«Я досі не можу звикнути до людей, які пройшли окупацію, знущання, втрати, але, розмовляючи із журналістом, більш за все переживають за самого журналіста. Вони розповідають тобі жахіття і автоматично заспокоюють тебе. Типу: так, друже, так, але ти не переймайся, усе вже позаду. Нам страшно було, але головне, щоб ти того не бачив. Бляха, люди розповідають тобі про весь треш, що з ними стався, і реально бояться, щоб цей треш не перелякав тебе і не наніс травми! Звичайно, так вчиняють не всі герої, з якими ведеш розмову, але подібних реакцій дуже багато», -
Ігор Дармостук, член НСЖУ, головний редактор видання «Київ Влада»
Ігор Дармостук, член НСЖУ, головний редактор видання «Київ Влада»
“Важкі бої. Зачепило трохи осколком. Залишаюся в строю. До весілля з Анастасія Блищик загояться всі рани. Вірте в ЗСУ!”
Мобілізований журналіст Олександр Махов отримав поранення. Про це він написав у своєму Facebook.
Олександр - військовий кореспондент, учасник бойових дій, у 2020 році став єдиним представником українських ЗМІ на борту літака, який проводив евакуацію громадян України з китайського Уханя. До війни (до мобілізації) працював на телеканалі ДОМ.
Мобілізований журналіст Олександр Махов отримав поранення. Про це він написав у своєму Facebook.
Олександр - військовий кореспондент, учасник бойових дій, у 2020 році став єдиним представником українських ЗМІ на борту літака, який проводив евакуацію громадян України з китайського Уханя. До війни (до мобілізації) працював на телеканалі ДОМ.
Газету «Ми з України» отримали переселенці, які мешкають у прихистку «Княгиня Ольга» у Мамаївцях Чернівецької області.
Примірники видання, що вийшло друком у співпраці Національної спілки журналістів України та Спілки журналістів Литви, привезла до прихистку перша секретар НСЖУ Ліна Кущ із чоловіком - письменником та журналістом газети "Урядовий кур'єр" Павлом Кущем.
«Прихисток розпочав роботу з 25 лютого і за цей час прийняв 1500 підопічних. І все - завдяки небайдужим людям місцевої громади.
Зараз у прихистку живуть сім‘ї з Донецької, Миколаївської, Харківської, Київської та інших областей, де йдуть бойові дії», - розповіла Ліна Кущ.
Примірники видання, що вийшло друком у співпраці Національної спілки журналістів України та Спілки журналістів Литви, привезла до прихистку перша секретар НСЖУ Ліна Кущ із чоловіком - письменником та журналістом газети "Урядовий кур'єр" Павлом Кущем.
«Прихисток розпочав роботу з 25 лютого і за цей час прийняв 1500 підопічних. І все - завдяки небайдужим людям місцевої громади.
Зараз у прихистку живуть сім‘ї з Донецької, Миколаївської, Харківської, Київської та інших областей, де йдуть бойові дії», - розповіла Ліна Кущ.
«Мені дозволили спостерігати за їх щоденною роботою, ходити по кабінетах, де вони зараз живуть і працюють. Зеленський та його команда зуміли зробити так, що в цьому місці життя було майже звичним. Ми жартували, пили каву, чекали початку та закінчення зустрічей. Лише солдати, наші незмінні партнери, які всюди нас супроводжували, освітлюючи ліхтариками темні коридори та кімнати, де вони спали на підлозі, нагадували про війну», - кореспондент журналу Time Саймон Шустер провів два тижні разом із Володимиром Зеленським у його офісі в Києві та детально розповів про те, як змінилося життя Президента України за два місяці війни.
«Мені пощастило зустрітися з президентом під кінець дуже довгого дня. Майже через два місяці після вторгнення він змінився. На його обличчі з’явилися нові зморшки. Він більше не шукає очима своїх радників, обмірковуючи відповідь на запитання. «Я став старшим, — зізнався він. – Я постарів від усієї цієї мудрості, якої ніколи не хотів».
«Мені пощастило зустрітися з президентом під кінець дуже довгого дня. Майже через два місяці після вторгнення він змінився. На його обличчі з’явилися нові зморшки. Він більше не шукає очима своїх радників, обмірковуючи відповідь на запитання. «Я став старшим, — зізнався він. – Я постарів від усієї цієї мудрості, якої ніколи не хотів».
