Ядерна бомба B61

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ядерна бомба B61
Термоядерна бомба В61, готова до завантаження в літак
Термоядерна бомба В61, готова до завантаження в літак
Типядерна бомба
ПоходженняСполучені Штати
Історія використання
На озброєнні1968 — по т.ч.
Історія виробництва
РозробникЛос-Аламоська національна лабораторія
Розроблено1961 — 1963
ВиробникЗавод «Пентакс»
Вартість одиниці$28 мільйонів (Mod 12)[1]
Виготовлення1968 — по т.ч.
Виготовлена
кількість		~ 3155
Характеристики
Вага324 кг
Довжина3,56 м
Діаметр33 см
Потужність вибухуВважається, що 0.3–340 кт[2] або 0.3–400 кт у різних модифікаціях зброї.
Ядерна бомба B61 у Вікісховищі

Ядерна бомба B61 — ядерна бомба, що є основною термоядерною зброєю стратегічних ядерних сил США після закінчення Холодної війни. Це стратегічна та тактична ядерна зброя з низькою та середньою потужністю, яка використовує двостадійний дизайн радіаційної імплозії[3].

B61 має конструкцію зі змінною потужністю («dial-a-yield» в неформальному військовому жаргоні) з потужністю від 0,3 до 340 кілотонн у різних модифікаціях. Це зброя з повним діапазоном детонаційних опцій, що означає, що вона оснащена повним набором опцій для детонації та доставки, включаючи повітряні та наземні детонатори, а також вільне падіння, гальмоване вільне падіння та варіант закладеної доставки[en] (спуск бомби до цілі за допомогою парашута)[4]. Вона має обтічний корпус, здатний витримувати надзвуковий політ, і має довжину 3,56 м та діаметр близько 33 см. Основна вага B61 становить приблизно 320 кг, хоча вага окремих бомб може варіюватися залежно від версії та конфігурації детонатора. Станом на 2020 рік, зброя проходила 12-ту модифікацію. За даними Федерації американських вчених у 2012 році, приблизно 400 B61-12 коштуватимуть «більше, ніж їх вага в золоті» — $28 мільйонів за штуку[5][1].

Створення

[ред. | ред. код]
Розбирання бомби B61

B61, до 1968 відома як TX-61, була розроблена і побудована 1963 у Лос-Аламоській національній лабораторії в Нью-Мексико. Розробка бомби почалася 1961. Технологічне проєктування почалося 1965, а початок повномасштабного виробництва — 1968 після вирішення кількох технічних проблем.

Загальний обсяг виробництва усіх модифікацій B61 становить приблизно 3155 одиниць, з яких на озброєнні перебуває майже 150 стратегічних бомб, близько 400 нестратегічних боєприпасів, і ще близько 200 нестратегічних бомб зберігається в резерві[6]. Технічна та технологічна частина боєголовок мало змінилася протягом цих років, хоча ранні модифікації були модернізовані для покращення безпеки.

Було виготовлено дев'ять варіантів (або 'Модифікацій') ядерної бомби B-61. Кожна модифікація мала термоядерний заряд з різними рівнями потужності. Останнім варіантом B-61 є модифікація 12.

Ядерну бомбу B61 не слід плутати з крилатою ракетою MGM-1 Matador(інші мови), яка спочатку була розроблена під найменуванням «Бомбардувальник B-61».

Під час роботи з бомбою екіпажу не дозволяється використовувати термін «B61». Замість цього в усіх переговорах екіпажу вона позначається як «Форма», «Срібна куля» або навіть «Зовнішня підвіска».

Носії

[ред. | ред. код]

Носіями B-61 у ВПС США були і є стратегічні бомбардувальники B-58 Hustler, B-1, B-2, B-52, і F-111; винищувачі-бомбардувальники F-100 Super Sabre, F-104 Starfighter, F-105 Thunderchief, F-4 Phantom II; а також A-4 Skyhawk, A-6 Intruder, A-7 Corsair II, F- 15. Новітній винищувач п'ятого покоління F-22 Raptor також може нести ядерні бомби B61. На початку березня 2024 року, за повідомленням представника Об'єднаного програмного офісу F-35, ударний американський винищувач F-35A також офіційно сертифікований для перевезення термоядерної гравітаційної бомби B61-12[7].

