Фризи

Фризи
Прапор
Країна	Нідерланди і  Німеччина
Кількість населення	646 317 осіб-1">[1]
Досліджується в	Frisian studiesd
Фризи у Вікісховищі

Землі фризів

Фризи (фриз. Friezen, півн.-фриз. Fresken, сх.-фриз. Fräisen) — германська етнічна група, тубільці прибережних регіонів Нідерландів і північно-західної Німеччини. Населяють територію, відому як Фризія, і зосереджені у нідерландських провінціях Фрисландія та Гронінген, а у Німеччині — у Східній Фризії та Північній Фризії (яка була частиною Данії до 1864 р.). Фризькими мовами розмовляють понад 500 000 людей; Західнофризька мова офіційно визнана в Нідерландах (Фрисландія), а північнофризька та східнофризька визнані регіональними мовами Німеччини.

Історія

Стародавні фризії вперше згадуються у римському звіті про війну Друза проти рейнських германців і хавків у 12 році до Р. Х. Час від часу вони з'являються в розповідях про війни римлян проти германських племен регіону, аж до повстання батавів близько 70 року по Р. Х. включно. Фризькі найманці застосовувались під час римського вторгнення до Британії як кавалерія. Вони не згадуються більше до бл. 296, коли були депортовані на римську територію як лаеті (тобто кріпаки римської доби; див. Римський форт Бінчестер та Cuneus Frisionum). Відкриття типу глиняного посуду, унікального для Фризії четвертого століття, під назвою terp Tritzum, показує, що невідома кількість із них була переселена римлянами у Фландрію та Кент , ймовірно, як лаеті.

З третього по п'яте століття Фризія зазнала морської трансгресії, через яку більша частина суші стала непридатною для проживання, та відбулась зміна клімату до прохолоднішого та вологішого. Населення, яке можливо залишилося, різко скоротилося, і прибережні землі залишалися в основному безлюдними протягом наступних двох століть. Коли умови покращилися, Фризія отримала приплив нових поселенців, переважно англів і саксів. Ці люди згодом будуть називатися «фризами» (старофризька: Frīsa, староанглійська: Frīsan), хоча вони не обов'язково походили від давніх фризіїв. Саме ці «нові фризи» в основному є предками середньовічних і сучасних фризів.

До кінця шостого століття територія Фризії розширилася на захід до узбережжя Північного моря, а в сьомому столітті — на південь до Дорестаду. Цю найбільшу територію Фризії іноді називають Frisia Magna. Ранньою Фризією правив Верховний король, причому найдавніша згадка про «фризького короля» датується 678 роком .

На початку VIII сторіччя фризька знать вступила в дедалі більший конфлікт із франками на півдні, що призвело до серії воєн, у яких Франкська імперія зрештою підкорила Фризію в 734 році. Ці війни сприяли спробам англо-ірландських місіонерів (які почалися з Святого Боніфація), щоб навернути фризьке населення до християнства, що святому Вілліброрду значною мірою вдалося.

Через деякий час після смерті Карла Великого фризькі території теоретично перебували під контролем графа Голландії, але на практиці голландські графи, починаючи з графа Арнульфа в 993 році, не змогли утвердити себе як суверенні володарі Фризії. У результаті тупикова ситуація призвела до періоду, який називають «фризькою свободою», коли феодалізму та кріпацтва (а також центральної чи судової адміністрації) не існувало, і коли фризькі землі були під орудою лише Імператора Священної Римської імперії.

Проте протягом XIII століття графи Голландії ставали все могутнішими та, починаючи з 1272 року, намагалися відновити себе як законні володарі фризьких земель у серії воєн, які (з низкою тривалих перерв) закінчилися в 1422 році голландським завоюванням Західної Фризії та становленням могутнього дворянського класу у Центральній і Східній Фризії. Проте, хоча міжусобиці відбувались до пізнього середньовіччя, у Фризії та Північно-Західній Європі загалом було відносно низький рівень насильства. Можливо, це сталося через існування Фризької торгової імперії з раннього середньовіччя, яка сприяла встановленню верховенства права та створила організованіше суспільство.

