Golgo 13

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Golgo 13
Обкладинка першого тому манґи
ゴルゴ13
Gorugo Sātīn
Голго 13
Жанртрилер[1]
Аудиторіясейнен
Манґа
Автор
Видавець
ЖурналBig Comic
Період випускужовтень 1968 — дотепер
Кількість томів213
Телевізійний аніме-серіал
СтудіяSaito Production
МережаTBS
Дата виходу1971
Кількість серій40
Телевізійний аніме-серіал
СтудіяThe Answer Studio
МережаTV Tokyo
Період показу11 квітня 2008 — 27 березня 2009
Кількість серій50
Манґа
Gunsmith Dave
Автор
  • Сайто Такао
  • Saito Production
ВидавецьShogakukan
ЖурналBig Comic Zōkan
Період випуску17 липня 2021 — 17 травня 2022
Кількість томів1
Манґа
Golgo Camp
АвторЮкіо Міяма
ВидавецьShogakukan
ЖурналMangaONE
Період випуску28 серпня 2021 — 26 листопада 2022
Кількість томів1
Манґа
G no Idenshi: Shōjo Fanette
Автор
  • Сайто Такао
  • Saito Production
ВидавецьShogakukan
ЖурналBig Comic Zōkan
Період випуску15 липня 2022 — дотепер
Кількість томів1
Фільми та OVA
  • Golgo 13 (ігровий фільм 1973)
  • Golgo 13: Assignment Kowloon (ігровий фільм 1977)
  • Golgo 13: The Professional (аніме-фільм 1983)
  • Golgo 13: Queen Bee (OVA 1998)
Відеоігри
  • Golgo 13: Top Secret Episode (1988)
  • The Mafat Conspiracy (1990)

Golgo 13 (яп. ゴルゴ13, Gorugo Sātīn, укр. Голго 13) — японська серія манґи, написана та проілюстрована Такао Сайто, що публікується в журналі Big Comic видавництва Shogakukan з жовтня 1968 року. Серія розповідає про головного героя, професійного найманого вбивцю. Golgo 13 — найстаріша манґа, яка досі публікується, а її танкобон-видання було занесене до Книги рекордів Гіннеса як найбільша кількість томів для серії манґи. Перед своєю смертю у 2021 році Сайто сказав, що хотів би, щоб манґа продовжувалася без нього, і раніше висловлював побоювання, що манґа може залишитися незавершеною після його смерті. Група творців манґи Saito Production продовжує її публікацію за сприяння редакції Big Comic‍.

Серіал був адаптований до двох ігрових фільмів, аніме-фільму, оригінальної відео-анімації, аніме-серіалу та шести відеоігор.

Маючи загальний тираж 300 мільйонів примірників у різних форматах, включаючи збірники, це одна з найбільш продаваних серій манґи. Манґа отримала нагороду Shogakukan Manga Award в категорії загальної манґи 1975 року та головний приз Японської асоціації карикатуристів 2002 року.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Голго 13 — професійний вбивця. Його справжнє ім'я, вік і місце народження невідомі, і серед світової розвідувальної спільноти немає єдиної думки щодо його справжньої особистості[2]. Більшість його завдань виконується за допомогою спеціальної гвинтівки M16 із прицілом. Його найчастіше використовуваний псевдонім Дюк Toгo (яп. デューク・東郷, Dyūku Tōgō), але він також користується Тадасі Того (яп. 東郷 隆, Tōgō Tadashi) і Того Родрігес (яп. トーゴ・ロドリゲス, Tōgo Rodorigesu).

Дюк Того має дуже тиху особистість і буде говорити лише тоді, коли йому це потрібно. Він дуже мало або зовсім не виявляє емоцій, коли здійснює вбивство, і готовий убити кожного, хто погрожуватиме викрити його. Він приймає багато різноманітних вбивств від усіх, хто може дозволити собі його послуги. Від простого пострілу в скрипкову струну до усунення впливових босів організованої злочинності та політичних діячів, навіть на певному етапі змусивши ФБР, ЦРУ та навіть військових Сполучених Штатів намагатися вбити його, що змушує Того завжди бути обережним і звертати увагу на своє оточення, щоб зупинити інших вбивць і найманих вбивць, найнятих вбивати його, часто креативним чином. Голго 13 також сам наймає багато різних людей, які допомагають йому у виконанні вбивств, наприклад, надають додаткову інформацію про його цілі або модифікують його зброю, транспортні засоби та гаджети.

Псевдонім «Голго 13» є посиланням на смерть Ісуса Христа. Голго — це скорочення від Голгофи, місця розп'яття Ісуса, тоді як число 13 вважається нещасливим числом[3]. Крім того, логотип Голго 13 — це скелет у терновому вінку.