Збирати інформацію відразу після обстрілів, а оприлюднювати зроблені фото та відео з місць бойових дій – через 12 годин для військових обʼєктів і через 3 години – для цивільних обʼєктів.
Такі нові рекомендації для роботи журналістів оприлюднило Міністерство оборони України.
«Військовим адміністраціям рекомендовано надавати більше інформації ЗМІ про руйнування, спричинені діями ворога, не пізніше ніж 1 день після події», - ідеться в спільній заяві Міністерства культури та інформполітики, Міноборони й представників ЗМІ.
Журналістам нагадують про обовʼязкове дотримання наказу Головнокомандувача Збройних Сил України генерала Валерія Залужного від 3 березня 2022 року № 73, яким встановлено порядок допуску представників засобів масової інформації на військові об’єкти у районі ведення бойових дій на період воєнного стану.
У районі ведення бойових дій на військові об’єкти можуть бути допущені виключно акредитовані представники ЗМІ з дозволу командира підрозділу.
Такі нові рекомендації для роботи журналістів оприлюднило Міністерство оборони України.
«Військовим адміністраціям рекомендовано надавати більше інформації ЗМІ про руйнування, спричинені діями ворога, не пізніше ніж 1 день після події», - ідеться в спільній заяві Міністерства культури та інформполітики, Міноборони й представників ЗМІ.
Журналістам нагадують про обовʼязкове дотримання наказу Головнокомандувача Збройних Сил України генерала Валерія Залужного від 3 березня 2022 року № 73, яким встановлено порядок допуску представників засобів масової інформації на військові об’єкти у районі ведення бойових дій на період воєнного стану.
У районі ведення бойових дій на військові об’єкти можуть бути допущені виключно акредитовані представники ЗМІ з дозволу командира підрозділу.
Заява колективу «4 каналу» щодо Олексія Ковальова.
Ми, працівники «4 каналу», ось уже понад 4 роки працюємо під гаслом «геть чисто український канал».
Протягом всього часу ми завжди працювали для українців в рамках проукраїнської риторики.
Це зараз все українське є модним, але чотири роки тому, коли наш канал тільки зароджувався, працювати в рамках проукраїнської риторики було вкрай складно і, на жаль, не надто популярно.
Багато хто дивувався, чуючи від наших ведучих слово «етер» замість «ефір», «маратон» замість «марафон» та інші чисто українські слова, і перемикав канал далі.
Однак, ми продовжували інформаційну боротьбу проти проросійських наративів, розуміючи їх небезпеку вже тоді.
В телепередачах каналу відверто розповідали про героїчну історію України, злочини росії проти українського народу та чітко відділяли добро від зла.
На каналі працювали такі яскраві патріотичні лідери думок як Яніна Соколова, Антін Мухарський, Тетяна Даниленко, Андрій Іллєнко, Остап Дроздов, Денис Бігус та інші.
Гострі висловлювання з наших етерів нерідко потрапляли в поле зору російських пропагандистських телеканалів і обговорювались ними як ворожі.
«4 канал» навіть оштрафували за підтримку нашим ведучим закриття телеканалів медіахолдингу Медведчука та гостру критику їх глядачів.
Канал спонсорував українські культурні заходи, проводив зйомки кліпів для патріотичних пісень музичних колективів «Широкий Лан», «Сестри Тельнюк», «Узвар», «Нумер 482» та інших.
Канал знімав просвітницькі фільми про історію Гімну України, Українську повстанську армію та тернистий шлях до здобуття нами Незалежності.
Наприкінці грудня 2021 року наш телеканал придбала родина народного депутата України від партії «Слуга народу» Ковальова Олексія Івановича — аграрного бізнесмена з Херсонщини.
Ковальов давав публічні гарантії збереження проукраїнської редакційної політики та потужних інвестицій в розвиток каналу.
24 лютого росія почала повномасштабне вторгнення в Україну.
З перших днів війни Олексій Ковальов не виходив на зв‘язок та не надав каналу та його працівникам жодної підтримки.
Натомість «4 канал» з перших днів долучився до спільного телемарафону і почав транслювати на своїх частотах «Єдині новини» для протидії ворожій пропаганді.