У 1524 році Фризія стала частиною Сімнадцяти провінцій, а в 1568 році приєдналася до голландського повстання проти Філіпа II, короля Іспанії, спадкоємця бургундських територій; з того часу Центральна Фризія залишається частиною Нідерландів. Східна Фризія стане частиною різних німецьких держав (пізніше Німеччини) і Данії.

Міграція до Англії та Шотландії

Попри те, що неможливо визначити точну кількість і схеми міграції, дослідження показали, що багато фризів були частиною хвилі етнічних груп, які колонізували території сучасної Англії поряд з англами, саксами та ютами , починаючи приблизно з п’ятого століття, коли фризи прибули вздовж берегової лінії Кента. Одне дослідження показало, що ДНК людей, протестованих у Центральній Англії, «не відрізнити» від ДНК фризів.

Фризи в основному оселилися на теренах сучасних графств Кент, Східна Англія , Східний Мідленд, Північно-Східна Англія та Йоркшир. На цих територіях докази їх поселення включають топоніми фризького походження, такі як Фризингголл у Бредфорді та Фристон у Лінкольнширі.

Помічено подібність у діалекті між Греїт-Ярмутом і Фрисландією, що походить від торгівлі між цими областями в Середньовіччі. Відомо також, що фризи заснували район Фрестон в Іпсвічі.

Історики відзначають, що в Шотландії колонії англів і фризів були засновані на півночі аж до річки Форт. Це відповідає тим районам Шотландії, які історично були частиною Нортумбрії.

Фризи в Данії

Найдавніші сліди фризів у сучасній Данії датуються 11 століттям, коли фризи оселилися навколо Тендермарскена на захід від Тендера. Доказом цього є терпи у цьому районі, які побудовані за тим же методом, що й ті, що розташовані вздовж Ватового моря в напрямку Нідерландів. Терпи також були знайдені в Рібе.

У 1637 році хроніст Петер Сакс писав, що фризькі прибульці вивчили данську мову, але не асимілювались данцями та дотримувалися фризької мови, звичаїв, манер, методів роботи тощо.

На початок XXI сторіччя фризька культура в Данії описується як асимільована, і більшість не вважають себе фризами. Що стосується фризької мови, то дуже мало хто розмовляє нею як рідною мовою, але традиційно нею розмовляли в кількох польдерських селах поблизу кордону з Німеччиною. За оцінками, чисельність фризького населення Данії становить від 2000 до 5000 осіб.

Мови

Оскільки і англосакси Англії, і ранні фризи походять від споріднених племінних об’єднань, їхні мови були дуже схожі, разом утворюючи англо-фризьку групу. Давньофризька мова є найближчою мовою до давньоанглійської , а сучасні фризькі діалекти, своєю чергою, є найближчими до сучасної англійської мови мовами, які самі по собі не походять від давньоанглійської (хоча сучасна фризька та англійська не є взаємно зрозумілими).

Фризька мовна група поділяється на три взаємно незрозумілі мови:

• Західнофризька, якою розмовляють у голландській провінції Фрисландія
• Східнофризька, якою розмовляють у німецькому муніципалітеті Затерланд на південь від Східної Фризії
• Північнофризька, якою розмовляють у німецькому регіоні Північна Фризія (в межах округу Північна Фрисландія) на західному узбережжі Ютландії.

З цих трьох мов як східнофризька (2000 носіїв), так і північнофризька (10 000 носіїв) [41] знаходяться під загрозою зникнення. Західнофризькою мовою розмовляють близько 350 000 носіїв у Фрисландії , або близько 470 000, включаючи носіїв сусідньої провінції Гронінген. Західнофризька мова не входить до списку зникаючих, хоча дослідження, опубліковане Університетом Радбуда в 2016 році, поставило під сумнів це припущення.

Див. також

• 1253 Фризія — астероїд, названий на честь народності.