Минуле Дюка Того залишається загадкою. Незважаючи на те, що його азіатська зовнішність свідчить про те, що він може бути японського походження, багато історій про Голго 13 представляють різні припущення щодо його справжньої особистості, водночас подають суперечливу інформацію, залишаючи читачів невпевненими, яка інформація правдива. Відомо, що він може бути біологічним батьком багатьох різних дітей у всьому світі завдяки численним сексуальним стосункам із жінками протягом серіалу, наприклад, чотирирічного сина на ім’я Джоуї від колишньої бійчині Тимчасової Ірландської республіканської армії Кетрін МакКол[4][5].

Щодо віку персонажа, багато історій мають конкретні дати, оскільки вони зосереджені на подіях того часу. Однак сам Голго 13 не старіє помітно, щоб відповідати цим подіям. Він також зазнав численних травм протягом серії, залишивши багато різних шрамів на своєму тілі[6].

Виробництво

[ред. | ред. код]

На початку Такао Сайто розробив систему, у якій створив макет сторінки на основі сценарію, написаного редакційним відділом. Він також писав чорнилом обличчя головних героїв, а помічники створювали фон та інші елементи. Він провів великі дослідження, щоб забезпечити точність, особливо коли сюжет стосувався технології[7]. Кадзуо Койке був одним із авторів серіалу на початку[8][9]. Письменник Йоїті Фунадо написав приблизно 30 історій для Golgo 13, три з яких він згодом переробив у романи[10]. Такасі Нагасакі був редактором Сайто в серіалі в середині 1980-х, а пізніше написав дві історії для манґи під псевдонімом «Кейсі Едогава»[11].

За словами Джейсона Томпсона, кілька оповідань Golgo 13 не було передруковано через те, що вони «образливі чи наклепницькі». Томпсон перераховує одну з 1986 року через скарги посольства Ірану в Японії, іншу з 1988 року щодо відмивання грошей у Ватикані та одну з 1989 року про голлівудського актора, якого шантажували, коли хтось дізнався, що він хворий на СНІД[12].

У 2013 році Сайто заявив, що через те, що він часто хвилювався про скасування своєї манґи, він запланував кінцівку, яка навіть включала макет панелі. Він сказав, що не має жодного уявлення, коли закінчиться Golgo 13, стверджуючи, що «манґа тривала так довго, що більше не є власністю автора; вона належить читачам»[13]. Через два роки четвертий випуск журналу Big Comic 2015 року оголосив, що серія «наближається до завершення»[14].

Через труднощі, які виникли внаслідок обмежень, запроваджених урядом для боротьби з пандемією COVID-19 у Японії, у травні 2020 року Golgo 13 розпочав свою першу перерву за свою 52-річну історію[15]. Манґа повернулася 7 липня 2020 року[16].

Сайто помер від раку підшлункової залози у віці 84 років 24 вересня 2021 року[17][18]. За словами видавництва Shogakukan, Сайто сказав перед смертю, що хоче, щоб манґа продовжувалася без нього. Група творців манґи Saito Production продовжує її публікацію за підтримки редакційного відділу Big Comic[19].

Медіа

[ред. | ред. код]

Манґа

[ред. | ред. код]

Перший розділ Golgo 13 було опубліковано в січневому випуску Big Comic 1969 року. Манґа продовжує виходити донині. Окремими томами (танкобонами) вона випускається компаніями Shogakukan і Leed Publishing з 1989 року. За даними на липень 2024 року, випущено 213 томів.

Спін-оффи

[ред. | ред. код]

Перший спін-офф манги під назвою Gunsmith Dave (яп. 銃器職人・デイブ), присвячений персонажу Дейву МакКартні, розпочав серіалізацію в серпневому спеціальному випуску Big Comic 17 липня 2021 року[20]. Свій «перший сезон» спін-офф завершив 17 травня 2022 року.

Другий спін-офф, Golgo Camp (яп. ゴルゴCAMP), створений Юкіо Міямою, був запущений у додатку MangaONE від Shogakukan 28 серпня 2021 року[21]. Це комедія з елементами стьобу, яка розповідає про Голго 13 у сучасному кемпінгу[22].

Третій спін-офф, G no Idenshi: Shōjo Fanette (яп. Gの遺伝子 少女ファネット), розпочав серіалізацію в серпневому випуску Big Comic Zōkan 15 липня 2022 року[23]. Він зосереджується на французькій учениці середніх класів Фанетт, яка має гени Ґолго[24].

