Де-факто ми вже пройшли свій шлях до НАТО.
Де-факто ми вже довели сумісність зі стандартами Альянсу. Вони реальні для України – реальні на полі бою та в усіх аспектах нашої взаємодії.
Ми довіряємо одне одному, ми допомагаємо одне одному, і ми захищаємо одне одного. Це і є Альянс.
Де-факто. Сьогодні Україна подає заявку, щоб зробити це де-юре. За процедурою, яка відповідатиме нашому значенню для захисту всієї нашої спільноти. У пришвидшеному порядку.
Ми робимо свій визначальний крок, підписуючи заявку України на вступ у пришвидшеному порядку до НАТО.

📌 🇺🇦Я не просто вірю в деокупацію Луганщини, я ЗНАЮ, що ВСЯ наша область буде звільнена🇺🇦

Сьогодні маємо добрі новини з Лиману. Лещата затиснулися. росіяни в пастці. Найближчим часом побачимо чи всі вони загинуть, чи здадуться.
Після звільнення Лиману, процес деокупації розпочнеться на Луганщині.

ВСЯ Луганщина - це Україна!🇺🇦🇺🇦🇺🇦

📌 Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті @memorial_ukraine вшановує полеглих оборонців Луганщини

Старший солдат Леонід Сафон загинув 23 березня 2022 року біля м. Лисичанськ на Луганщині. Боєць дістав смертельні осколкові поранення, йому було 22 роки.
Леонід народився у с. Макарівка на Херсонщині. Після закінчення школи здобув фах електрика-водія у Чаплинському ліцеї. На цьому не зупинився і пішов у Скадовськ навчатися на інші сільськогосподарські професії: тракторист-машиніст, комбайнер, водій камазу та автобуса.
Згодом працював трактористом, але постійно був у пошуку. Любив машини, мотоцикли і швидкість. Любив життя, хотів стати далекобійником.
Коли почалася повномасштабна війна, хлопець став до захисту України у складі 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. Обіймав посаду водія. Побратими називали його Льончик.
«Був доброю, чуйною, безвідмовною та цілеспрямованою людиною. Любив життя і людей. Мріяв про сім'ю, дітей та кар’єру», – розповіла мама бійця Ксенія.
Поховали захисника у с. Соколова на Вінниччині. У Леоніда залишилися батьки і сестра.

СЄВЄРІН Ларисі Євгенівні — учительці середньої загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № 10 м. Сєвєродонецька

ЩЕГЛАКОВІЙ Вікторії Вікторівні — заступникові директора Лисичанського ліцею № 17 Сєвєродонецького району

Дякую за те, що не зрадили країну та своїх дітей!
Ми повернемося додому, відбудуємо наші школи, в які знову повернеться дитячий сміх!

Слава Україні!

Шана українським вчителям!

📌 Після звільнення Лиману, далі на черзі може бути Кремінна, потім може бути «трикутник» - Сєвєродонецьк, Рубіжне, Лисичанськ

окупанти, затиснуті в Лимані, попросили російське командування дозволити вийти з міста, але отримали відмову
Угрупування з п‘яти тисяч рашистів мають три варіанти розвитку подій: спробувати вирватися, усім разом загинути, або здатися
Можливості підвозу боєкомплекту росіянам до оточеного міста чи спокійного виходу з населеного пункту - вже перекриті

📌 UPD: Серед загиблих у Запоріжжі одна мешканка Луганщини

Вчора вранці росіяни випустили ракети по гуманітарній колоні. Люди намагалися виїхати до своїх домівок на тимчасово окуповані території.
Ворожа атака забрала життя 30 громадян, ще 92 отримали поранення.
Серед загиблих і мешканка Луганської області, від отриманих травм вона померла сьогодні в лікарні. Троє людей дістали поранення, зокрема у вкрай важкому стані перебуває один чоловік.

🕯️Світла пам‘ять всім загиблим…

Скорішого одужання пораненим!

❗️Закликаю, не нехтуйте сигналами повітряної тривоги та очікуйте її завершення у безпечному місці

Фото: Нацполіція

📌 На низькому старті: ми готові повертатися додому

Тримаємо кулаки за Донеччину!
Маємо терпіння!
Чекаємо на деокупацію!
Українська влада одразу почне функціонувати в деокупованих населених пунктах: медицина, правоохоронні органи, пошта, адміністрації та інші

ВСЯ Луганщина - це Україна!🇺🇦🇺🇦🇺🇦

📌Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті @memorial_ukraine вшановує захисників України, родом із Луганщини Павло Олексюк загинув 23 березня 2022 року під Сєвєродонецьком на Луганщині. Воїн виконував бойове завдання в районі смт Нижнє та отримав смертельне поранення. Йому було всього 22 роки.

Павло народився у смт Брилівка на Херсонщині. Після школи вступив до Одеського державного університету внутрішніх справ.

Коли почалася повномасштабна війна, Павло навчався на 4 курсі. Хлопець залишив навчання та пішов захищати Україну.

У складі 17-го батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка Павло вирушив боронити Луганщину. Він обіймав посаду оператора протитанкового відділення.

«Павло був добрим, світлим, позитивним. Завжди міг здивувати, захопити, заінтригувати. Любив робити сюрпризи. Для друзів з нічого міг організувати справжнє свято, був душею компанії. Любив та був прикладом для свого молодшого брата», – розповіла мама захисника Наталія.

Поховали захисника у місті Бершадь Вінницької області. У Павла залишилися батьки і молодший брат.

📌 У Лимані майорить український прапор - отже, найближчим часом чекаємо на початок масштабного процесу деокупації Луганщини

окупанти теж почали готуватися до неминучого - росіяни «сгорнули» всю свою «бурхливу» дрібну діяльність, вивозять документацію, дограбовують, продумують шляхи втечі. Колаборанти вже в переляці.

Набираємося терпіння!
Дім вже близько…чекаємо

📌 Нова формула Національного спротиву України🇺🇦

Ви взяли до рук зброю, щоб захистити найрідніше
Ви стали страшним сном для рашистів
Ви є невід‘ємною частиною ЗСУ
Мужні, сильні, незламні!

Наша Територіальна Оборона

Дякую за Ваш вибір
Слава нашим Героям!🇺🇦