Примітки

_1-0">↑ https://fr.wikipedia.org/wiki/Frise_(province)

Danver, Steven L. (2015). Native Peoples of the World: An Encyclopedia of Groups, Cultures and Contemporary Issues. Routledge. с. 307. ISBN 978-1317464006. Процитовано 30 березня 2019. Frisians are a Germanic people that reside in Germany and the Netherlands

Minahan, James (2000). One Europe, Many Nations: A Historical Dictionary of European National Groups. Greenwood Publishing Group. с. 264. ISBN 0313309841. Процитовано 30 березня 2019. The Frisians are a Germanic people with historical and linguistic ties to the English,* Dutch, and Germans.* Closely related to the ancient Anglo-Saxons, the Frisians have maintained their unique culture from the time of Roman control in northern Europe, in all over 2,500 years.

Minahan, James (2000). One Europe, many nations: a historical dictionary of European national groups. Greenwood Publishing Group. с. 769. ISBN 978-0313309847. Процитовано 30 березня 2019. Germanic nations:.. Frisians...

Homans, George Caspar (2017). Coming to My Senses: The Autobiography of a Sociologist. Routledge. с. 48. ISBN 978-1351527675. Процитовано 30 березня 2019. The English are ultimately of Germanic origin, as are the Flemish, Dutch, Frisians, Danes, Swedes, Norwegians, and Icelanders

Frisia. Encyclopædia Britannica Online. Процитовано 16 квітня 2019. Frisia is the traditional homeland of the Frisians, a Germanic people who speak a language closely related to English.

Herzlich Willkommen. interfriesischerrat.de.

Lucius Cassius Dio Cocceianus (229), Book LIV, Ch 32, у Cary, Earnest (translator) (ред.), Dio's Roman History, т. VI, London: William Heinemann (опубліковано опубліковано 1917), с. 365

Potter, Timothy W.; Johns, Catherine (1992). Roman Britain. Exploring the Roman world. Berkeley: University of California. с. 190. ISBN 9780520081680.

Grane, Thomas (2007), From Gallienus to Probus - Three decades of turmoil and recovery, The Roman Empire and Southern Scandinavia–a Northern Connection! (PhD thesis), Copenhagen: University of Copenhagen, с. 109

Looijenga, Jantina Helena (1997), History, Archaeology and Runes, у SSG Uitgeverij (ред.), Runes Around the North Sea and on the Continent AD 150–700; Texts and Contexts (PhD dissertation) (PDF), Groningen: Groningen University, с. 30, ISBN 978-90-6781-014-2. Looijenga cites Gerrets' The Anglo-Frisian Relationship Seen from an Archaeological Point of View (1995) for this contention.

Berglund, Björn E. (2002), Human impact and climate changes—synchronous events and a causal link?, Quaternary International, т. 105, № 1, Elsevier (опубліковано опубліковано 2003), с. 10

Ejstrud, Bo та ін. (2008), Ejstrud, Bo; Maarleveld, Thijs J. (ред.), The Migration Period, Southern Denmark and the North Sea, Esbjerg: Maritime Archaeology Programme, ISBN 978-87-992214-1-7

Issar, Arie S. (2003), Climate Changes during the Holocene and their Impact on Hydrological Systems, Cambridge: Cambridge University, ISBN 978-0-511-06118-9

Louwe Kooijmans, L. P. (1974), The Rhine/Meuse Delta. Four studies on its prehistoric occupation and Holocene geology (PhD Dissertation), Leiden: Leiden University Press, hdl:1887/2787

Bazelmans, Jos (2009), The early-medieval use of ethnic names from classical antiquity: The case of the Frisians, у Derks, Ton; Roymans, Nico (ред.), Ethnic Constructs in Antiquity: The Role of Power and Tradition, Amsterdam: Amsterdam University, с. 321—337, ISBN 978-90-8964-078-9, архів оригіналу за 30 серпня 2017, процитовано 24 червня 2017

Halbertsma, H. (2000). Frieslands oudheid : het rijk van de Friese koningen, opkomst en ondergang. E.H.P., historicus Cordfunke, Herbert Sarfatij. Utrecht: Matrijs. ISBN 90-5345-167-6. OCLC 905441031.