Ігрові фільми

[ред. | ред. код]

У 1973 році Toei Company випустила ігровий фільм під простою назвою «Golgo 13» режисера Дзюнья Сато з Кеном Такакурою в ролі Дюка Того та Пурі Банай в ролі Кетрін Мортон. Він був повністю знятий в Імперській державі Іран з повністю перським акторським складом другого плану. За ним послідував Golgo 13: Assignment Kowloon у 1977 році, режисера Юкіо Нода, який замінив Такакуру актором Сонні Тібою. У 2011 році продюсерська компанія Davis Film отримала американські права на зйомки Golgo[25].

Аніме

[ред. | ред. код]

Аніме-серіал 1971 року

[ред. | ред. код]

Перший аніме-серіал Golgo 13 вийшов на TBS у 1971 році у 40 епізодах. У листопаді 2023 року повідомлялося, що серіал, нібито втрачений протягом багатьох років, було знайдено та транслюватиметься на телебаченні вперше за понад 50 років. Вибрані епізоди транслювалися на BS-TBS під назвою Golgo 13 Selection 10–17 грудня 2023 року[26][27]. Епізоди серіалу почали транслюватися на Amazon Prime та інших потокових сервісах у Японії 29 грудня 2023 року з прем’єрою перших десяти епізодів. Наприкінці кожного місяця виходило ще десять епізодів, а всі 40 епізодів стали доступні наприкінці березня 2024 року[28][29].

Golgo 13: The Professional

[ред. | ред. код]

Golgo 13: The Professional, відомий просто як Golgo 13 в Японії — повнометражний анімаційний фільм 1983 року. Голго 13 озвучує Тецуро Сагава. Фільм включає CGI-анімацію, яка на той час була в зародковому стані. Це найбільш помітно в сцені, де армійські гелікоптери кружляють навколо вежі Доусона і атакують Голго, коли він піднімається до офісу Доусона на верхньому поверсі.

Golgo 13: Queen Bee

[ред. | ред. код]

Golgo 13: Queen Bee — це оригінальна відеоанімація, випущена в 1998 році. Голго 13 у японській версії озвучує Тессьо Генда.

Аніме-серіал 2008 року

[ред. | ред. код]

Аніме-телесеріал Golgo 13 був створений The Answer Studio і транслювався на TV Tokyo та інших станціях з 11 квітня 2008 року по 27 березня 2009 року у 50 епізодах[30]. Серіал був ліцензований Sentai Filmworks, перший DVD вийшов 13 липня 2010 року[31].

Сприйняття

[ред. | ред. код]

Golgo 13 виграв 21-шу Shogakukan Manga Award в загальній категорії в 1975 році, головний приз на премії Японської асоціації карикатуристів 2002 року та спеціальну нагороду журі на 50-й премії Shogakukan Manga Awards в 2005 році[32][33]. З публікацією тома 201 у липні 2021 року Golgo 13 було занесено у Книгу рекордів Гіннеса за «Більшість томів, опублікованих для однієї серії манґи»[34]. У опитуванні TV Asahi Manga Sōsenkyo 2021, у якому 150 000 людей проголосували за 100 найкращих серій манґи, Golgo 13 посіла 36 місце[35]. Golgo 13 — одна з робіт, якій приписують популяризацію руху ґекіґа в японських коміксах, який прагне до більш реалістичних і драматичних творів. Сам Сайто здивований популярністю свого серіалу за кордоном, адже він міцно вкорінений у японську культуру та самурайство. Як приклад він навів час, коли Голго фактично робить свій удар; «Це нагадує іайдо [бойове мистецтво оголення меча та імітації смертельного удару]. Це той самий рух і та сама форма. Я люблю японські історії про самураїв, і саме тому Голго несвідомо рухається як самурай. Ось чому я думав, що іноземці не зрозуміють цю історію»[36].

Станом на березень 2021 року тираж Golgo 13 перевищив 300 мільйонів копій у різних форматах, включаючи збірники, це друга за обсягом продажів серія манґи та найбільш продавана серія сейнен-манґи в історії[37].

