Стефан VIII Разван (рум. Ştefan al VIII-lea Răzvan, Штефан Резван; (загинув у грудні 1595 року) — воєвода (господарь) Молдовського князівства (між 24 квітня 1595 і серпнем 1595 року).
Батько Стефана Развана був циганом — мусульманином з Османської імперії, який емігрував на північ від Дунаю, у Молдову, у той час як його мати була волошка з молдовських селян[1]. У той час, всі цигани, які жили у Волощині та Молодові були рабами. Правило поширювалося також на будь-яких циганських іммігрантів, за винятком громадян Османської імперії. Отримуючи з цього винятку вигоди, батько, а потім син могли залишатися вільними та брати активну участь у місцевому житті.
Ймовірно, служив в армії короля Генріха IV Бурбона, а потім в армії Речі Посполитої. До зішестя на престол був командиром гвардії Жигмонда Баторі і мав звання гетьмана.
Стефана Разван виглядає як політичний гравець на початку правління Михайла Хороброго у Валахії (1593–1601). Перейшов з Ісламу на Християнство, викликаючи на себе гнів османів. Він мав боярський соціальний статус, і був культурною людиною. Пізніше він бере участь у політиці сусідньої з Молодовою Волощини, де він був призначений в рамках Господарської ради, з посадою гетьман (другий за рангом в армії після господаря), під час правління Арона Тирана. Він вів кампанії молдовської армії проти фортець Тигина, Кілія, Аккерман та Північної Добруджи, потім окупованих турками. Стефан став дуже популярним серед солдатів і при їх підтримці та за допомогою трансільванського князя Жигмонда Баторі, він витіснив Арона Тирана, (довіру до якого було підірвано, серед населення) 24 квітня 1595.
Його правління не тривало довго, оскільки сусідня Річ Посполита не погоджувалась з альянсом Стефана Развана з Трансільванією та Волощиною. Вони вторглися в Молодову в серпні 1595 року, внаслідок чого Єремію Могилу було посаджено поляками на трон. Стефан Разван втік до своїх покровителів в Трансільванію, зібрав підкріплення та повернувся назад, де після вирішальної битви, яка відбулась на рівнинах під Сучавою (3 грудня 1595), після трьох годин бою, поляки перемогли. Після битви Стефан Разван потрапив у полон до Є. Могили та закінчив життя на палі.
- Istoria și tradițiile minorității rromani, p. 28, 2005, Sigma, Bucharest, Delia Grigore, Petre Petcuț and Mariana Sandu.
- ↑ E. Marushiakova, V. Popov, Gypsies in the ottoman Empire p. 84, University of Hertfordshire, 2001, ISBN 1902806026
|
---|
|
- Драгош I (1352—1353)
- Сас (1354—1358)
- Балк (1359)
- Богдан I (1363—1367)
- Петру (1367—1368)
- Лацько (1368—1373)
- Костя (1373—1374)
- Юрій Коріятович (1374)
- Петру I (1375—1391)
- Роман I (1391—1394)
- Стефан I (1394—1399)
- Юга Безногий (1399—1400)
- Александру І (1400—1432)
- Ілля I (1432—1433)
- Штефан II (1433—1435, 1443—1447)
- Петру II (1435—1436, 1447, 1448—1449)
- Роман II (1436—1443, 1447—1448)
- Чубер (1449)
- Александру II (1450, 1452—1454, 1455)
- Богдан II (1450—1451)
- Петру III (1451—1452, 1454—1457)
