Прелюдія до першого «Афганістану» Совєтської Росії.
Історія ультиматуму Леніна-Троцького-Сталіна Українському урядові напередодні вторгнення в УНР.
Олег Романчук. УЛЬТИМАТУМ
Хроніка одного конфлікту між Раднаркомом РРФСР і
Центральною Радою.
Київ, 1990.
Т-во «Знання» УРСР. Серія 2 «Світогляд», №15
(подається скорочено)
----------------------------------------------------------
Війна проти УНР стала першим "Афганістаном" Кремля
у 20 столітті. Щоправда, до Кабула Москва доправляла
маріонетковий уряд Кармаля літаком, а до захопленого нею
70 роками раніше Харкова “уряд" Раковського – потягом.
Складно розпочиналася війна проти України,
про що свідчив у грудні 1917-го військовий міністр того
“уряду": “За єдину військову підпору для нашої боротьби
проти Центральної Ради ми маємо лише військо,
що привів на Україну з Росії Антонов”...
Праця О. Романчука містить цінні документи про те,
що передувало війні між Совєтською Росією та УНР,
спростовує міф про "громадянську" війну в Україні,
описує російський червоний терор у Києві,
деталізує історію ультиматуму Росії до УНР.
Олег Романчук
УЛЬТИМАТУМ
Хроніка одного конфлікту між Раднаркомом РРФСР і Центральною Радою
…Перш ніж почати аналіз причин виникнення конфлікту між Раднаркомом РРФСР і Центральною Радою, слід, бодай коротко, охарактеризувати економічне становище України напередодні 1917 року. Ось лише деякі цифри: у 1913 році Донбас дав понад 70 відсотків вугілля, що видобувалося в Російській імперії; у розпалі імперіалістичної війни (1915-1916 рр.) з України на заводи Росії надходило 96,7 відсотка прокату, 68 - сортового металу, 99 - двотаврових балок і швелерів, 53 - солі, 81 - олова, 90 - срібла, 8/4 чавуну тощо. I це вже не кажучи про збіжжя та цукор. Тож не дивно, що ще в 1906 році німецький рейхсканцлер і прусський міністр-президент Бернхард Бюлов писав, що Росію можна звести до рівня держави другорядного масштабу, якщо вона "або зазнає соціального розкладу, або втратить Україну". Забігаючи наперед, зазначимо, що 3 березня 1919 року, виступаючи в дебатах по звіту ЦК КП(б)У в Харкові, Я. М. Свердлов однозначно заявив: "Вы знаете, что спасение всей революции - не только российской, но и международной - находится в руках Украины?". Тобто питомій вазі економіки України давалася висока оцінка навіть у розпалі громадянської війни, голоду і розрухи...
Але повернімося в рік 1917-й. Газета "Русское слово" (№ 150 від 4 липня 1917 року) писала: "Прежде всего министрам-парламентерам Церателли и Терещенко удалось склонить украинцев к принятию основного положения, в силу которого вопрос о национально-политическом устройстве Украины и о способах решения в ней земельного вопроса должен быть представлен компетенции Всероссийского Учредительного собрания... Что касается притязания украинцев на особую организацию национальной армии, то оно решительно отклонено (підкреслення моє. - О.Р.) (...) Уступкой (Тимчасового уряду. - О.Р.) несомненно является и образование до Учредительного собрания на Украине особого органа краевого управления - Генерального Секретариата".
Згідно з "постановою" Тимчасового уряду Генеральний Секретаріат був проголошений носієм "высшей краевой власти Временного правительства на Украине".
(…)
Майбутній голова Радянського уряду України Г. Л. Пятаков у 1917 році відверто заявляв, що "й думки не може бути про якусь там Україну, тому що все це - вигадки націоналістів" (Літопис революції. - 1929. - №4. - С.141).
Після жовтневого перевороту в Петрограді, як багато хто зі старнх більшовиків називав у своїх спогадах збройне повалення Тимчасового уряду (Л. Д. Троцький відверто називав ленінський план захоплення влади "партійною змовою"), на Першому з'їзді Рад було проголошено право народів колишньої царської Росії на самовизначення аж до відокремлення.
7 (20 за н. ст.) листопада 1917 року Центральна Рада 3-м Універсалом проголошує утворення української держави - Української Народної Республіки у федеративному союзі з Росією:
"Народе український і всі народи України!
Тяжка й трудна година впала на землю Російської Республіки. На півночі в столицях іде межиусобна й крівава боротьба. Центрального правительства нема й по державі шириться безвластя, безлад і руїна.
Наш край так само в небезпеці. Без власти, дужої, єдиної, народньої Україна також може впасти в безодню усобиці, різні, занепаду.
Народе український! Ти разом з братніми народами України поставив нас берегти права, здобуті боротьбою, творити лад і будувати все життя на нашій землі. I ми, Українська Центральна Рада, твоєю волею, в ім'я творення ладу в нашій країні, в ім'я рятування всеї Росії, оповіщаємо:
Віднині Україна стає Українською Народньою Республікою.
Не відділяючись від Російської Республіки й зберігаючи єдність її, ми твердо станемо на нашій землі, щоб силами нашими помогти всій Росії, щоб уся Російська Республіка стала федерацією рівних і вільних народів.
До Установчих Зборів України вся власть творити лад на наших землях, давати закони й правити належить нам, Українській Центральній Раді, й нашому правительству - Генеральному Секретаріатові України.