В авіації інших країн носіями є британські, німецькі та італійські Panavia «Торнадо», а також бельгійські і нідерландські F-16.

Конструкція

[ред. | ред. код]

B61 — бомба зі змінним рівнем потужності заряду, призначена для транспортування літаками, зокрема надзвуковими. Вона має металевий зварний корпус, довжиною 3,56 м, діаметром близько 33 см, здатний витримувати політ на надзвукових швидкостях. Середня маса близько 320 кг, але може змінюватись залежно від модифікації.

Бомба B-61 на різних стадіях складання. Ядерний заряд — невеликий срібний циліндр позаду носового обтічника

.

Компоненти ядерної бомби B-61

.

Станом на 2023 рік B61 має 13 варіантів, які мають назви від Mod 0 до Mod 12:
Mod Статус Дата Виготовлена кількість Роль Потужність Тип PAL Примітки
0 Знята з озброєння 1/67 до 9/93[8] 500[9] Тактична[10] 10 до 300 кт[9] Cat B[11] Перша серійна зброя
1 Знята з озброєння 2/69 до 9/89[8] 700[9] Стратегічна[10] 10 до 340 кт[9] Нема[11][9]
2 Знята з озброєння 6/75 до 9/94[8] 235[9] Тактична[10] 10 до 150 кт[9] Cat D[9]
3 На озброєнні 10/79 по т.ч.[8] 545[9] Тактична[9] 0.3, 1.5, 60, або 170 кт[2] Cat F[9]
4 На озброєнні 8/79 по т.ч.[8] 695[9] Тактична[9] 0.3, 1.5, 10, або 45 кт[2] Cat F[9]
5 Знята з озброєння 6/77 до 9/93[8] 265[9] Тактична[12][10] 10 до 150 кт[11] Cat D[9]
6 Не виготовлялася 10 до 150 кт[9] Cat D[9] Конверсія Mod 0.[11] Скасована у лютому 1992 р.[8]
7 На озброєнні 9/85 по т.ч.[8] 600[9] Стратегічна Ймовірно 4 варіанти налаштування потужності, включаючи 10 або 340 кт.[2] Cat D[9] Конверсія Mod 1, конверсія завершена у квітні 1990 р.[11]
8 Не виготовлялася 10 до 150 кт[9] Cat D[9] Конверсія Mod 2 та Mod 5.[11] Скасована у лютому 1992 р.[8]
9 Не виготовлялася 10 до 300 кт[9] Cat F[9] Конверсія Mod 0.[11] Скасована у вересні 1991 р.[8]
10 Неактивний запас 8/90 по т.ч.[8] 215[9] Тактична 0.3, 5, 10, або 80 кт[2] Cat F[9] Перероблені зі знятих боєголовок W85 Pershing II.[11]
11 На озброєнні 12/96 по т.ч.[8] 50[9] Стратегічна Спірна, така ж як у Mod 7[2] або 400 кт[9] Cat F[9] Конверсія Mod 7, протибункерна зброя.[11]
12 На озброєнні Перше виробництво 11/21[13] заплановано від 400 до 500 Тактична/стратегічна[14][15][16] 0.3, 1.5, 10, або 50 кт[9][17] Cat F[9] Конверсія Mod 4.[9] Для заміни Mod 3, 4 та 7.[13]
13 «кілька десятків» Тактична/стратегічна Ймовірно 4 варіанти налаштування потужності, включаючи 10 або 340 кт. Конверсія Mod 7, протибункерна зброя.[11]