Від початку повномасштабного вторгнення росії канал позбавлений можливості заробляти на рекламі й тому у нашого підприємства зараз накопичилось багато боргів: деякі податки, оренда приміщення, плата за послуги провайдерів, але в першу чергу, працівники каналу не отримують заробітну плату.
Олексій Ковальов як власник міг би надати підприємству фінансову допомогу, але він не виходить на зв‘язок.
Попри це, зі ЗМІ відомо, що зараз Ковальов перебуває на окупованій території в Херсонській області.
Там Олексій вільно веде сторінку у Facebook, спілкується з журналістами різних інтернет-видань та повідомляє, що піклується про своїх виборців та агробізнес і про те, що він спілкувався з окупантами.
28 квітня у мережі з‘явилась спільна заява партії та фракції «Слуга народу» щодо призупинення членства Олексія Ковальова у фракції із закликом до Генпрокурора та Голови СБУ про порушення кримінальної справи, в межах якої необхідно ретельно та всебічно розслідувати всі факти та обставини перебування Ковальова на тимчасово захопленій території та його спілкування з окупаційними військами.
На жаль, поведінка Олексія Ковальова кидає тінь також і на наш колектив, тому ми просимо суспільство не ототожнювати працівників «4 каналу» з поведінкою Ковальова.
Слава Україні!
З повагою,
колектив «4 каналу»:
Тарас Боровський, директор
Христина Бучковська, шеф-редакторка
Юлія Пшенична, програмна директорка
Марина Рева, ведуча
Наталія Трофимова, ведуча
Катерина Бичихіна, гостьова редакторка
Христина Бубнюк, журналістка і ведуча
Анжеліка Музиченко, журналістка
Євгенія Бритик, журналістка
Ігор Ткаченко, журналіст
Вікторія Сметаненко, журналістка
Аліна Гирюшта, журналістка
Олександр Киричок, журналіст
Юлія Ковтун, журналістка
Катерина Умінська, режисерка монтажу
Ігор Епіфанов, оператор
Валерія Сергєєва, ведуча
та інші співробітники...
Ми, працівники «4 каналу», ось уже понад 4 роки працюємо під гаслом «геть чисто український канал».
Протягом всього часу ми завжди працювали для українців в рамках проукраїнської риторики.
Це зараз все українське є модним, але чотири роки тому, коли наш канал тільки зароджувався, працювати в рамках проукраїнської риторики було вкрай складно і, на жаль, не надто популярно.
Багато хто дивувався, чуючи від наших ведучих слово «етер» замість «ефір», «маратон» замість «марафон» та інші чисто українські слова, і перемикав канал далі.
Однак, ми продовжували інформаційну боротьбу проти проросійських наративів, розуміючи їх небезпеку вже тоді.
В телепередачах каналу відверто розповідали про героїчну історію України, злочини росії проти українського народу та чітко відділяли добро від зла.
На каналі працювали такі яскраві патріотичні лідери думок як Яніна Соколова, Антін Мухарський, Тетяна Даниленко, Андрій Іллєнко, Остап Дроздов, Денис Бігус та інші.
Гострі висловлювання з наших етерів нерідко потрапляли в поле зору російських пропагандистських телеканалів і обговорювались ними як ворожі.
«4 канал» навіть оштрафували за підтримку нашим ведучим закриття телеканалів медіахолдингу Медведчука та гостру критику їх глядачів.
Канал спонсорував українські культурні заходи, проводив зйомки кліпів для патріотичних пісень музичних колективів «Широкий Лан», «Сестри Тельнюк», «Узвар», «Нумер 482» та інших.
Канал знімав просвітницькі фільми про історію Гімну України, Українську повстанську армію та тернистий шлях до здобуття нами Незалежності.
Наприкінці грудня 2021 року наш телеканал придбала родина народного депутата України від партії «Слуга народу» Ковальова Олексія Івановича — аграрного бізнесмена з Херсонщини.
Ковальов давав публічні гарантії збереження проукраїнської редакційної політики та потужних інвестицій в розвиток каналу.
24 лютого росія почала повномасштабне вторгнення в Україну.
З перших днів війни Олексій Ковальов не виходив на зв‘язок та не надав каналу та його працівникам жодної підтримки.
