Силліманіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Силліманіт
Загальні відомості
Статус IMAчинний (успадкований, G)[d][[:Ернест_Генрі_Нікель|Нікель Е. Г.]],_[[:d:Q16917772|Nichols M. C.]]_[http://rruff.info/rruff_1.0/uploads/MINERALlist.pdf_IMA/CNMNC_List_of_Mineral_Names_(March_2007)]_—_2007.[[d:Track:Q20645057]][[d:Track:Q16917772]][[d:Track:Q1356348]]-1">[1]
АбревіатураSil[[:d:Q59767631|Warr L. N.]]_[[:d:Q110360213|IMA–CNMNC_approved_mineral_symbols]]_//_''[[:d:Q3314880|Mineralogical_Magazine]]''_—_[[:Cambridge_University_Press|Cambridge_University_Press]],_2021._—_Vol. 85._—_P. 291–320._—_ISSN_[https://www.worldcat.org/issn/0026-461X_0026-461X];_[https://www.worldcat.org/issn/1471-8022_1471-8022]_—_[http://dx.doi.org/10.1180/MGM.2021.43_doi:10.1180/MGM.2021.43][[d:Track:Q912887]][[d:Track:Q3314880]][[d:Track:Q59767631]][[d:Track:Q110360213]]-2">[2]
Хімічна формулаAl₂OSiO₄
Nickel-Strunz 109.AF.05
Ідентифікація
Сингоніяромбічна сингонія
Твердість7
Колір рисибілий
Інші характеристики
Названо на честьБенджамін Силліман[[:Джордж_Томас_Боуен|Bowen G. T.]]_[http://rruff.info/rruff_1.0/uploads/AJS8_113.pdf_Description_and_analysis_of_sillimanite,_a_new_mineral]_//_''[[:American_Journal_of_Science|AJS]]''_—_[[:Нью-Гейвен_(Коннектикут)|New_Haven]]:_1824._—_Vol. 8._—_P. 113–118._—_ISSN_[https://www.worldcat.org/issn/0002-9599_0002-9599];_[https://www.worldcat.org/issn/1945-452X_1945-452X][[d:Track:Q19596702]][[d:Track:Q465355]][[d:Track:Q35065694]]-3">[3]
CMNS: Силліманіт у Вікісховищі
Силіманіт

Силліманіт — мінерал класу силікатів, підкласу стрічкових силікатів, острівної будови. Важливий мінерал силіманітових сланців, сировина для одержання силуміну.

Історія та етимологія

[ред. | ред. код]

Син. — бамліт, бухольцит[4], вьортит (вертит), ксеноліт, монроліт, фіброліт, блискучий шпат.

Силліманіт вперше був описаний як «фіброліт» графом де Бурноном (1802) з південної Індії, де він був знайдений у вигляді волокнистих агрегатів, що супроводжують корунд.[5]

Силліманіт був названий на честь американського хіміка Бенджаміна Силлімана (1779—1864). Мінерал силліманіт, знайдений у Честері, штат Коннектикут, вперше був науково описаний у 1824 році американським хіміком та природознавцем Джорджем Т. Боуеном (1803-1828).

Загальний опис

[ред. | ред. код]

Хімічна формула:

  • 1. За Є. Лазаренком, «Горной энциклопедией»: Al[6]Al[4]O[SiO4].
  • 2. За «Fleischer's Glossary» (2018): Al2SiO5. Al ізоморфно заміняється Fe3+(не більше 2 %). Склад (у %): Al2O3 — 63,2; SiO2 — 36,8. Домішки: Mg, Ti, V, Li, La, Zr, Mn, Ba, Cr.

Сингонія ромбічна. Ромбо-дипірамідальний вид. Утворює волокнисті, голчаті кристали і аґреґати, а також щільні сплутано-волокнисті структури (фіброліт). Спайність довершена. Густина 3,24. Твердість 6,5-7,25. Сірого, сіро-бурого й блідо-зеленого кольору. Блиск скляний, у волокнистих аґреґатів з шовковистим відливом. Прозорий і напівпрозорий. Триморфний з кіанітом і андалузитом.

Важливий мінерал силіманітових сланців.

Утворюється при контактовому метаморфізмі.

Поширення: у високоякісних метаморфічних сланцях, гнейсах і роговиках; рідше в пегматитах. Також як уламковий мінерал. Зустрічається як високотемпературний контактово-метаморфічний мінерал і мінерал кристалічних сланців та ґнейсів, багатих на Al2O3. Може накопичуватися у пісках і гравії, які утворюються після руйнування корінних порід. Знаходиться разом з андалузитом, дистеном, біотитом, шпінеллю, гранатом, кордієритом, польовими шпатами.

