Сентінел-2

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сентінел-2
Зображення
Головний предмет твору відкриті дані і European Open Science Cloudd
Початкова точка маршруту Куру
Ракета-носій VEGA
Оператор Європейське космічне агентство
Виробник Airbus Defence and Space GmbHd-1">[1]
Розробник Astrium
Офіційний сайт(англ.)
Офіційний сайт(англ.)
CMNS: Сентінел-2 у Вікісховищі

Сентінел-2 (англ. Sentinel-2) — космічна місія дистанційного зондування Землі, запущена Європейським космічним агентством (ESA) у рамках програми «Коперник» для здійснення дистанційного спостереження і підтримки таких сервісів, як моніторинг лісів, фіксування змін покриву Землі, відстеженням наслідків стихійних лих. Ця місія складається із двох однакових супутників — Sentinel-2A і Sentinel-2B.

Огляд

[ред. | ред. код]

Місія Sentinel-2 має наступні можливості:

Для забезпечення частої відвідуваності і високої доступності місії, в місії заплановано два ідентичні супутники Sentinel-2 (Sentinel-2A і Sentinel-2B), що працюють одночасно. Орбіта є сонячно-синхронною на висоті 786 км, 14.3 обертань на день, із низхідним вузлом орбіти 10:30 ранку. Цей місцевий час було обрано як компроміс мінімізуючи покриття хмарами і забезпечуючи достатнє освітлення Сонцем. Цей час близький до місцевого часу, використаним в Landsat і відповідає супутникам SPOT, що дозволяє поєднувати дані Sentinel-2 із історичними знімками аби будувати довготривалі часові послідовності.

Запуск

[ред. | ред. код]

Два супутники працюють по протилежні боки орбіти. Запуск першого супутника, Sentinel-2A, було здійснено 23 червня 2015 у 01:52 UTC за допомогою ракета-носія Vega.[2] Sentinel-2B було запущено 7 березня 2017 at 01:49 UTC,[3] також на борту ракети Vega.[4]

Інструменти

[ред. | ред. код]

Кожен супутник Sentinel-2 несе на собі мультиспектральний прилад (англ. multi-spectral instrument, MSI) з 13-му спектральними каналами у видимому, близькому інфрачервоному (VNIR) і інфрачервоному з короткими хвилями (SWIR) спектральних діапазонах.

В камері MSI використано концепцію поздовжнього сканера[en] і його структура здебільшого відповідає умовам роботи при великому захваті в 290 км, а також високими геометричними і спектральними характеристиками, необхідними для вимірювання.[5] Він має діафрагму в 150 мм і конструкцію із тридзеркальним антистигматом із фокусною відстанню приблизно в 600 мм; його кути зору становлять приблизно 21 градус на 3.5 градуси.[6] Дзеркала прямокутні і виконані із карбіда кремнію, по подібній технології що і в місії Gaia.

Смуги Sentinel-2 Центральна довжина хвилі (µм) Роздільна здатність (м) Ширина смуги (нм)
Смуга 1 — Прибережні аерозолі 0.443 60 20
Смуга 2 — Синій 0.490 10 65
Смуга 3 — Зелений 0.560 10 35
Смуга 4 — Червоний 0.665 10 30
Смуга 5 — Вегетаційний червоний край 0.705 20 15
Смуга 6 — Вегетаційний червоний край 0.740 20 15
Смуга 7 — Вегетаційний червоний край 0.783 20 20
Смуга 8 — NIR 0.842 10 115
Смуга 8A — Вузький NIR 0.865 20 20
Смуга 9 — Водяна пара 0.945 60 20
Смуга 10 — SWIR — Cirrus 1.375 60 20
Смуга 11 — SWIR 1.610 20 90
Смуга 12 — SWIR 2.190 20 180

Галерея

[ред. | ред. код]

Приклади відзнятих зображень.

Примітки

[ред. | ред. код]
_1-0">↑ https://www.esa.int/Applications/Observing_the_Earth/Copernicus/Sentinel-2/Facts_and_figures
  • Nowakowski, Tomasz (23 червня 2015). Arianespace successfully launches Europe's Sentinel-2A Earth observation satellite. Spaceflight Insider. Архів оригіналу за 10 січня 2021. Процитовано 17 серпня 2016.
  • Bergin, Chris (6 березня 2017). Sentinel-2B rides Vega to join Copernicus fleet. NASASpaceFlight.com. Архів оригіналу за 6 березня 2017. Процитовано 9 березня 2017.
  • van Oene, Jacques (17 листопада 2016). ESA's Sentinel 2B spacecraft steps into the spotlight. Spaceflight Insider. Архів оригіналу за 12 грудня 2016. Процитовано 17 листопада 2016.
  • Sentinel-2 MSI: Overview. European Space Agency. Архів оригіналу за 8 січня 2021. Процитовано 17 червня 2015.
  • Chorvalli, Vincent (9 жовтня 2012). GMES Sentinel-2 MSI Telescope Alignment (PDF). International Conference on Space Optics. 9–12 October 2012. Ajaccio, France. Архів оригіналу (PDF) за 31 жовтня 2020. Процитовано 24 листопада 2017.
  • Посилання

    [ред. | ред. код]