Ґобі Ебергардт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ґобі Ебергардт
Основна інформація
Дата народження29 березня 1852(1852-03-29)SNAC_—_2010.[[d:Track:Q29861311]]-1">[1]International_Music_Score_Library_Project_—_2006.[[d:Track:Q523660]]-2">[2]Catalog_of_the_German_National_Library[[d:Track:Q23833686]]-3">[3]
Місце народженняФранкфурт-на-Майні, Вільне місто Франкфурт, Німецький союз або Гаттерсгайм-ам-Майн, Майн-Таунус, Дармштадт, Гессен, НімеччинаCatalog_of_the_German_National_Library[[d:Track:Q23833686]]-3">[3]
Дата смерті13 вересня 1926(1926-09-13)SNAC_—_2010.[[d:Track:Q29861311]]-1">[1]International_Music_Score_Library_Project_—_2006.[[d:Track:Q523660]]-2">[2]Catalog_of_the_German_National_Library[[d:Track:Q23833686]]-3">[3] (74 роки)
Місце смертіЛюбек, Веймарська республіка, Німецький Райх
ГромадянствоНімеччина
Професіїкомпозитор, капельмейстер, контрабасист, музикант
Інструментискрипка
ДітиSiegfried EberhardtdCatalog_of_the_German_National_Library[[d:Track:Q23833686]]-3">[3]

Ґобі Ебергардт (нім. Goby Eberhardt; повне ім'я Йоганн Якоб Ебергардт; 29 березня 1852, Франкфурт-на-Майні — 13 вересня 1926, Любек) — німецький скрипаль, музичний педагог і композитор. Батько Зіґфріда Ебергардта.

Почав заняття музикою в ранньому віці під керівництвом Фрідріха Вільгельма Дітца (1833—1897), учня Луї Шпора; потім навчався у Августа Вільгельма. Виступав з 12 років, в п'ятнадцятирічному віці був призначений концертмейстером у франкфуртську Комічну оперу, в 1870 зайняв пост концертмейстера в Бернському оркестрі, потім вів оркестри в Роттердамі, Берліні та Гамбурзі. У 1900 внаслідок інсульту був змушений залишити виконавську кар'єру і повністю зосередитися на викладанні та композиції, опублікувавши вже в наступному році перший навчальний курс.

Розробив оригінальну педагогічну методику, в якій важливе місце займали вправи для лівої руки без видобування звуків. Його також займали проблеми психологічної та фізіологічної природності в роботі виконавця: вже в 1907 він присвятив цьому питанню книгу «Моя система вправ для скрипки і фортеп'яно на психофізіологічній основі» (нім. Mein System des Übens für Violine und Klavier auf psycho-physiologischer Grundlage). Цей інтерес Ебергардт передав своєму синові, в співавторстві з яким вийшла його остання методична книга «Природний шлях до вищої віртуозності» (нім. Der natürliche Weg zur höchsten Virtuosität; 1924). Крім того, в 1926 році опублікував книгу нарисів про видатних музикантів «Спогади про відомих людей нашої епохи» (нім. Erinnerungen an bedeutende Männer unserer Epoche).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ SNAC_—_2010.[[d:Track:Q29861311]]
_1-0">а SNAC_—_2010.[[d:Track:Q29861311]]
_1-1">б SNAC — 2010.
d:Track:Q29861311
  • ↑ International_Music_Score_Library_Project_—_2006.[[d:Track:Q523660]]
    • _2-0">а International_Music_Score_Library_Project_—_2006.[[d:Track:Q523660]]
    _2-1">б International Music Score Library Project — 2006.
    d:Track:Q523660
  • ↑ Catalog_of_the_German_National_Library[[d:Track:Q23833686]]