Натомість «4 канал» з перших днів долучився до спільного телемарафону і почав транслювати на своїх частотах «Єдині новини» для протидії ворожій пропаганді.
Від початку повномасштабного вторгнення росії канал позбавлений можливості заробляти на рекламі й тому у нашого підприємства зараз накопичилось багато боргів: деякі податки, оренда приміщення, плата за послуги провайдерів, але в першу чергу, працівники каналу не отримують заробітну плату.
Олексій Ковальов як власник міг би надати підприємству фінансову допомогу, але він не виходить на зв‘язок.
Попри це, зі ЗМІ відомо, що зараз Ковальов перебуває на окупованій території в Херсонській області.
Там Олексій вільно веде сторінку у Facebook, спілкується з журналістами різних інтернет-видань та повідомляє, що піклується про своїх виборців та агробізнес і про те, що він спілкувався з окупантами.
28 квітня у мережі з‘явилась спільна заява партії та фракції «Слуга народу» щодо призупинення членства Олексія Ковальова у фракції із закликом до Генпрокурора та Голови СБУ про порушення кримінальної справи, в межах якої необхідно ретельно та всебічно розслідувати всі факти та обставини перебування Ковальова на тимчасово захопленій території та його спілкування з окупаційними військами.
На жаль, поведінка Олексія Ковальова кидає тінь також і на наш колектив, тому ми просимо суспільство не ототожнювати працівників «4 каналу» з поведінкою Ковальова.
Слава Україні!
З повагою,
колектив «4 каналу»:
Тарас Боровський, директор
Христина Бучковська, шеф-редакторка
Юлія Пшенична, програмна директорка
Марина Рева, ведуча
Наталія Трофимова, ведуча
Катерина Бичихіна, гостьова редакторка
Христина Бубнюк, журналістка і ведуча
Анжеліка Музиченко, журналістка
Євгенія Бритик, журналістка
Ігор Ткаченко, журналіст
Вікторія Сметаненко, журналістка
Аліна Гирюшта, журналістка
Олександр Киричок, журналіст
Юлія Ковтун, журналістка
Катерина Умінська, режисерка монтажу
Ігор Епіфанов, оператор
Валерія Сергєєва, ведуча
та інші співробітники...
«Мене відвели в окремий кабінет. Спочатку була звичайна розмова. Потім вдерлися двоє озброєних людей, почали бити, погрожувати. Обіцяли вивести і розстріляти. Казали: «Якщо нам не сподобається те, що ти нам зараз тут розкажеш, то можеш телефонувати дружині і прощатися», - телевізійника з Бердянська Сергія Старушка та його колег весь день протримали в заручниках російські окупанти.
«Вони постійно повторювали нам свої прапагандистські мантри про те, що «ми русскіє», «ми же братья, прішлі вас от нацизма освобождать», - розповідає про березневі події медійник у коментарі для НСЖУ.
Журналістів запросили до співпраці: мовляв, будемо вам гроші платити і харчі давати, з голоду не помрете.
«Звичайно, ніхто не погодився, - підкреслює Сергій. - Наступного дня ми зібралися в гуманітарному центрі, організованому українською владою. Написали заяви про звільнення, хтось виїхав із Бердянська. Деякі журналісти переселилися зі своїх квартир. Я, наприклад, перебрався до друга, щоб не знаходитись за адресою прописки».
«Вони постійно повторювали нам свої прапагандистські мантри про те, що «ми русскіє», «ми же братья, прішлі вас от нацизма освобождать», - розповідає про березневі події медійник у коментарі для НСЖУ.
Журналістів запросили до співпраці: мовляв, будемо вам гроші платити і харчі давати, з голоду не помрете.
«Звичайно, ніхто не погодився, - підкреслює Сергій. - Наступного дня ми зібралися в гуманітарному центрі, організованому українською владою. Написали заяви про звільнення, хтось виїхав із Бердянська. Деякі журналісти переселилися зі своїх квартир. Я, наприклад, перебрався до друга, щоб не знаходитись за адресою прописки».
Внаслідок удару по Києву загинула журналістка Віра Гирич -
«Це маленька машинка Віри Гирич - моєї колеги з Радіо Свобода. На ній пару років тому вона возила нас у Немішаєво, розповідати як шукати інформацію на окупованих територіях.
