Симон Будний
| Симон Будний | ||||
|---|---|---|---|---|
| Сымон Будны | ||||
 | ||||
| Народився | січень 1530 Будне, Ґміна Ґоньондз, Монецький повіт, Підляське воєводство, Республіка Польща | |||
| Помер | 13 січня 1593 Вішнево, Ошмянський повіт[d], Віленське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита | |||
| Країна |  Велике князівство Литовське | |||
| Діяльність | філософ | |||
| Alma mater | Ягеллонський університет | |||
| Magnum opus | Катехізис Симона Будногоd і Несвіжська Бібліяd | |||
| Конфесія | Социніани[[:fr:s:Dictionnaire_de_la_Bible_-_Vigouroux|Dictionnaire_de_la_Bible]] | |||
|
| ||||
 Симон Будний у Вікісховищі | ||||
Симон Будний (пол. Szymon Budny, біл. Сымон Будны; нар. бл. 1530, Буди — пом. 13 січня 1593, Вішнево) — польський та білоруський письменник, філософ, діяч реформації у Великому князівстві Литовському, просвітник.
Народився в селі Буди (Мазовія, Польща). В статті Станіслава Кота про нього (Польський біографічний словник, 1937 рік) вказано, що був поляком, «все життя провів у Литві».[3] Навчався у Краківському університеті та Базельському університеті, прихильник кальвінізму (див. Протестантизм), потім антитринітаризму.
Вперше згаданий в документі 1558 року, коли «суперінтендант» кальвіністів Вільнюса Заціус призначив його катехитом кальвінського збору: мав тричі на тиждень, окрім свят, вести навчання, за що йому було призначено мито 10 злотих щокварталу та харчування в проповідника Курніцького.
Один із засновників кальвіністської друкарні у Несвіжі (нині місто Мінської області, Білорусь), видавець Катехизису, Біблії, Нового Завіту в перекладі на білоруську книжну та польську мови. У передмовах та коментарях з реформаційних позицій відзначав необхідність критичного ставлення до текстів Святого Письма та тлумачення його розмовними мовами. Автор публіцистичних творів, спрямованих проти догматів і деяких основ обрядів католицької та православної церков, вів релігійну полеміку з московським богословом Артемієм, єзуїтами, заперечував догмат про безсмертя душі, Трійцю, проповідував ідею самовладдя, яку розвивали українські богослови кінця 16 — початку 17 століть, віротерпимість, можливість морального удосконалення людини поза Церквою. Закликав розвивати власну культуру та власні традиції. У своїх політичних поглядах дотримувався ідеї справедливого для всіх станів суспільства. Твори Будного поширювалися на українських землях.
Помер у селі Вишнево (нині місто Мінської області, Білорусь).
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Симон Будний |
- Дзюба О. М. Будний Симон [Архівовано 4 квітня 2013 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.
- Подокшин С. А. Скорина и Будный. — Мінськ, 1974
- Kot Stanisław. Budny Szymon (†ok. 1595) / Polski Słownik Biograficzny.— Kraków, 1937.— t. III/1, zeszyt 11.— 480 s.— S. 96-99. (пол.)
|
