Іверський храмЗаснований у1869році як селище при станції, уведеній в дію на Курсько-Харківсько-Азовській залізниці. На місці сучасного міста ще в1786році була заснована слободаХарцизька , що належала генерал-майору І. Д. Іловайському (назва його походить від слова «харцизи» (розбійники) — так у XVI столітті називали турки й татари біглих селян і запорізьких козаків, котрі оселялися біля південних кордонів Російської імперії, місця їх поселень іменували «харцизькими»). У1883році була проведена залізнична гілка на Макіївський рудник, а в1884році — на станціюКриничнатаЯсинівка(сучаснаМакіївка-Пасажирська ), у1898році — на макіївський металургійний завод «Уніон» .У 60-х роках XIX століття поблизу станції почалася розробка кам`яного вугілля. У 1880-ті роки в пристанційному селищі було декілька десятків дворів і трактир. У1897році тут налічувалося 674 жителі, 53 двори. Росіян було 486 осіб, українців — 188. Уродженцями області Війська Донського були 99 чоловік, інших місцевостей — 575. Вихідцями із селян були 550 осіб, з міщан — 92, із дворян та духовенства — 13 осіб.У1895році Харцизьке товариство Дебальцевського механічного заводу в Харцизьку побудовало котельно-механічний завод. У1897році побудовані майстерні Шліхта (сучасний машинобудівний завод). У1910році котельно-механічний завод став філією макіївського металургійного заводу, а в1914році — окремим підприємствомХарцизький трубний завод . З1914року механічні майстерні об`єднані у 2 промислові підприємства — заводи «Фрессе» й «Рено» (у1920році об`єднані в завод «Ремруд», у1928році його перейменували в «Главармліт», сучасна назва — «Армлит»).У квітні1923року Харцизьк став центром Зуєвського гірського району Юзівського округу. Чисельність населення селища тоді становила 3065 осіб, а в1926році — уже 5645 чоловік. У1929році утворена Харцизька волость, що об`єднала селища Харцизьк і Трубне, а також хутори Золотарьова, Майсак, Цецюри, Панасенко, Нове Життя та інші. У1931році населення Харцизька складало 8323 особи.У1940році в ньому проживало вже 13 146 чоловік. У1930 – 1938рокахХарцизький трубний заводназивався заводом «Сталь», тоді ж там було налагоджено виробництво труб великого діаметру. У1940побудований сталедротово-канатний завод (зараз Харцизька філія ПАТ «ВО „Стальканат-Силур“» завод «Силур»). З 1930-х років працюють 2 великі колгоспи: «Граніт» та імені В. К. Блюхера. 1956  р. в місті заснований трест«Жовтеньвугілля» ; Харцизьк став регіональним центром вугільної промисловості (не маючи жодної вугільної шахти). У 80-90-х роках XX століття керівництво окремими шахтами, а потім і цілим «Жовтеньбугіллям» було перенесене в сусідні вугільні міста:Кіровське ,Жданівку ,Шахтарськ . У1962році Харцизьк став містом обласного підпорядкування. У 70-х роках XX століття в місті побудований комплекс трубоелектрозварювального цеху на трубному заводі.