Карл Кімлінгер з Anime News Network порівняв роботу Сайто над серіалом із романами Джона Ле Карре та Фредеріка Форсайта, оскільки історії «темні, ретельно сконструйовані [і] старанно реалістичні»[38]. Лео Льюїс з Financial Times писав, що «неусміхнений, женоненависний і невблаганний [персонаж] є літературним кузеном Джеймса Бонда без пом’якшувачів сцени у вигляді Маніпенні, М, К’ю чи вибухових авторучок»[36]. Daily Vanguard назвав Дюка «крутим хлопцем, щось середнє між Брудним Гаррі та Solid Snake із Metal Gear Solid»[39]. JC DuBois з Dragon's Anime критикував тих, хто каже, що більшість ударів Голго 13 неможливо виконати, оскільки існують проблеми, які заважають йому стріляти прямо, наприклад вітер або сила Коріоліса, кажучи, що «вся містика Golgo 13 полягає в тому, що він просто до біса хороший. Він МОЖЕ зробити ці постріли — і він може зробити це з одного разу»[40].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. The Official Website for Golgo 13. Viz Media. Архів оригіналу за 6 лютого 2011. Процитовано 28 жовтня 2017.
  2. Golgo 13 profile (яп.). TV Tokyo. Архів оригіналу за 15 жовтня 2016. Процитовано 17 квітня 2008.
  3. Washington, Darius. Anime Reviews: The Professional. EX: The Online World of Anime & Manga. Архів оригіналу за 8 червня 2007. Процитовано 19 жовтня 2016.
  4. Cold-hearted Catherine. Golgo 13. Епізод 26. 26 жовтня 2008. TV Tokyo.
  5. Black People's Ebony Eyes. Golgo 13. Епізод 48. 13 березня 2009. TV Tokyo.
  6. Japanese manga series Golgo 13 is still important after 40 years. Vanguard. Архів оригіналу за 20 червня 2011. Процитовано 16 квітня 2008.
  7. Manga 'Golgo 13' celebrates 45 years of continuous publication. The Asahi Shimbun. 2 грудня 2013. Архів оригіналу за 24 жовтня 2015. Процитовано 19 жовтня 2016.
  8. 小池一夫作品リスト(全作品) (яп.). Koike Kazuo Official Blog. 13 січня 2016. Архів оригіналу за 11 лютого 2018. Процитовано 10 лютого 2018.
  9. 大西祥平による映画秘宝連載の評伝「小池一夫伝説」発売 (яп.). Natalie. 28 листопада 2011. Архів оригіналу за 11 лютого 2018. Процитовано 10 лютого 2018.
  10. あの『ゴルゴ13』を直木賞作家・船戸与一氏が!いよいよ文庫化開始 (яп.). Shogakukan. 31 травня 2017. Архів оригіналу за 11 лютого 2018. Процитовано 10 лютого 2018.
  11. さいとう・たかを氏「私にアシスタントはいない」。『ゴルゴ13』連載継続を可能にしたプロダクション方式. Yahoo! Japan (Japanese) . 30 вересня 2021. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 6 жовтня 2021.
  12. Thompson, Jason (1 березня 2012). Jason Thompson's House of 1000 Manga - Golgo 13. Anime News Network. Архів оригіналу за 14 квітня 2015. Процитовано 8 квітня 2015.
  13. Nelkin, Sarah (16 листопада 2013). Golgo 13 Author Saito Discusses Manga's Hypothetical Ending. Anime News Network. Архів оригіналу за 14 квітня 2015. Процитовано 8 квітня 2015.
  14. Loo, Egan (6 лютого 2015). Golgo 13 Assassin Manga Heads 'Towards Conclusion'. Anime News Network. Архів оригіналу за 5 квітня 2015. Процитовано 8 квітня 2015.
  15. Pineda, Rafael Antonio (8 травня 2020). Golgo 13 Manga Goes on Hiatus for 1st Time in 52 Years. Anime News Network. Архів оригіналу за 8 травня 2020. Процитовано 8 травня 2020.
  16. Mateo, Alex (24 червня 2020). Golgo 13 Manga Resumes on July 10. Anime News Network. Архів оригіналу за 12 грудня 2020. Процитовано 10 січня 2021.
  17. 「ゴルゴ13」漫画家のさいとう・たかをさん死去 84歳 連載は継続. Mainichi Shimbun (яп.). 29 вересня 2021. Архів оригіналу за 29 вересня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
  18. Golgo 13: Manga creator Takao Saito dies aged 84. BBC. 29 вересня 2021. Архів оригіналу за 29 вересня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
