовий вивів із власників підприємств групи АІС членів своєї родини.[5][6][7]

З травня 2002 року Святаш був народним депутатом ВРУ IV, V, VI, VII, VIII скликань. З 2005 по 2014 — член Партії регіонів, з 2014 — член партії «Відродження».

Політична кар'єра

[ред. | ред. код]

У березні 2002 року, набравши 24 % голосів виборців, був обраний народним депутатом IV скл. (171 мажоритарний округ, Московський район Харкова). Став членом комітету з питань фінансів і банківської діяльності. 2004 — довірена особа кандидата в Президенти Януковича. Як член Партії регіонів після парламентських виборів у 2006 році став народним депутатом V скл. та заступником Голови комітету з питань фінансів і банківської діяльності. З листопада 2007 року в лавах тієї партії стає головою підкомітету з питань оподаткування суб'єктів Ринку небанківських фінансових установ та суб'єктів фондового ринку Комітету з питань податкової та митної політики.

У 2012 році обраний народним депутатом ВРУ VII скликання по виборчому округу № 170 (Московський район міста Харкова) від Партії регіонів з результатом в 38.39 % (29 509 голосів «за»). В парламенті очолював підкомітет з питань удосконалення Податкового кодексу України, загального податкового адміністрування, податкового боргу Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

За два роки, на виборах до ВРУ VIII скликання на тому ж самому округу за Дмитра Святаша проголосували 34,01 % виборців (23 389 голосів «за»). На другому місці — Анатолій Родзинський від «Блоку Петра Порошенка» з 16,34 % (11 193 голосів), на третьому — кандидат від "Об'єднання «Самопоміч» Олександр Котуков, на четвертому — кандидат від ВО «Батьківщина» Лілія Авдєєва (8,96 %),[8] п'яте місце посів кандидат від «Народного фронту» Роман Протопопов.[9]

Депутатська діяльність

[ред. | ред. код]

За свою депутатську діяльність Дмитро Святаш працював над рядом проєктів. Найбільш відомі:

  • про державне мито
  • про прийняття за основу проєкту Закону України про судовий збір
  • про внесення змін до деяких законів України (щодо запобігання наслідкам впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу).
  • про митне оформлення товарів, призначених для підготовки та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу.

Скептики називають його законодавчий внесок потужним лобіюванням власних інтересів як автомобільного промисловця, що перешкоджає нормальному розвитку автомобільного ринку України[10].

10 серпня 2012 року у другому читанні проголосував за Закон України «Про засади державної мовної політики»[11][12]. Закон було прийнято із порушеннями регламенту[13][14].

У червні 2016 блокував підписання закону про суттєве зниження акцизів на ввезення вживаних автомобілів, зареєструвавши у Верховній Раді постанову про скасування прийняття закону[15].

Був одним з 59 депутатів, що підписали подання, на підставі якого Конституційний суд України скасував статтю Кримінального колексу України про незаконне збагачення, що зобов'язувала держслужбовців давати пояснення про джерела їх доходів і доходів членів їх сімей. Кримінальну відповідальність за незаконне збагачення в Україні запровадили у 2015 році. Це було однією з вимог ЄС на виконання Плану дій з візової лібералізації, а також одним із зобов'язань України перед МВФ, закріпленим меморандумом[16].

Міжнародна співпраця

[ред. | ред. код]

Член Української частини міжпарламентської асамблеї Верховної ради України, Сейму Литви та Сейму і Сенату Польщі, член груп із міжпарламентських зв'язків із Францією, Швейцарією, Японією, Латвією, КНР та РФ.

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

У 2001 році Дмитро Святаш ініціював створення соціального фонду «Пересвіт», що займається матеріальною та організаційною допомогою навчального процесу, наприклад, ремонт шкіл, купівля обладнання, організація олімпіад, спортивних змагань, фестивалів і видання книг[17].

Також у Харкові працює Спортивний Клуб «Пересвіт», почесним президентом якого є Дмитро Святаш[18]. За ці роки в клубі займалися більше п'яти тисяч дітей. Вихованці клубу виступають на змаганнях різного рівня, серед них є Чемпіони Світу та Європи[19]. Зараз секції Клубу працюють на основній базі та в 16 школах Московського району, це самбо, дзюдо, таеквондо, бокс, кікбоксинг[19].