Новітнім варіантом бомби є B-61-11 (англ. B-61 mod 11). Бомба з посиленим корпусом (за даними деяких джерел, містить збіднений уран) і уповільненою дією підривача, що дозволяє їй проникати на кілька метрів в землю до вибуху, для знищення особливо укріплених підземних споруд[18] Маса бомби становить близько 540 кг. Розроблена 1994, 11-та модифікація була прийнята на озброєння 1997, замінивши старі бомби поверхової дії B53 9-мегатонної потужності, обмежену кількість яких було збережено для боротьби з особливо укріпленими спорудами, оскільки при підземному вибуху менше енергії йде в повітря і після заглиблення B-61 у сейсмічній дії на бункери і шахти еквівалентна 9-мегатонній B53 під час вибуху на поверхні. Всього було виготовлено близько 50 бомб 11-ї модифікації, їхні боєголовки мають 7 різних варіантів установки потужності підриву. На початку 21 століття основним носієм для B-61-11 є стратегічний бомбардувальник B-2.

Більшість версій B61 оснащені нейлон-кевларовим парашутом-сповільнювачем діаметром близько 7,5 метрів, для безпечного відходу літака-носія, а також щоб уникнути вибуху при зіткненні з землею при нештатному скиданні бомби, або закладки в режимі міни. Підривник B61 може бути встановлений на підрив у повітрі, вибух на поверхні землі, детонацію на землі за сигналом, а також під землею на глибині до кількох метрів.

B61 є бомбою зі змінною потужністю заряду, що називається «Широкий варіант заряду» (англ. Full Fuzing Option, FUFO), чи Dial-a-yield (подвійний заряд). На модифікаціях 3, 4 і 10 може бути встановлена потужність 0,3, 1,5, 5, 10, 60, 80 або 170 кілотонн. Стратегічні версії (B61 7-ї модифікації) мають чотири варіанти заряду, найбільший 340 кілотонн. У розсекреченому огляді ядерних сил США 2001 року вказувалось[19], що B-61-11 має тільки один варіант потужності заряду, деякі джерела вказують на 10 кілотонн, інші ж пропонують 340 кілотонн, як у 7-ї модифікації.

Майбутні плани

[ред. | ред. код]

B61 Mod 12

[ред. | ред. код]
B61 Mod 12, тестовий запуск з літака F-35

Станом на 2013 рік Пентагон вважав ядерну бомбу B83 «реліктом холодної війни», вважаючи, що розміщення гравітаційної бомби з мегатонною потужністю, найпотужнішої ядерної зброї, яка залишилася в арсеналі США, у Європі на той момент було «немислимим». Її також можна перевозити лише на бомбардувальнику B-2, і інтеграція на інші літаки була б дорогою. Модернізація Mod 12 планується як тактична/стратегічна ядерна зброя для передового розгортання з метою захисту союзників по НАТО та Азії, оскільки її можна використовувати з винищувачами подвійного призначення, а також планується озброїти нею F-35 і B-21 Raider, і її варіанти з меншою потужністю роблять її більш гнучкою з меншими побічними ефектами. Сподіваються, що оновлення B61 призведе до виведення з експлуатації B83, що призведе до усунення останньої мегатонної бомби США і залишить серію B61 єдиною гравітаційною ядерною бомбою США[20].

Перші випробування ядерної бомби 12-ї модифікації були здійснені у липні 2018-го[21]. Використовувати її за планом можна буде приблизно з 2018 року на стратегічних бомбардувальниках і на літаках тактичної авіації.

Міністерство енергетики США 3 березня 2010 запросило асигнування майже на 2 мільярди доларів на модернізацію бомб B61, які будуть виділені з 2011 по 2015 рік. Бомби планується модифікувати для забезпечення їхньої сумісності з новим поколінням винищувачів, таких як американський багатоцільовий ударний винищувач Joint Strike Fighter (F-35). Очікується, що ці вимоги будуть враховані при розробці 12-ї модифікації.