Маючи силу й власть на рідній землі, ми тою силою й властю станемо на сторожі прав і революції не тільки нашої землі, але й усеї Росії.
Ото ж оповіщаємо:
До теріторії Народньої Української Республіки належать землі, заселені в більшости українцями: Київщина, Поділля, Волинь, Чернигівщина, Полтавщина, Харьківщина, Катеринославщина, Херсонщина, Таврія (без Криму). Остаточне визначення границь Української Народньої Республіки, як щодо прилучення частин Курщини, Холмщини, Вороніжчини, так і сумежних губерній і областей, де більшість населення українська, має бути встановлене по згоді зорганізованої волі народів.
Всіх же громадян сих земель оповіщаємо:
Віднині на теріторії Української Народньої Республіки істнуюче право власности наземлі поміщицькі й инші землі нетрудових хазяйств сілськогосподарського значіння, а також на удільні, манастирські, кабінетські та церковні землі - касується.
Признаючи, що землі ті єсть власність усього трудового народу й мають перейти до нього без викупу, Українська Центральна Рада доручає генеральному секретареві земельних справ негайно виробити закон про те, як порядкувати земельним комітетам, обраним народом, тими зем лями до Українських Установчих Зборів.
Праця робітництва в Українській Народній Республіці має бути негайно упорядкована. А зараз оповіщаємо:
На теріторії Народньої Республіки Ук раїни від сього дня встановлюється по всіх підприємствах вісім годин праці.
Тяжкий і грізний час, який перебуває вся Росія, а з нею й наша Україна, вимагає доброго упорядкування виробництва, рівномірного розділення продуктів споживання й кращої організації праці. I через те приписуємо Генеральному Секретарству праці від сього дня разом з представництвом від робітництва встановити державну контролю над продукцією на Україні, пильнуючи інтересів як України, так і цілої Росії.
Четвертий рік на фронтах ллється кров і гинуть марно сили всіх народів світу. Волею й іменем Української Республіки ми, Українська Центральна Рада, станемо твердо на тому, щоб мир установлено як найшвидше. Для того ми вживемо рішучих заходів, щоб через Центральне Правительство примусити й спільників і ворогів негайно розпочати мирні переговори.
Так само будемо дбати, щоб на мирному конгресі права українського народу в Росії й п о з а Росією в замиренню не нарушено. Але до миру кожен громадянин Республіки України, разом з громадянами всіх народів Російської Республіки, повинен стояти твердо на своїх позіціях, як на фронті, так і в тилу.
Останніми часами ясні здобутки революції затемнено відновленою карою на смерть. Оповіщаемо:
Віднині на землі Української Республіки смертна кара касується.
Всім ув'язненим і затриманим за політичні виступи, зроблені до сього дня, як уже засудженим, так і незасудженим, а також і тим, хто ще до відповідальности не потягнений, дається повна амністія. Про се негайно буде видано закон.
Суд на Україні повинен бути справедливий, відповідний духові народу.
З тою метою приписуємо Генеральному Секретарству судових справ зробити всі заходи упорядкувати судівництво й привести його до згоди з правними поняттями народу.
Генеральному Секретарству внутрішніх справ приписуємо:
Вжити всіх заходів до закріплення й поширення прав місцевого самоврядування, що являються органами найвищої адміністративної влади на місцях, і до встановлення найтіснішого зв'язку й співробітницьтва його з органами революційної демократії, що має бути найкращою основою вільного демократичного життя.
Так само в Українській Народній Республіці мають бути забезпечені всі свободи, здобуті всеросійською революцією: свобода слова, друку, віри, зібрань, союзів, страйків, недоторканости особи й мешкання, право й можливість уживання місцевих мов у зносинах з усіма установами.
Український народ, сам довгі літа боровшися за свою національну волю й нині її здобувши, буде твердо охороняти волю національного розвитку всіх народностей, на Україні сущих, тому оповіщаємо: що народам великоруському, єврейському, польському й іншим на Україні признаємо національно-персональну автономію для забезпечення їм права та свободи самоврядування в справах їх національного життя. Та доручаемо нашому Генеральному Секретарству національних справ подати нам у найближчім часі законопроект про національно-персональну автономію.
Справа харчова є корінь державної сили в сей тяжкий і відповідальний час. Українська Народня Республіка повинна напружити всі свої сили й рятувати, як себе, так і фронт і ті частини Російської Республіки, які потрібують нашої допомоги.
Громадяне! Іменем Народньої Української Республіки в федеративній Росії ми, Українська Центральна Рада, кличемо всіх до рішучої боротьби з усяким безладдям і руїнництвом та до дружнього великого будівництва нових державних форм, які дадуть великій і знеможеній Республіці Росії здоровля, силу й нову будучність. Вироблення тих форм мае бути проведене на Українських і Всеросійських Установчих Зборах.
Днем виборів до Українських Установчих Зборів призначено 27 грудня 1917 (9 січня н. ст. 1918) року, а днем скликання їх - 9 (22 н.ст.) січня 1918 року.
Про порядок скликання Українських Установчих Зборів негайно видано буде закон.
У Київі 7(20) листопада 1917 р."
(Винниченко В. Відродження нації. - Київ-Відень, 1920. - Ч.II. - С.74-80).
Ідея та наповнення - Олексій РЕДЧЕНКО ([email protected])