Розслідування

[ред. | ред. код]

Бізнес-структури, підконтрольні Дмитру, звинувачено в приховуванні коштів та невиконанні фінансових зобов'язань. Заборгованість Святаша перед банками та іншими кредиторами становить близько $250 млн[20]. Зокрема, 1 серпня 2012 року представники трьох банків та Незалежної асоціації банків України звернулись з листом до Прем'єр-міністра України Миколи Азарова зі скаргою на Святаша та з проханням втрутитись у ситуацію і посприяти поверненню боргів[21]. Самостійні вимоги до Святаша висувала Податкова служба України на 680 млн грн[22].

Підсумком судових тяжб по кільком справам стала конфіскація майна Святаша, що забезпечувало кредитну заставу. Це дозволило відшкодувати кредиторам кілька мільйонів доларів боргу[23].

В січні 2014 року Святаш розмістив у Facebook нацистські та українофобські випади в сторону жителів Західної України та діаспори і натякнув на швидкий і бажаний для нього поділ України[24][25][26].

18 лютого 2014 року по дорозі до Верховної Ради був перехоплений Самообороною Євромайдану. Один з активістів застосував проти Святаша сльозогінний газ. Самооборона супроводила Святаша до внутрішніх військ. Той по дорозі клявся проголосувати за Конституцію 2004 року.[27]

У квітні 2019 року НАЗК направило до суду протокол про адміністративне правопорушення Святаша через дії в умовах конфлікту інтересів, оскільки він є серед тих, хто звернувся до Конституційного суду України з вимогою визнати окремі механізми управління арештованими активами неконституційними, а при цьому деяка нерухомість та корпоративні права, які належать його матері, знаходяться під арештом.[28]

8 жовтня 2019-го Дмитрові оголошено про підозру у ч. 4 ст. 190 ККУ (шахрайство за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах), і за ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 358 ККУ (підробка офіційного документа). Святашу інкримінується змова з керівництвом групи компаній «АІС» для шахрайського заволодіння грошима, отриманими від «Укрсиббанку» як кредити. За даними прокуратури, він завдав банку збитків на 1,1 млрд грн[29].

16 листопада Святаша було оголошено в розшук в рамках кримінальної справи щодо заволодіння коштів УкрСиббанку. Протягом 2008—2018 років Дмитро разом з партренами з компанії АІС заволодів 1,1 млрд грн, що були надані банком у вигляді кредиту[30].

Після 24 лютого 2022 року Святаш виступав на підтримку Росії після початку повномасштабного вторгнення, за що Кремль розглядав його, як потенційного гауляйтера Харківщини[31]. У травні 2023 року СБУ оголосила йому підозру[32].

У червні 2024 року суд визнав Святаша винним, йому призначили 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, але заочно[33].

Санкції

[ред. | ред. код]