Тепер Віри більше немає. Точна російська ракета потрапила у її будинок, Віра пролежала там всю ніч, а знайшли її лише зранку.
Я особисто не злий і не хочу плакати, бо це мало б повтюрюватись щодня. Я просто не знаю як розповісти, якої чудової людини більше немає».-
Олександр Демченко, співробітник Радіо Свобода/ пост у FB
«Це маленька машинка Віри Гирич - моєї колеги з Радіо Свобода. На ній пару років тому вона возила нас у Немішаєво, розповідати як шукати інформацію на окупованих територіях.
Тепер Віри більше немає. Точна російська ракета потрапила у її будинок, Віра пролежала там всю ніч, а знайшли її лише зранку.
Я особисто не злий і не хочу плакати, бо це мало б повтюрюватись щодня. Я просто не знаю як розповісти, якої чудової людини більше немає».-
Олександр Демченко, співробітник Радіо Свобода/ пост у FB
Віра Гирич - це вже 23-тя жертва окупантів серед медійників. Останніми у списку загиблих також є Зореслав Замойський (журналіст з Приірпіння), Валерія Глодан з Одеси ( випускниця журфаку Одеського національного університету).
Національна спілка журналістів України 12 квітня публікувала імена 20 медійників, які загинули через російське вторгнення.
Список перших 20 загиблих медійників:
Національна спілка журналістів України 12 квітня публікувала імена 20 медійників, які загинули через російське вторгнення.
Список перших 20 загиблих медійників:
• П'єр Закжевський • Олександра Кувшинова • Олександр Литкін • Павло Лі • Сергій Пущенко • Євген Сакун • Брент Ентоні Рено • Оксана Бауліна • Дилербек Шакіров • Віктор Дєдов • Віктор Дудар • Лілія Гумянова • Юрій Олійник • Олег Якунін • Максим Левін • Мантас Кведоравічюс • Сергій Заїковський • Денис Котенко • Євген Баль • Роман Нежиборець«Телевізійники пішли в інтернет», - журналіст Максим Едель про нинішні будні сумських колег
Журналіст Максим Едель від початку війни перебуває на Сумщині. Звідти робить екслюзивні матеріали. В коментарі НСЖУ розповів про тамтешню обстановку і про роботу колег:
«Сумські ЗМІ продовжують працювати, але телевізійники змушені мовити переважно в інтернеті, наприклад місцеве «Суспільне», та розміщувати свої матеріали в соцмережах. Багато газет не виходить. А через евакуацію медійників на західну частину України та за кордон є нюанси кадрові».
Сам Максим увесь цей час не припиняв роботу. По кінець березня він, разом з вагітною дружиною та 3-річною донькою, перебував в Охтирці.
«Мені здалось на той момент, що там буде безпечніше, ніж в Сумах, - пригадує журналіст. - Але коли ми вже приїхали туди, десь через годину йшли російські танки і я там на місяць застряг. Проте увесь цей час я виконував свою роботу. Відео, зокрема й руйнацій, я знімав і ділився з колегами. І, крім мене, там не було журналістів загалом».
Журналіст Максим Едель від початку війни перебуває на Сумщині. Звідти робить екслюзивні матеріали. В коментарі НСЖУ розповів про тамтешню обстановку і про роботу колег:
«Сумські ЗМІ продовжують працювати, але телевізійники змушені мовити переважно в інтернеті, наприклад місцеве «Суспільне», та розміщувати свої матеріали в соцмережах. Багато газет не виходить. А через евакуацію медійників на західну частину України та за кордон є нюанси кадрові».
Сам Максим увесь цей час не припиняв роботу. По кінець березня він, разом з вагітною дружиною та 3-річною донькою, перебував в Охтирці.
«Мені здалось на той момент, що там буде безпечніше, ніж в Сумах, - пригадує журналіст. - Але коли ми вже приїхали туди, десь через годину йшли російські танки і я там на місяць застряг. Проте увесь цей час я виконував свою роботу. Відео, зокрема й руйнацій, я знімав і ділився з колегами. І, крім мене, там не було журналістів загалом».
«Сергій Лещенко, відомий журналіст і депутат, прибув через кілька днів після вторгнення, щоб допомогти команді протистояти російській дезінформації. Йому довелося підписати угоду про нерозголошення інформації, яка забороняла йому розкривати будь-які подробиці про дизайн, розташування або зручності в укритті», - журналіст видання Time Саймон Шустер провів два тижні з Володимиром Зеленським та його командою і детально розповів, чим живе Президент України та його оточення у офісі в Києві.