Перша бомба B61-12 була виготовлена в листопаді 2021 року. Ця зброя замінює бомби B61 mod 3, mod 4 та mod 7, тоді як B61-11 залишиться в арсеналі. Очікується, що програма продовження терміну служби (LEP) продовжить термін служби B61 щонайменше на 20 років[13]. У жовтні 2022 року видання Politico повідомило, що американські військові планували прискорити розгортання моделі 12 у Європі[22]. Це викликало критику з боку заступника міністра закордонних справ Росії Олександра Грушка, який звинуватив уряд США в «зниженні ядерного порогу» через підвищену точність зброї[22].

F/A-18E/F Super Hornet не позначений як майбутня платформа для B61-12[23].

За планами міністерства оборони США ядерні бомби B61 будуть залишатися на озброєнні стратегічних сил принаймні до 2025 року[24].

B61 Mod 13

[ред. | ред. код]

Спочатку в Плані управління та збереження запасів NNSA передбачалося, що розробка фази 1 для програми продовження терміну служби B61 Mod 13 розпочнеться у 2037 році, а перше виробництво зброї — у 2050 році[8]. Але у 2023 році були оголошені плани виробництва нової гравітаційної бомби, подібної до B61-12, але з високою потужністю, подібною до B61-7, під назвою B61 Mod 13[25]. Це відкидає плани щодо перетворення Mod 13 на майбутню програму продовження терміну служби для Mod 12[26]. Планується, що на кожну виготовлену B61-13 буде вироблено на одну B61-12 менше, таким чином не збільшуючи заплановану кількість нових бомб B61[27]; офіційні особи з міністерства оборони зазначили, що може бути виготовлено лише «кілька десятків» B61-13. Нова бомба буде використовуватися на B-21 Raider, а розгортання на F-35 не планується[28].

Федерація американських вчених звинуватила зброю в тому, що вона є «політичною бомбою», введеною для остаточного виведення з експлуатації ядерної бомби B83-1, виведення якої було заблоковано жорсткими прихильниками[26].

Бомби B61 в Європі

[ред. | ред. код]

Підписання Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1968 року вказувало країнам-учасницям «не отримувати ядерної зброї, а також контролю над такою зброєю ні прямо, ні побічно». Однак це не заважало перебуванню в європейських країнах ядерної зброї, оскільки розміщення бомб B61 на території Європи було організовано до підписання Договору, що не суперечить його умовами.

З розпадом Радянського Союзу і закінченням Холодної війни необхідність в ядерній зброї на території Європи відпала, проте США не вивезли її на свою територію. Хоча точні дані засекречені, передбачається що в Європі розміщено близько двохсот ядерних бомб B61.

За часів Холодної війни на території ФРН було розміщено близько 150 американських ядерних боєголовок. Найбільше — на базі ВПС «Рамштайн» в Рейнланд-Пфальці. Імовірно, у 2004 році атомні бомби вивезли з авіабази[29]. Нині, за даними різних німецьких ЗМІ близько двадцяти ядерних бомб типу B61 знаходяться на складах німецької військово-повітряної бази в Бюхелі, у Рейнланд-Пфальці, де розташовується тридцять третя авіаескадра люфтваффе[30]. У Бельгії на базі ВПС у Клейне-Брогель на півночі країни також знаходяться 20 бомб. По 90 ядерних боєзарядів США розміщені в Італії та Туреччині[31]. Також вони розташовані на території Нідерландів.

Кампанія проти ядерної зброї

[ред. | ред. код]

Нині кілька громадських організацій та офіційних осіб Європейського співтовариства протестують проти перебування ядерних бомб на території Європи.