 St. Willibrord . Catholic Encyclopedia. New York: Robert Appleton Company. 1913 (англ.). {{cite encyclopedia}}: Cite має пусті невідомі параметри: |HIDE_PARAMETER4=, |HIDE_PARAMETER2=, |HIDE_PARAMETER5=, |HIDE_PARAMETER8=, |HIDE_PARAMETER7=, |HIDE_PARAMETER6=, |HIDE_PARAMETER1= та |HIDE_PARAMETER3= (довідка)

Baten, Joerg; Steckel, Richard H. (2019). The History of Violence in Europe: Evidence from Cranial and Postcranial Bone Traumata. The Backbone of Europe: Health, Diet, Work and Violence over Two Millennia: 300—324.

Frisians in Anglo-Saxon England: A Historical and Toponymical Investigation (PDF), Fryske Nammen, Fryske Akademy, 1981, с. 45—94, hdl:1887/20850, ISBN 9789061715979

Schulz, Matthias (16 червня 2011). The Anglo-Saxon Invasion: Britain is More Germanic than It Thinks. Spiegel Online.

The History of the Frisian Folk.

Weale, Michael E.; Weiss, Deborah A.; Jager, Rolf F.; Bradman, Neil; Thomas, Mark G. (2002). Y Chromosome Evidence for Anglo-Saxon Mass Migration. Molecular Biology and Evolution. 19 (7): 1008—1021. doi:10.1093/oxfordjournals.molbev.a004160. PMID 12082121.

Homans, George C. (1957). The Frisians in East Anglia. The Economic History Review. 10 (2): 189—206. doi:10.2307/2590857. JSTOR 2590857.

The Frisians, their tribes & allies.

Frisian Place-Names in England. PMLA. January 1918.

Gooskens, Charlotte (2004). The Position of Frisian in the Germanic Language Area. У Gilbers, D. G.; Knevel, N. (ред.). On the Boundaries of Phonology and Phonetics. Groningen: Department of Linguistics.

How I came face-to-face with East Anglia's 'twin'. Eastern Daily Press. 8 May 2018.

Brown, Peter Hume (1911). History of Scotland to the Present Time. Cambridge University Press. с. 11.

McLure, Edmund (1910). British place-names in their historical setting. Society for Promoting Christian Knowledge. с. 120.

Bech-Danielsen, Anne (9 січня 2022). På jagt efter de sidste frisere i Danmark (дан.). Politiken. Процитовано 27 травня 2022.

Rasmussen, Alan Hjorth (1973). Frisiske kulturelementer : en introduktion og foreløbig oversigt. Folk Og Kultur, årbog for Dansk Etnologi Og Folkemindevidenskab (дан.). 2 (1): 79.

Knottnerus, Otto S. (2008). De vergeten Friezen. Mislukt pamflet van Benny Siewertsen over een boeiend thema. У Bakker, Piet (ред.). De Vrije Fries. Jaarboek uitgegeven door het Koninklijk Fries Genootschap voor geschiedenis en cultuur/Keninklik Frysk Genoatskip foar Skiednis en Kultuer (нід.). Leeuwarden: De Vrije Fries. с. 213—215. ISBN 978-90-6171-0165.

Kortlandt, Frederik (1999). The origin of the Old English dialects revisited (PDF). University of Leiden.

Die friesische Volksgruppe in Schleswig-Holstein (нім.). Diet of Schleswig-Holstein. Архів оригіналу за 4 жовтня 2011. Процитовано 4 серпня 2011.

Matras, Yaron. Frisian (North). Archive of Endangered and Smaller Languages. University of Manchester.

Lewis, M. Paul (ed.), 2009. Ethnologue: Languages of the World, Sixteenth edition. Dallas, Tex.: SIL International. Online version.

Menno de Galan & Willem Lust (9 липня 2016). Friese taal met uitsterven bedreigd? (Frisian language threatened with extinction?). Nieuwsuur (нід.). NOS. Процитовано 6 січня 2020.

Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.