  19. Hodgkins, Crystalyn (29 вересня 2021). Golgo 13 Author Takao Saito Passes Away at 84. Anime News Network. Архів оригіналу за 29 вересня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
  20. 「ゴルゴ13」連載53年目で初のスピンオフ開幕!銃器職人のデイブが主人公. Natalie (Japanese) . 16 липня 2021. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
  21. Mateo, Alex (17 серпня 2021). Golgo 13, Dangerous Jii-san Each Get Spinoff Manga on Manga One App. Anime News Network. Архів оригіналу за 29 вересня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
  22. ゴルゴ13が現代のアウトドアシーンに突如出現、困りごとやトラブル解決するギャグ. Natalie (Japanese) . 30 серпня 2021. Архів оригіналу за 29 вересня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
  23. Pineda, Rafael Antonio (19 травня 2022). Golgo 13 Manga Gets 2nd Spinoff Manga in July. Anime News Network. Архів оригіналу за 19 травня 2022. Процитовано 19 травня 2022.
  24. 【ゴルゴ13】さいとう・たかを亡き後の新連載『Gの遺伝子 少女ファネット』さいとうプロはレアな女性主人公をどう描いたか. Real Sound (Japanese) . 18 липня 2022. Архів оригіналу за 5 вересня 2022. Процитовано 5 вересня 2022.
  25. Loo, Egan (10 вересня 2011). Davis Film Gets Golgo 13 Assassin Manga's Film Rights. Anime News Network. Архів оригіналу за 28 листопада 2016. Процитовано 19 жовтня 2016.
  26. ゴルゴファン興奮!〝所在不明〟だった幻のアニメ「ゴルゴ13」が52年ぶりに帰ってくる!12月にBS―TBSで放映 (яп.). Chunichi Shimbun. 15 листопада 2023. Архів оригіналу за 15 листопада 2023. Процитовано 16 листопада 2023.
  27. Saabedra, Humberto (15 листопада 2023). Golgo 13 1971 Anime Resurfaces, Rebroadcasts in December on Japanese TV. Crunchyroll. Архів оригіналу за 11 березня 2024. Процитовано 16 листопада 2023.
  28. 1971年版アニメ「ゴルゴ13」全40作品、Prime Videoほかで明日より順次配信決定. Comic Natalie (яп.). Natasha, Inc. 28 грудня 2023. Архів оригіналу за 29 грудня 2023. Процитовано 11 березня 2024.
  29. Dennison, Kara (28 грудня 2023). The Entire Golgo 13 1971 TV Anime Comes to Amazon Prime in Japan Starting Tomorrow. Crunchyroll. Архів оригіналу за 11 березня 2024. Процитовано 11 березня 2024.
  30. ‘GOLGO 13’ ANIME HITS JAPANESE TV.
  31. Loo, Egan (23 квітня 2010). Section23, Sentai Add Golgo 13 With English Dub. Anime News Network. Архів оригіналу за 28 листопада 2016. Процитовано 19 жовтня 2016.
  32. 小学館漫画賞 過去受賞作 (яп.). Shogakukan. 25 жовтня 2018. Архів оригіналу за 21 травня 2020. Процитовано 5 квітня 2020.
  33. Japanese Cartoonists' Association Awards. www.hahnlibrary.net. Архів оригіналу за 12 листопада 2017. Процитовано 7 лютого 2018.
  34. 「ゴルゴ13」がギネス世界記録に認定、ちばてつやや高橋留美子らもお祝い. Natalie (Japanese) . 18 липня 2021. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
  35. テレビ朝日『国民15万人がガチで投票!漫画総選挙』ランキング結果まとめ! 栄えある1位に輝く漫画は!?. animate Times (яп.). Animate. 3 січня 2021. Архів оригіналу за 3 січня 2021. Процитовано 3 січня 2021.
  36. а б Lewis, Leo (16 жовтня 2015). Interview: 'Golgo 13' creator Takao Saito. Financial Times. Архів оригіналу за 10 грудня 2022. Процитовано 4 лютого 2018.Lewis, Leo (October 16, 2015).
  37. 8号ではさいとう・たかを「ゴルゴ13」の200巻到達とシリーズ累計3億冊突破を記念し、「ゴルゴ13」が巻頭カラーで登場する。さらに、ともに連載作が200巻を突破したさいとうと「こちら葛飾区亀有公園前派出所」の秋本治による対談も掲載。. Natalie (ja-JP) . Natasha, Inc. 25 березня 2021. Архів оригіналу за 25 березня 2021. Процитовано 25 березня 2021.
  38. Kimlinger, Carl (8 жовтня 2006). Golgo 13 GN 4 - Review. Anime News Network. Архів оригіналу за 22 жовтня 2012. Процитовано 19 жовтня 2016.
  39. Japanese manga series Golgo 13 is still important after 40 years. Vanguard. Архів оригіналу за 20 червня 2011. Процитовано 16 квітня 2008."Japanese manga series Golgo 13 is still important after 40 years".
  40. DuBois, JC (9 вересня 2008). Golgo 13 (TV, 2008). DragonsAnime. Архів оригіналу за 15 серпня 2011. Процитовано 19 жовтня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]