- Штефан III (1457—1504)
- Богдан III (1504—1517)
- Штефан IV (1517—1527)
- Петру IV (1527—1538, 1541—1546)
- Стефан V (1538—1540)
- Александру ІІІ (1540—1541)
- Ілля II (1546—1551)
- Штефан VI (1551—1552)
- Іоан І (1552)
- Александру IV (1552—1561, 1564—1568)
- Іоан ІІ (1561—1563)
- Штефан VII (1563—1564)
- Богдан IV (1568—1572)
- Іоан III (1572—1574)
- Петро VI (1574—1577, 1578—1579, 1582—1591)
- Іоан IV (1577)
- Іоан V (1579—1582)
- Арон Тиран (1591—1592, 1592—1595)
- Александру V (1592)
|
- Петру VII (1592)
- Штефан VIII (1595)
- Єремія Могила (1595—1600, 1600—1606)
- Михайло (1600)
- Симеон Могила (1606—1607)
- Михайло Могила (1607)
- Костянтин Могила (1607—1611)
- Штефан IX (1611—1615, 1621—1623)
- Олександр Могила (1615—1616)
- Раду Міхня (1616—1619, 1623—1626)
- Гаспар Граціані (1619—1620)
- Александру VII (1620—1621, 1631—1633)
- Мирон Барновський-Могила (1626—1629, 1633)
- Александру VIII (1629—1630)
- Мойсей Могила (1630—1631, 1633—1634)
- Василь Лупул (1634—1653)
- Георгій Штефан (1653—1658)
- Ґеорґе Ґіка (1658—1659)
- Константин Щербан (1659, 1661)
- Стефаніца Лупу (1659—1661)
- Істрате Добіжа (1661—1665)
- Георге Дука (1665—1666, 1668—1672, 1678—1683)
- Александру IX (1666—1668)
- Штефан ІХ (1672—1674, 1683—1684)
- Думитрашку Кантакузіно (1673—1675, 1684—1685)
- Антон Росетті (1675—1678)
- Константин Кантемир (1685—1693)
- Димитрій Кантемір (1693, 1710—1711)
- Константин Дука (1693—1695, 1700—1703)
- Антіох Кантемир (1695—1700, 1705—1707)
- Йоан Бухуш (1703, 1709—1710)
- Міхай Раковіце (1703—1705, 1707—1709, 1715—1726)
- Ніколай Маврокордат (1709—1710, 1711—1715)
- Лупу Костакі (1711)
- Йоан Маврокордат (1711, 1743—1747)
- Григоре II Гіка (1726—1733, 1735—1739, 1739—1741, 1747—1748)
|
- Константин Маврокордат (1733—1735, 1741—1743, 1748—1749, 1769)
- Йордаке Ставраки (1749)
- Костянтин Раковіце (1749—1753, 1756—1757)
- Матей Ґіка (1753—1756)
- Скарлат Ґіка (1757—1758)
- Іоан VII (1758—1761)
- Ґриґоре Каллімакі (1761—1764, 1767—1769)
- Ґриґоре Александре Ґіка (1764—1767, 1774—1777)
- Константин Морузі (1777—1782)
- Александру Маврокордат І (1782—1785)
- Александру Маврокордат ІІ (1785—1786)
- Александру X Іпсіланті (1786—1788)
- Емануїл Джані-Русет (1788—1789)
- Александру Морузі (1792, 1802—1806, 1806—1807)
- Міхай Суцу І (1792—1795)
- Александру Каллімакі (1795—1799)
- Костянтин Іпсіланті (1799—1801)
- Александру Суцу (1801—1802)
- Йордаке Конта (1802)
- Скарлат Каллімакі (1806, 1807—1810, 1812—1819)
- Александру Ханґерлі (1807)
- Йордаке Русет-Розновану (1806)
- Веніамін Костакі (1807—1812, 1821)
- Міхай Суцу ІІ (1819—1821)
- Олександр XI Іпсіланті (1821)
- Штефан Воґоріде (1821—1822)
- Іоніце Санду Стурдза (1822—1828)
- Михайло Стурдза (1834—1849)
- Ґріґоре Александру Ґіка (1849—1853, 1854—1856)
- Теодор Балш (1856—1857)
- Ніколае Воґоріде (1857—1858)
- Штефан Катарджиу (1858—1859)
- Іоан Кантакузіно, Василе Стурдза і Анастасіє Пану (1858—1859)
- Александру Йоан Куза (1859)
|
|
|