  • 2001 року при модернізації свого авіапарку ВПС Греції замовили нові бойові літаки, які не можуть транспортувати бомби B61. Це змусило США вивезти зброю з країни.
  • У травні 2006 року, на замовлення Грінпісу було проведено опитування щодо ядерної зброї в Європі, який показав, що майже дві третини населення цих країн (крім Туреччини) хочуть, щоб Європа була вільною від ядерної зброї. Антиядерні настрої були найсильнішими в Італії та Німеччині (71,5 % і 70,5 % відповідно), слабким у Великій Британії (55,7 %). Опитування також показало, що більш ніж через 15 років після закінчення Холодної війни, близько 60 % людей в Бельгії, Німеччині, Італії та Нідерландах не знають, що ядерна зброя США як і раніше розгорнута в цих країнах.
  • 2009 року звіт ВПС США показав, що європейські авіабази, де зберігається зброя, не відповідають базовим вимогам безпеки. Ця інформація лише посилила протестні настрої.
  • У квітні 2009 року міністр закордонних справ ФРН Франк-Вальтер Штайнмайєр заявив що США мають вивести свою ядерну зброю з території Німеччини.
  • Парламент Бельгії одноголосно зажадав, щоб НАТО вивезло ядерну зброю з країни.
  • У жовтні 2009 року новий міністр закордонних справ Німеччини Гвідо Вестервелле заявив, що «Німеччина подала хороший приклад в тому, що стосується роззброєння, домігшись вивезення з країни розташованих тут раніше ядерних ракет».
  • 10 березня 2010 року на сесії Європейського парламенту було підтримано зобов'язання президента США Барака Обами зробити світ вільним від ядерної зброї. Європарламентарії підтримали заклик групи соціалістів і демократів, щоб Євросоюз виступив проти «Стратегічного анахронізму розміщення тактичної ядерної зброї в Європі».