Асоціює з корундом і кварцом, андалузитом, кіанітом, калійний польовий шпат, альмандином, кордієритом, біотитом.

Розповсюдження

[ред. | ред. код]

Типовою місцевістю для силліманіту є околиці міста Сушіце, Пльзенський край Чехія. У Німеччині в районі Лахер-Зее (громада Глес в землі Рейнланд-Пфальц), гірський масив Шпессарт, місцевість громади Боденмайс, а також гірський хребет Баварський ліс. Інші місця знахідок: гори Оденвальд (Гессен), гори Фіхтель (Баварія), Зібенгебірге (гірський район складі Німецького середньогір'я) — все ФРН; на території громади Зелльрайн округу Інсбрук-Ланд у землі Тіроль, Австрія, в районі міста Могок (Верхня М'янма), на землях комуни Бамле, район Телемарк, Норвегія, на височині Кейви (Кольський півострів), на гірському утворенні Кхазі-Гілс (шт. Ассам, Індія), в провінції Овернь, Франція, на Землі Ендербі, Антарктида.

Силліманіт був також знайдений в історичній місцевості США Брендівайн-Спрінгс, Округ Нью-Касл, Делавер. Законодавчий орган штату назвав його в 1977 році мінералом штату Делавер за пропозицією Delaware Mineralogical Society.[6]

Родовища відомі в США, ПАР, Індії, Шрі-Ланці, Бразилії, Танзанії, Іспанії, Казахстані, Вірменії, Росії, Україні (Український щит).

Збагачення та використання

[ред. | ред. код]

Використовують як вогнетрив у керамічному виробництві для одержання силуміну. З руд С. вилучається гравітаційною, електростатичною і трибоелектричною сепарацією, а також флотацією. Використовується для виготовлення міцних вогнетривких матеріалів, спец. ізоляторів, осн. вид сировини для одержання кремній-алюмінієвого сплаву (силуміну). Прозорі забарвлені різновиди — коштовні камені IV порядку.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. [[:Ернест_Генрі_Нікель|Нікель Е. Г.]],_[[:d:Q16917772|Nichols M. C.]]_[http://rruff.info/rruff_1.0/uploads/MINERALlist.pdf_IMA/CNMNC_List_of_Mineral_Names_(March_2007)]_—_2007.[[d:Track:Q20645057]][[d:Track:Q16917772]][[d:Track:Q1356348]]
_1-0">↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  • [[:d:Q59767631|Warr L. N.]]_[[:d:Q110360213|IMA–CNMNC_approved_mineral_symbols]]_//_''[[:d:Q3314880|Mineralogical_Magazine]]''_—_[[:Cambridge_University_Press|Cambridge_University_Press]],_2021._—_Vol. 85._—_P. 291–320._—_ISSN_[https://www.worldcat.org/issn/0026-461X_0026-461X];_[https://www.worldcat.org/issn/1471-8022_1471-8022]_—_[http://dx.doi.org/10.1180/MGM.2021.43_doi:10.1180/MGM.2021.43][[d:Track:Q912887]][[d:Track:Q3314880]][[d:Track:Q59767631]][[d:Track:Q110360213]]
    • _2-0">↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
    d:Track:Q912887d:Track:Q3314880d:Track:Q59767631d:Track:Q110360213
  • [[:Джордж_Томас_Боуен|Bowen G. T.]]_[http://rruff.info/rruff_1.0/uploads/AJS8_113.pdf_Description_and_analysis_of_sillimanite,_a_new_mineral]_//_''[[:American_Journal_of_Science|AJS]]''_—_[[:Нью-Гейвен_(Коннектикут)|New_Haven]]:_1824._—_Vol. 8._—_P. 113–118._—_ISSN_[https://www.worldcat.org/issn/0002-9599_0002-9599];_[https://www.worldcat.org/issn/1945-452X_1945-452X][[d:Track:Q19596702]][[d:Track:Q465355]][[d:Track:Q35065694]]
    • _3-0">↑ Bowen G. T. Description and analysis of sillimanite, a new mineral // AJS — New Haven: 1824. — Vol. 8. — P. 113–118. — ISSN 0002-9599; 1945-452X
    d:Track:Q19596702d:Track:Q465355d:Track:Q35065694
  • ↑ На честь німецького фармацевта і хіміка W.H.S. Bucholz.
  • ↑ sillimanite \ mindat.org
  • ↑ Архівна копія. Архів Geology/Mineralogy/destatemineral.aspx оригіналу за 10 червня 2010. Процитовано 19 грудня 2009. Мінерал штату Делавер, Силліманіт, Геологічна служба штату Делавер

    • Література

    [ред. | ред. код]