З 18 листопада 2023 року Дмитро Святаш знаходиться під персональними санкціями України терміном на 10 рокв.[34][35]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. МВС: екс-нардеп Святаш оголошений у розшук - FINBALANCE. finbalance.com.ua. Процитовано 5 квітня 2022.
  2. Россия "приютила" экс-нардепа Святаша, которого разыскивают за кражу миллиарда гривен, - ФОТО. 057.ua - Сайт города Харькова (укр.). Процитовано 5 квітня 2022.
  3. Россия уже подготовила будущего гауляйтера для Харькова – Мустафа Найем. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 5 квітня 2022.
  4. Біографія. Офіційний сайт [Архівовано 26 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. Святаш Дмитро. LIGA (укр.). Процитовано 5 червня 2024.
  6. Дмитро Святаш - біографія, освіта, сім'я, кар'єра, компромат. MY.UA (укр.). Процитовано 5 червня 2024.
  7. https://ukranews.com/ua/interview/2234-svyatash-dav-interv-yu-pro-rejderstvo-i-novu-vladu. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  8. Святаш победил в 170-м округе г.Харькова. Телекомпанія АТН. Архів оригіналу за 31 березня 2019.
  9. На 170-м округе в Харькове победил Дмитрий Святаш. РБК Украина. Архів оригіналу за 31 березня 2019.
  10. Городской дозор [Архівовано 16 серпня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  11. 67 інституцій громадянського суспільства аргументовано закликали депутатів не голосувати за прийняття законопроєкту «Про засади державної мовної політики» [Архівовано 25 березня 2016 у Wayback Machine.] — Сайт «Майдан»
  12. Висновок Комітет Верховної Ради України з питань культури і духовності 23.05.2012[недоступне посилання з травня 2019]
  13. Більшість зі штовханиною просунула мовний закон Колесніченка [Архівовано 6 вересня 2012 у Wayback Machine.] — 1+1. ТСН
  14. ЗАКОН ПРО МОВИ УХВАЛИЛИ [Архівовано 31 жовтня 2012 у Wayback Machine.] — Українська Правда
  15. Екс-регіонал заблокував підписання закону про акцизи на іномарки. Українська правда. П'ятниця, 3 червня 2016, 17:30. Архів оригіналу за 4 червня 2016.
  16. Кто требовал отменить статью за незаконное обогащение: список. ЛІГА.net. Архів оригіналу за 23 квітня 2019. Процитовано 03.03.2019.
  17. Социальный проєкт фонд «Пересвет» [Архівовано 26 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  18. Спортклуб «Пересвет» [Архівовано 26 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  19. а б Воспитанники спортклуба «Пересвет» (рос.)
  20. Народний депутат Дмитро Святаш — банкрут? [Архівовано 2 березня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  21. «Альфа-Банк», «ВТБ БАНК», УкрСиббанк BNP Paribas Group и НАБУ обратились к Премьер-министру и Главе партии Регионов Азарову Н. Я. [Архівовано 11 серпня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  22. Группа «АИС» банкротится по-крупному [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  23. У народного депутата Святаша конфисковали имущество [Архівовано 14 грудня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  24. «Регионал» Святаш назвал галичан холопами и предрек разделение страны. Архів оригіналу за 4 січня 2014. Процитовано 3 січня 2014.
  25. Регіонал Святаш дозволив собі нацистські випади на адресу галичан, — соцмережі. Архів оригіналу за 3 січня 2014. Процитовано 3 січня 2014.
  26. «Регионал» Дмитрий Святаш назвал галичан холопами, а украинскую диаспору потомками трусов. Архів оригіналу за 23 липня 2015. Процитовано 21 липня 2015.
  27. депутата- регионала задержали и обрызгали газом. YouTube. Drongo55555. 19 лютого 2014. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 7 червня 2021.
  28. НАПК обвиняет в нарушениях харьковского нардепа и мэра Чугуева. NewsRoom. 26 квітня 2019. Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 26 квітня 2019.
  29. Прокуратура оголосила підозра екс-нардепу від Партії регіонів. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 8 жовтня 2019. Процитовано 8 жовтня 2019.
  30. Колишнього нардепа Святаша оголосили в розшук. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 17 листопада 2019. Процитовано 17 листопада 2019.
  31. Святаш Дмитро Володимирович — Державний зрадник України, інформація про зраду | Реєстр Держзрадників і ПолітХаб. www.chesno.org (укр.). Процитовано 18 листопада 2023.
  32. Царьову та ще двом екс-нардепам від Партії регіонів оголосили нові підозри. РБК-Украина (укр.). Процитовано 11 травня 2023.
  33. Колишнього депутата-регіонала, який втік до Москви, засудили на 12 років. РБК-Украина (укр.). Процитовано 17 червня 2024.
  34. Додаток до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 листопада 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеного в дію Указом Президента України від 18 листопада 2023 року № 758/2023 (PDF).
  35. Азаров, Табачник, Царьов й не тільки. Зеленський затвердив санкції проти прибічників Росії. РБК-Украина (укр.). Процитовано 20 листопада 2023.
  36. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року № 2036 «Про нагородження народних депутатів України Почесною грамотою Кабінету Міністрів України».

Посилання

[ред. | ред. код]