Франц фон Зуппе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Франц фон Зуппе
нім. Franz von Suppé
Основна інформація
Повне ім'янім. Francesco Ezechiele Ermenegildo Cavaliere Suppè-Demelli
Дата народження18 квітня 1819(1819-04-18)[[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]_[http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb139001879_BNF]:_платформа_відкритих_даних_—_2011.[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]-1">[1][http://global.britannica.com/biography/Franz-von-Suppe_Encyclopædia_Britannica][[d:Track:Q5375741]]-2">[2][…]
Місце народженняСпліт, Австрійська імперіяЗуппе_Франц_фон_//_[[:ru:Большая_советская_энциклопедия_(третье_издание)|Большая_советская_энциклопедия]]:_[в_30_т.]_/_под_ред._[[:Прохоров_Олександр_Михайлович|А. М. Прохорова]]_—_3-е_изд._—_[[:Москва|Москва]]:_[[:Велика_російська_енциклопедія_(видавництво)|Советская_энциклопедия]],_1969.[[d:Track:Q649]][[d:Track:Q17378135]]-4">[4]Archivio_Storico_Ricordi_—_1808.[[d:Track:Q3621644]]-5">[5]
Дата смерті21 травня 1895(1895-05-21)[[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]_[http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb139001879_BNF]:_платформа_відкритих_даних_—_2011.[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]-1">[1][http://global.britannica.com/biography/Franz-von-Suppe_Encyclopædia_Britannica][[d:Track:Q5375741]]-2">[2][…] (76 років)
Місце смертіВідень, Австро-УгорщинаЗуппе_Франц_фон_//_[[:ru:Большая_советская_энциклопедия_(третье_издание)|Большая_советская_энциклопедия]]:_[в_30_т.]_/_под_ред._[[:Прохоров_Олександр_Михайлович|А. М. Прохорова]]_—_3-е_изд._—_[[:Москва|Москва]]:_[[:Велика_російська_енциклопедія_(видавництво)|Советская_энциклопедия]],_1969.[[d:Track:Q649]][[d:Track:Q17378135]]-4">[4]Archivio_Storico_Ricordi_—_1808.[[d:Track:Q3621644]]-5">[5]
Причина смертізлоякісна пухлина
ПохованняВіденський центральний цвинтар
ГромадянствоАвстро-Угорщина
Професіїкомпозитор, диригент
ОсвітаВіденський університет музики й виконавського мистецтва
ВчителіIgnaz von Seyfriedd і Giuseppe Ferrarid
Відомі учніКарл Міллекер[[:de:Deutsche_Biographie|Deutsche_Biographie]]_—_[[:Баварська_державна_бібліотека|München_BSB]],_[[:de:Historische_Kommission_bei_der_Bayerischen_Akademie_der_Wissenschaften|Historische_Kommission_bei_der_Bayerischen_Akademie_der_Wissenschaften]],_2001.[[d:Track:Q1202222]][[d:Track:Q256507]][[d:Track:Q1419226]]-6">[6]
Жанриопера
БатькоPietro Giuseppe Suppèd
Автограф
CMNS: Файли у Вікісховищі

Франц фон Зуппе[7] (нім. Franz von Suppé;також Suppè[8]; 18 квітня 1819, Спліт — 21 травня 1895, Відень) — австрійський композитор і диригент. Один із засновників віденської оперети.

Біографія

[ред. | ред. код]

Зуппе народився в хорватському місті Спліт, що належав тоді Австро-Угорщині. Частина його предків, за деякими відомостями, родом з Бельгії, мати Зуппе — австрійка з Відня, є й італійці. Зуппе — далекий родич композитора Гаетано Доніцетті.

При народженні він отримав ім'я Франческо Ецекьеле Ерменеджільдо, кавалер Зуппе-Демеллі (італ. Francesco Ezechiele Ermenegildo, Cavaliere Suppé Demelli).Згодом, переселившись до Австрії, він своє ім'я скоротив і германізуватися. У романських країнах його можуть назвати Франческо Зуппе-Демеллі.

Зуппе здобув музичну освіту в Задарі та Кремоні і вже в дитинстві почав писати власні композиції. Деякий час вивчав в Падуї право, але композицію не кидав і поступово здобув популярність як автор популярних пісень.