«Більшість із них кинуті у цю війну без реальної підготовки. Багато з них, як і сам Зеленський, вихідці з акторського світу та шоу-бізнесу. Інші до війни були відомими в Україні блогерами та журналістами», - пише Шустер.
Додає: як і всі українці, команда Зеленського була змушена переживати війну через екрани телефонів.
«Це було наше улюблене», — сказав мені Лещенко, показуючи відео, на якому російський гелікоптер падає з неба», - ділиться Саймон Шустер.
«Більшість із них кинуті у цю війну без реальної підготовки. Багато з них, як і сам Зеленський, вихідці з акторського світу та шоу-бізнесу. Інші до війни були відомими в Україні блогерами та журналістами», - пише Шустер.
Додає: як і всі українці, команда Зеленського була змушена переживати війну через екрани телефонів.
«Це було наше улюблене», — сказав мені Лещенко, показуючи відео, на якому російський гелікоптер падає з неба», - ділиться Саймон Шустер.
Видання The Geopost пропонує роботу українським журналістам у Косово.
Редакція долучилася до урядової програми із надання прихистку українським журналістам. Про це йдеться в листі генерального директора The Geopost Гінена Венгарі до голови НСЖУ Сергія Томіленка.
«На додаток до нашого офісного приміщення (забезпеченого всією інфраструктурою), ми також хочемо додати на нашому веб-порталі спеціальний розділ українською мовою з основною темою – війни в Україні, - пише Гінен Венгарі. - Це дало б можливість боротися з жорсткою російською медіа-пропагандою. Ця боротьба є однією з основних причин та завдань створення The Geopost.
The Geopost – це неупереджений і незалежний новинний веб-сайт, що висвітлює новини Західних Балкан.
Нагадаємо, що в Косово, урядова програма покриває витрати на проживання, заробітну плату та офіси на період до шести місяців, щоб українські журналісти могли працювати віддалено.
https://nsju.org/novini/ecpmf-vidkryvaye-pryjom-zayavok-dlya-ukrayinskyh-zhurnalisti
Редакція долучилася до урядової програми із надання прихистку українським журналістам. Про це йдеться в листі генерального директора The Geopost Гінена Венгарі до голови НСЖУ Сергія Томіленка.
«На додаток до нашого офісного приміщення (забезпеченого всією інфраструктурою), ми також хочемо додати на нашому веб-порталі спеціальний розділ українською мовою з основною темою – війни в Україні, - пише Гінен Венгарі. - Це дало б можливість боротися з жорсткою російською медіа-пропагандою. Ця боротьба є однією з основних причин та завдань створення The Geopost.
The Geopost – це неупереджений і незалежний новинний веб-сайт, що висвітлює новини Західних Балкан.
Нагадаємо, що в Косово, урядова програма покриває витрати на проживання, заробітну плату та офіси на період до шести місяців, щоб українські журналісти могли працювати віддалено.
https://nsju.org/novini/ecpmf-vidkryvaye-pryjom-zayavok-dlya-ukrayinskyh-zhurnalisti
ЮНЕСКО і Репортери без кордонів передали українським журналістам 25 комплектів захисного спорядження
Центр журналістської солідарності НСЖУ у Львові отримав сьогодні 25 комплектів бронежилетів ПРЕСА високого класу захисту та шоломів. Це спорядження передане Національній спілці журналістів від ЮНЕСКО та організації «Репортери без кордонів».
Частина захисного спорядження ближчими днями вже буде передана журналістам у небезпечних регіонах, прийом нових заявок - https://t.me/spilkanews/369
Від початку війни НСЖУ вже передала понад 90 бронежилетів у користування журналістам. Найближчим часом Спілка отримає велику партію бронежилетів та шоломів від Міжнародної та Європейської федерацій журналістів.
На фото – журналісти із херсонської газети «Новий день», які проживають у Львові, допомагають укомплектовувати спорядження.
Центр журналістської солідарності НСЖУ у Львові дякує за оргдопомогу представниці Репортерів без кордонів Ользі Летнячик і волонтеру Сагату, а також колегам з видання «Новий день".
