Флосі Вонг-Стаал
 | Ця стаття може містити помилки перекладу з англійської мови. (лютий 2024) |
| Флосі Вонг-Стаал | |
|---|---|
.jpg) | |
| Народилася | 27 серпня 1947 Чжуншань, Квантун[d], Тайвань |
| Померла | 8 липня 2020 Ла-Хоя, Сан-Дієґо, Каліфорнія, США ·пневмонія |
| Країна |  США |
| Місце проживання | США |
| Діяльність | молекулярний біолог, вірусолог |
| Галузь | вірусологія і молекулярна біологія |
| Alma mater | Каліфорнійський університет в Лос-Анджелесі |
| Знання мов | путунгуа і англійська |
| Заклад | Університет Каліфорнії в Сан-Дієго |
| Нагороди | |
Флоссі Вонг (27 серпня 1946 року — 8 липня 2020) — вірусолог і молекулярний біолог. Вона була першим ученим, який клонував ВІЛ і визначив функцію його генів, що стало важливим кроком у доведенні того, що ВІЛ є причиною СНІДу. З 1990 по 2002 рік вона очолювала кафедру дослідження СНІДу в Каліфорнійському університеті Сан-Дієго (UCSD). Вона була співзасновником, а після виходу на пенсію стала головним науковим директором компанії Immusol[2].
Вонг народилася у Гуанчжоу, Китай, у 1946 році. Третя дитина в родині з чотирьох осіб, вона росла з двома братами та сестрою. У 1952 році її родина була серед багатьох китайських громадян, які втекли до Гонконгу після комуністичної революції наприкінці 1940-х років. Хоча жодна жінка в її родині ніколи не працювала поза домом і не вивчала науку, її батьки підтримували її наукові заняття. Протягом усього часу навчання в школі багато вчителів заохочували її продовжувати навчання в Сполучених Штатах. Вчителі також запропонували їй змінити своє ім'я на англійське.
Коли їй було 18 років, вона покинула Гонконг, щоб вступити до Каліфорнійського університету, де здобула ступінь бакалавра наук з бактеріології.[3] Закінчила навчання з відзнакою за три роки. Здобувши ступінь бакалавра, вона здобула ступінь доктора філософії у молекулярній біології у 1972 році. Вона провела свою докторську роботу в Каліфорнійському університеті в Сан-Дієго, де продовжила дослідження.[4]
Її постдокторська робота тривала до 1973 року. Працювала в Національному інституті раку (NCI). В інституті Вонг почала дослідження ретровірусів.[5] Через два роки Вонг стала першим дослідником, який клонував ВІЛ. Вона також завершила генетичне картування вірусу, що дозволило розробити тести на ВІЛ.[6] Це призвело до створення першої генетичної карти вірусу, яка допомогла в розробці аналізів крові на ВІЛ.[7]
Наприкінці 1970-х років провела дослідження ретровірусу людини, вірусу Т-клітинного лейкозу людини (HTLV), і визначила, що він є збудником Т-клітинного лейкозу у дорослих людей. Її команда вивчала молекулярну вірусологію HTLV-1, досліджуючи його транскрипційні активатори та посттрансляційні регулятори. Це відкриття було важливим у вивченні ретровірусів людини, оскільки раніше точилися дебати щодо того, чи можуть ретровіруси викликати захворювання людини.[3]
У 1990 році Вонг була прийнята з NCI до Каліфорнійського університету в Сан-Дієго (UCSD), де вона заснувала Центр дослідження СНІДу. Вонг продовжила дослідження ВІЛ/СНІДу в UCSD. Дослідження її було зосереджено на генній терапії з використанням «молекулярного ножа» для пригнічення ВІЛ у стовбурових клітинах. Розроблений нею протокол став другим протоколом, який фінансувався урядом США.
Команда дослідників провела тести на різноманітних клітинах, які несуть білок Tat, і спостерігала за швидкістю проліферації клітин у клітинах, інфікованих ВІЛ-1, і в культурі здорових ендотеліальних клітин людини.[8] Вонг використовувала тип клітинного аналізу, щоб виявити наявність уражень KS у клітинах із різною кількістю білка Tat. Результати цих тестів показали, що кількість білка Tat у клітині, інфікованій ВІЛ-1, прямо корелює з кількістю уражень КС у пацієнта. Ці висновки були важливими для розробки нових методів лікування хворих на ВІЛ/СНІД, які страждають від цих небезпечних уражень.[9]
У 1994 році Вонг була призначена головою нещодавно створеного Центру дослідження СНІДу UCSD.[7] У тому ж році Вонг була обрана до Інституту медицини національних академій США.
У 2002 році Вонг пішла у відставку з UCSD і прийняла звання почесного професора. Потім вона приєдналася до Immusol, біофармацевтичної компанії, яку вона заснувала разом зі своїм другим чоловіком, Джеффрі[10], коли вона працювала в UCSD, як головний науковий співробітник. Усвідомлюючи потребу в покращених ліках від гепатиту С, вона перевела Immusol до терапії і перейменувала його iTherX Pharmaceuticals[10].
Того ж року Discover назвав Вонг однією з 50 «найнезвичайніших жінок-вчених».[2] Вонг залишалася професором-дослідником медицини в UCSD до своєї смерті 8 липня 2020 року.[11][12]
У 2007 році The Daily Telegraph оголосила Вонг 32-ю у списку «100 найкращих живих геніїв».[13]
За її внесок у науку Інститут наукової інформації назвав Вонг «найкращою жінкою-вченим 1980-х років».[11] У 2019 році її включили до Національної жіночої зали слави.[14]
У 1971 році, під час захисту докторської дисертації в UCLA, вона вийшла заміж за однокурсника. Подружжя мало двох дочок (Стефані та Керолайн Вега), перш ніж розлучитися приблизно в 1990 році. Пізніше вона знову вийшла заміж за невролога Джеффрі, разом з яким заснувала Immusol. Мала чотирьох онуків.[15][16]
Померла 8 липня 2020 року у віці 73 років у медичному центрі Джейкобса через ускладнення, викликані пневмонією.[16]
_1-0">а