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Kristensen, Hans (16 січня 2013). B61-12: NNSA's Gold-Plated Nuclear Bomb Project. Архів оригіналу за 16 January 2013. Процитовано 26 липня 2012.
  2. ↑ а б в г д е The B61 Bomb. Nuclear weapon archive. 9 January 2007. Архів оригіналу за 27 February 2009. Процитовано 28 березня 2018.
  3. ↑ Sublette, Carey (9 January 2007). The B61 Bomb. Nuclear Weapon Archive. Архів оригіналу за 27 February 2009. Процитовано 9 червня 2012.
  4. ↑ History of the TX-61 Bomb (Звіт). № SC-M-71-0339. Sandia National Laboratories. August 1971. Архів оригіналу за 30 березня 2021. Процитовано 5 лютого 2021.
  5. ↑ Why the Biden administration's new nuclear gravity bomb is tragic. 13 February 2024.
  6. ↑ 0,1518,683682,00. html Вашингтон думає про модернізацію застарілих бомб [Архівовано 27 квітня 2020 у Wayback Machine.] Der Spiegel 15 березня 2010
  7. ↑ Американський винищувач F-35A сертифікували для перевезення ядерних бомб. 10.03.2024
  8. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Terry Michael Josserand (1 March 2017). R&A for UUR_Weapon_History_Phases_20170206 (Звіт). Sandia National Labs. OSTI 1429158. Архів оригіналу за 30 August 2021. Процитовано 30 August 2021.
  9. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи Kristensen, Hans; Norris, Robert (27 November 2015). The B61 family of nuclear bombs. Bulletin of the Atomic Scientists. 70 (3): 79—84. doi:10.1177/0096340214531546. S2CID 146744069.
  10. ↑ а б в г Final Development Report for the B61-7 Bomb (Звіт). № SAND85-0474. Sandia National Laboratories. 1985.
  11. ↑ а б в г д е ж и к л м Norris, Robert; Kristensen, Hans; Handler, Joshua (January 2003). The B61 family of bombs. Bulletin of the Atomic Scientists. Bulletin of the Atomic Scientists January/February 2003. 59 (1): 74—76. Bibcode:2003BuAtS..59a..74N. doi:10.2968/059001020. S2CID 144014537. Архів оригіналу за 31 серпня 2021. Процитовано 22 вересня 2018.
  12. ↑ R E Kidder (26 July 1991). Report to Congress: Assessment of the Safety of US Nuclear Weapons and Related Nuclear Test Requirements (PDF) (Звіт). Lawrence Livermore National Lab. Архів (PDF) оригіналу за 24 December 2012. Процитовано 22 March 2021.
  13. ↑ а б в NNSA Completes First Production Unit of B61-12 Life Extension Program. Energy.gov. Архів оригіналу за 4 жовтня 2022. Процитовано 19 листопада 2022.
  14. ↑ B61-12 Life Extension Program (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 травня 2017. Процитовано 3 лютого 2018.
  15. ↑ B61-12: The New Guided Standoff Nuclear Bomb (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 2 грудня 2017. Процитовано 3 лютого 2018.
  16. ↑ Weiner, Sarah (27 січня 2014). Nuclear Scholars Initiative: A Collection of Papers from the 2013 Nuclear Scholars Initiative. Rowman & Littlefield. ISBN 9781442227989. Архів оригіналу за 31 серпня 2021. Процитовано 25 жовтня 2020.
  17. ↑ Video Shows Earth-Penetrating Capability of B61-12 Nuclear Bomb. Архів оригіналу за 30 червня 2016. Процитовано 4 червня 2016.
  18. ↑ the nuclear information project: the B61-11 [Архівовано 10 вересня 2012 у Wayback Machine.].
  19. ↑ Nuclear Posture Review [Excerpts ]. Архів оригіналу за 10 червня 2009. Процитовано 30 січня 2011.
  20. ↑ Cold War Relic, Air force mag, 4 November 2013, архів оригіналу за 9 November 2013, процитовано 23 January 2014
  21. ↑ Nuclear Gravity Bomb Completes First Qual Tests on B-2 Bomber. https://www.military.com. Military.com. Архів оригіналу за 2 липня 2018. Процитовано 2 липня 2018.
  22. ↑ а б Russia says US lowering 'nuclear threshold' with newer bombs in Europe. South China Morning Post (англ.). 30 October 2022. Архів оригіналу за 29 October 2022. Процитовано 29 October 2022.
  23. ↑ Kristensen, Hans (15 грудня 2021). NNSA Removes F/A-18F Super Hornet From Nuclear Bomb Fact Sheet – Federation Of American Scientists. Fas.org. Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 9 березня 2022.
  24. ↑ Grossman, Elaine M. (26 вересня 2008). U.S. Air Force Might Modify Nuclear Bomb. GlobalSecurity.org. Архів оригіналу за 9 жовтня 2008. Процитовано 30 січня 2011. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка)
  25. ↑ Department of Defense Announces Pursuit of B61 Gravity Bomb Variant. U.S. Department of Defense. Процитовано 28 жовтня 2023.
  26. ↑ а б Biden Administration Decides To Build A New Nuclear Bomb to Get Rid Of An Old Bomb. Federation of American Scientists. Архів оригіналу за 27 жовтня 2023. Процитовано 28 жовтня 2023.
  27. ↑ US Department of Defense. Fact Sheet on B61 Variant Development (PDF) (Звіт). Архів (PDF) оригіналу за 27 жовтня 2023. Процитовано 28 жовтня 2023.
  28. ↑ US to build new nuclear gravity bomb. Defense News. 27 October 2023.
  29. ↑ Неспокійне спадщину. Архів оригіналу за 22 грудня 2010. Процитовано 30 січня 2011.
  30. ↑ Hans M. Kristensen/Natural Resources Defense Council, US Nuclear weapons in Europe [Архівовано 23 липня 2014 у Wayback Machine.] (2005), article retrieved December 21, 2007
  31. ↑ П'ять країн-членів НАТО готують вививедення атомної зброї США з Європи. Архів оригіналу за 28 березня 2010. Процитовано 30 січня 2011.

Посилання

[ред. | ред. код]
Місця
Атомне бомбардування міста Нагасакі 9 серпня 1945
Керівники
Вчені
Операції
Зброя
Схожі теми
Поділ
(включаючи
посилений)
Гравітаційні бомби
Боєголовки
Глибинні бомби
Артилерійські
Ядерні міни
Термоядерні
Гравітаційні бомби
Глибинні бомби
Боєголовки
Посиленого
випромінювання
Боєголовки
Артилерійські
Первинні стадії
Експериментальні
Бомба Це незавершена стаття про зброю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ядерна_бомба_B61&oldid=43225522