Сільвіна Окампо

Сільвіна Окампо
ісп. Silvina Ocampo
1959
Ім'я при народженні	ісп. Silvina Inocencia Ocampo Aguirre
Народилася	28 липня 1903(1903-07-28) Буенос-Айрес, Аргентина
Померла	14 грудня 1993(1993-12-14) (90 років) Буенос-Айрес, Аргентина
Поховання	Реколета[[d:Track:Q11149]][[d:Track:Q145]]-1">[1]
Країна	Аргентина
Діяльність	письменниця, поетеса, перекладачка
Знання мов	французька[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]-2">[2], англійська і іспанська
Роки активності	1937 - 1993
Напрямок	фантастика
Жанр	оповідання, новели, твори для дітей
Брати, сестри	Вікторія Окампо
У шлюбі з	Адольфо Біой Касарес-3">[3]
Нагороди	Грант Ґуґґенгайма (1976) премія Konexd Почесна премія Союзу письменників Аргентиниd (1992) Національна літературна премія Аргентиниd (1962)
IMDb	ID 1132938
Медіафайли у Вікісховищі

Сильвіна Окампо (ісп. Silvina Ocampo; 28 липня 1903, Буенос-Айрес — 14 грудня 1993 року, Буенос-Айрес) — аргентинська поетка і письменниця, авторка коротких оповідань, романістка та драматургиня, відома фантастичними та реалістичними творами, переважно малої форми. Разом з Хорхе Луїсом Борхесом та Адольфо Біой Касаресом одна з найвідоміших аргентинських письменників-фантастів.

Сильвіна Окампо здобула численні державні нагороди, серед яких Велика національна літературна премія — двічі, національна поетична премія, премія аргентинського товариства письменників і кілька регіональних нагород.

Життєпис

Сильвіна Окампо народилася 28 липня 1903 в Буенос-Айресі в сім'ї старої аристократії молодшою ​​з шести дітей Мануеля Окампо і Рамони Агірре. Освіту здобула вдома. Однією з її сестер була Вікторія Окампо, видатна літературна організаторка, видавчиня аргентинського журналу Sur, що мав міжнародну славу. Сильвіна вивчала малювання в Парижі у Джорджо де Кіріко.

З дитинства була схильною до поезії, завдяки сильній культурній традиції родини і зокрема історії сестри Вікторії. Завдяки Борхесу, з яким Окампо глибоко товаришувала, зустріла письменника Адольфо Бйой Касареса, з яким у 1940 році одружилась, а в 1954 удочерила доньку Касареса від іншої жінки — Марту Бйой Окампо.

Літературна кар'єра

Сильвіна Окампо дебютувала книгою оповідань «Viaje olvidado» в 1937 році, далі були три збірки віршів: «Enumeración de la patria», «Espacios métricos» і «Los sonetos del jardín». За «Espacios métricos», опубліковану видавництвом Sur, вона отримала Муніципальну Премію в 1954 році. У 1953 посіла друге місце в Національному конкурсі поезії за «Los nombres», в 1962 здобула перше з «Lo amargo por dulce».

У співавторстві з Бйой Касаресом Окампо опублікувала «Ненависть любові» у 1946 році, а в 1956 році випустила спільну з Хуаном Родольфо Вількоком п'єсу «Los Traidores». Разом з Хорхе Луїсом Борхесом і Адольфо Бйой Касаресом Окампо брала участь у створенні знаменитої «Антології фантастичної літератури» (Antología de la literatura fantástica) у 1940 році, а також Антології аргентинської поезії в 1941. Сильвіні Окампо присвячена знаменита розповідь Борхеса «П'єр Менар, автор Дон Кіхота».

Твори Сильвіни Окампо перекладені англійською, французькою, російською, італійською та іншими мовами.

Бібліографія

• Viaje Olvidado (новели), Buenos Aires, Sur, 1937
• Antología de la literatura fantástica, Buenos Aires, Sudamericana, 1940; 2-е вид. 1965, 3-е изд. — 1970, 4-е вид. — 1990
• Antología poética argentina, Buenos Aires, Sudamericana, 1941.
• Espacios métricos (вірші), Buenos Aires, Sur, 1942. Премія міста Буенос-Айрес
• Enumeración de la patria (вірші), Buenos Aires, Sur, 1942.
• Los sonetos del jardín (вірші), Buenos Aires, Sur, 1946.
• Los que aman, odian, Buenos Aires, Emecé, 1946.
• Autobiografía de Irene (новели), Buenos Aires, Sur, 1948. Перєїзд .: Orión, 1976.
• Poemas de amor desesperado (вірші), Buenos Aires, Sudamericana, 1949.
• Los nombres (вірші), Buenos Aires, Emecé, 1953. Національна поетична премія
• Pequeña antología, Buenos Aires, Editorial Ene, 1954.
• Los traidores (драма у віршах), Buenos Aires, Losange, 1956. Перєїзд: Ada Korn, 1988.
• El pecado mortal (вибрані повісті), Buenos Aires, Eudeba, 1966.
• Informe del cielo y del infierno (вибрані повісті), передмова Едгардо Козарінского, Caracas, Monte Ávila, 1970.
• La furia (новели), Buenos Aires, Sur, 1959. Перєїзд: Orión, 1976.
• Las invitadas (новели), Buenos Aires, Losada, 1961. Переіз .: Orión, 1979.
• Lo amargo por dulce (вірші), Buenos Aires, Emecé, 1962. Національна поетична премія
• Los días de la noche (новели), Buenos Aires, Sudamericana, 1970.
• Amarillo celeste (вірші), Buenos Aires, Losada, 1972.
• El cofre volante (оповідання для дітей), Buenos Aires, Estrada, 1974.
• El tobogán (оповідання для дітей), Buenos Aires, Estrada, 1975.
• El caballo alado (оповідання для дітей), Buenos Aires, De la flor, 1976.
• La naranja maravillosa (оповідання для дітей), Buenos Aires, Sudamericana, 1977.
• Canto Escolar (оповідання для дітей), Buenos Aires, Fraterna, 1979.
• Árboles de Buenos Aires (вірші), Buenos Aires, Crea, 1979.
• La continuación y otras páginas, Buenos Aires, Centro Editor de América Latina, 1981.
• Encuentros con Silvina Ocampo, бесіди з Ноемі Вулика, Buenos Aires, Editorial de Belgrano, 1982.
• Páginas de Silvina Ocampo (вибране), Buenos Aires, Editorial Celtia, 1984.
• Breve Santoral (вірші), Buenos Aires, Ediciones de arte Gaglione, 1985.
• Y así sucesivamente (новели), Barcelona, ​​Tusquets, 1987.
• Cornelia frente al espejo, Barcelona, ​​Tusquets, 1988. Премія Клубу тринадцяти
• Las reglas del secreto (вибране), Fondo de Cultura Económica, 1991.

Примітки

_1-0">↑ Obituary: Silvina Ocampo // The Independent — Britain: 1994. — 176681 екз. — ISSN 1741-9743

d:Track:Q11149d:Track:Q145

[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]