Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сте́вен Бергве́йн (нід. Steven Bergwijn, 8 жовтня 1997, Амстердам) — нідерландський футболіст, нападник клубу «Аякс» та національної збірної Нідерландів.
Народився 8 жовтня 1997 року в місті Амстердам. Бергвейн почав професійно займатися футболом в академії амстердамського «Аякса», куди у 2009 році потрапив з клубу регіонального дивізіону «Ватервейк». У 2011 році перейшов у юнацьку команду ПСВ. 29 жовтня 2014 року в матчі Кубка Нідерландів проти «Алмере Сіті» Стівен дебютував за основну команду, замінивши у другому таймі Флоріана Йозефсона[2]. 10 травня 2015 року в поєдинку проти «Гераклеса» Бергвейн дебютував у Ередівізі, замінивши у другому таймі Юргена Локадію[3]. У 2015 році Стівен став чемпіоном і володарем Суперкубка Нідерландів.
8 грудня 2015 року в матчі проти московського ЦСКА він дебютував у Лізи чемпіонів, замінивши в кінці другого тайму Гастона Перейро[4]. 20 серпня 2016 року в матчі проти «Зволле» Бергвейн забив свій перший гол за ПСВ[5]. У 2018 році він втретє поспіль став чемпіоном Нідерландів. Станом на 5 червня 2019 року відіграв за команду з Ейндговена 96 матчів в національному чемпіонаті.
2013 року дебютував у складі юнацької збірної Нідерландів, взяв участь у 32 іграх на юнацькому рівні, відзначившись 16 забитими голами. У 2014 році в складі команди до 17 років Бергвейн став срібним призером юнацького чемпіонату Європи на Мальті. На турнірі Бергвейн зіграв у чотирьох матчах і в поєдинках проти мальтійців і шотландців Стівен забив три голи та був визнаний найкращим гравцем турніру[6]. А 2016 року з командою до 19 років взяв участь у юнацькому чемпіонаті Європи в Німеччині. На турнірі він зіграв у чотирьох матчах, а в грі проти Хорватії відзначився голом[7].
З 2016 року залучався до складу молодіжної збірної Нідерландів. На молодіжному рівні зіграв у 4 офіційних матчах, забив 3 голи.
13 жовтня 2018 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Нідерландів в матчі Ліги націй проти збірної Німеччини[8]. На тому турнірі Бергвейн зіграв у двох матчах та допоміг своїй команді виграти групу та вийти до фіналу чотирьох у Португалії, куди також поїхав у складі збірної[9].
Сезон
|
Команда
|
Чемпіонат
|
Національний кубок
|
Континентальні кубки
|
Інші змагання
|
Усього
|
Ліга
|
Ігор
|
Голів
|
Ліга
|
Ігор
|
Голів
|
Ліга
|
Ігор
|
Голів
|
Ліга
|
Ігор
|
Голів
|
Ігор
|
Голів
|
2014–15
|
ПСВ
|
E |
1 |
0
|
КН |
1 |
0
|
|
- |
- |
- |
- |
- |
2 |
0
|
2015–16
|
E |
5 |
0
|
КН |
2 |
0
|
ЛЧ |
1 |
0
|
-
|
- |
- |
8 |
0
|
2016–17
|
E |
25 |
2
|
КН |
2 |
0
|
ЛЧ |
6 |
0
|
-
|
- |
- |
33 |
2
|
2017–18
|
E
|
32
|
8
|
КН
|
2
|
0
|
ЛЄ
|
2
|
0
|
-
|
-
|
-
|
36
|
8
|
2018–19
|
E
|
17
|
9
|
КН
|
0
|
0
|
ЛЧ
|
7
|
1
|
СН
|
1
|
0
|
25
|
10
|
Усього за PSV |
80 |
19 |
|
7 |
0 |
|
16 |
1 |
|
- |
- |
104 |
20
|
Усього за кар'єру |
80 |
19 |
|
7 |
0 |
|
16 |
1 |
|
- |
- |
104 |
20
|