1835 року його овдовіла мати повертається до Відня.

Поворот у долі Зуппе настав в 1840 році, коли Франц Ксавер Покірні запросив його стати диригентом віденського Театру в Йозефштадті. Зуппе написав понад сотню оперет, фарсів, балетів та ін. сценічних форм, поставлених як в цьому, так і в інших театрах Європи і США. Також виступав як співак.

В кінці життя Зуппе став приділяти більше уваги створенню класичної та духовної музики.

Зображений на австрійській поштовій марці 1995 року.

Творчість

[ред. | ред. код]
Могила Франца фон Зуппе на Центральному кладовищі у Відні

Зуппе написав понад дві тисячі різних творів. В основному це пісні, хори, романси. Він також автор численних мес, симфоній і концертних увертюр.

Для театру він написав близько 30 оперет і комічних опер, з яких найбільш відомі «Боккаччо», «Прекрасна Галатея» і «Фатініца». Його чудові увертюри виконуються навіть частіше, ніж відповідні оперети і опери.

Оперета «Боккаччо» неодноразово екранізувалася.

Оперети і комічні опери

[ред. | ред. код]
  • Пансіонат (Das Pensionat, 1860, Відень)
  • Картковий гравець (Die Kartenschlägerin, 1862, Theater am Franz-Josefs-Kai, Відень, за мотивами пушкінської «Пікової дами»)
  • Десять наречених, жодного нареченого (Zehn Mädchen und kein Mann, 1862, Kai-Theatre, Відень)
  • Веселі студенти, (1863, Kai-Theater, Відень)
  • Пікова дама (Pique Dame, 1864, Graz (переробка Die Kartenschlägerin)
  • Прекрасна Галатея (Die schöne Galathee, 1865, Carltheater, Відень)
  • Легка кавалерія (Leichte Kavallerie, 1866, Carltheater, Відень)
  • Banditenstreiche (1867, Carltheater, Відень)
  • Господиня (Die Frau Meisterin, 1868, Carltheater, Відень)
  • Фатініца (Fatinitza, 1876, Carltheater, Відень)
  • Боккаччо (Boccaccio, 1879, Carltheater, Відень)
  • Донна Жуаніта (Donna Juanita, 1880, Carltheater, Відень), існує також в оркестровці Леоніда Фейгіна
  • Гасконець (Der Gascogner, 1881, Carltheater, Відень)
  • Bellmann (1887, театр «Ан дер Він», Відень)
  • Прагнення до щастя (Die Jagd nach dem Glück, 1888, Carltheater, Відень)

Інструментальні твори

[ред. | ред. код]
  • Марш «О, моя Австрія» (Oh Du mein Österreich), який називали другим гімном країни
  • Увертюра «Ранок, полудень і вечір у Відні» (Ein Morgen, ein Mittag und ein Abend in Wien)
  • Увертюра «Поет і селянин» (Dichter und Bauer)
  • Увертюра «Танталові страждання» (Tantalusqualen)

Духовна музика

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Музичний енциклопедичний словник / Гол. ред. Г. В. Келдиш. — М.: Радянська енциклопедія, 1990. — с. 204 — ISBN 5-85270-033-9
  • Ярон Г. М. Про улюбленому жанрі. М.: Мистецтво, 1960.
  • Володимирська А. Зоряний годинник оперети, Л., 1975.
  • Трауберг Л. Жак Оффенбах і інші. М.: Мистецтво, 1987.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ [[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]_[http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb139001879_BNF]:_платформа_відкритих_даних_—_2011.[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]
_1-0">а [[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]_[http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb139001879_BNF]:_платформа_відкритих_даних_—_2011.[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]
_1-1">б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  • ↑ [http://global.britannica.com/biography/Franz-von-Suppe_Encyclopædia_Britannica][[d:Track:Q5375741]]
    • _2-0">а [http://global.britannica.com/biography/Franz-von-Suppe_Encyclopædia_Britannica][[d:Track:Q5375741]]
    _2-1">б Encyclopædia Britannica
    d:Track:Q5375741
  • ↑ SNAC_—_2010.[[d:Track:Q29861311]]