Центр журналістської солідарності НСЖУ у Львові отримав сьогодні 25 комплектів бронежилетів ПРЕСА високого класу захисту та шоломів. Це спорядження передане Національній спілці журналістів від ЮНЕСКО та організації «Репортери без кордонів».
Частина захисного спорядження ближчими днями вже буде передана журналістам у небезпечних регіонах, прийом нових заявок - https://t.me/spilkanews/369
Від початку війни НСЖУ вже передала понад 90 бронежилетів у користування журналістам. Найближчим часом Спілка отримає велику партію бронежилетів та шоломів від Міжнародної та Європейської федерацій журналістів.
На фото – журналісти із херсонської газети «Новий день», які проживають у Львові, допомагають укомплектовувати спорядження.
Центр журналістської солідарності НСЖУ у Львові дякує за оргдопомогу представниці Репортерів без кордонів Ользі Летнячик і волонтеру Сагату, а також колегам з видання «Новий день".
У день визволення Данії, 4 травня, головні данські газети, запрошують своїх читачів і усіх жителів Данії вийти на площі щоб підтримати Україну та послухати звернення Президента України до народу Данії.
Видання «Politiken» публікує звернення шеф редактора Крістіана Єенсена до читачів газети.
https://detector.media/blogs/article/198815/2022-04-29-dvi-danski-gazety-v-natsionalne-svyato-organizuvaly-zvernennya-zelenskogo-do-dantsiv/
Видання «Politiken» публікує звернення шеф редактора Крістіана Єенсена до читачів газети.
https://detector.media/blogs/article/198815/2022-04-29-dvi-danski-gazety-v-natsionalne-svyato-organizuvaly-zvernennya-zelenskogo-do-dantsiv/
detector.media
Дві данські газети в національне свято організували звернення Зеленського до данців
«Цього року нам нагадують, що свобода не є недоторканною». Данські медіа закликають читачів підтримати народ України на День визволення 4 травня.
Зберегла життя кільком сотням собак і котів у Гостомельському притулку для тварин, - The Washington Post публікує розлогу історію про 77-річну волонтерку Асю Серпинську, яка під обстрілами рятувала чотирилапих.
«Перша думка, яка спала мені на думку, — це те, що треба бігти до притулку», — згадує жінка про початок війни.
«Вночі не менше 10 собак тулилися під ковдрами Серпинської. «Вони думали, що я можу їх захистити», – сказала вона. Друзі та рідні благали її піти, але вона відмовилася. «Моє місце тут» - пише про відважну жінку The Washington Post.
Один з авторів публікації – український журналіст Костянтин Худов, який наразі працює з командою авторитетної американської газети.
«Перша думка, яка спала мені на думку, — це те, що треба бігти до притулку», — згадує жінка про початок війни.
«Вночі не менше 10 собак тулилися під ковдрами Серпинської. «Вони думали, що я можу їх захистити», – сказала вона. Друзі та рідні благали її піти, але вона відмовилася. «Моє місце тут» - пише про відважну жінку The Washington Post.
Один з авторів публікації – український журналіст Костянтин Худов, який наразі працює з командою авторитетної американської газети.
Волонтери гуманітарного штабу «Світлі справи» разом із допомогою доставлятимуть миколаївцям газету «Ми з України». Її спільно створили Національна спілка журналістів України та Литовська спілка журналістів. Голова Миколаївської обласної організації політичної партії «Слуга Народу» Ганна Замазєєва розповіла, що головна мета цього проєкту – поширювати правдиві новини.
«Інформаційний фронт не менш важливий, ніж військовий і гуманітарний. Ворог щосекунди бомбардує нас не тільки ракетами, а й фейками. Але армія пропагандонів зазнає поразки, як зазнають поразки від ЗСУ окупанти на полі бою. Бо в нас є наймогутніша зброя – правда!», – впевнена вона.
У першу чергу газети доставлятимуть у міста та села, які звільнили від російської окупації.
«Особливо вдячна миколаївським працівникам ЗМІ. За два місяці війни Ви довели, що у ворога немає шансів у інформаційному протистоянні з Миколаївщиною!», – сказала Ганна Замазєєва.
Джерело інформації - Слуга Народу. Миколаївщина
«Інформаційний фронт не менш важливий, ніж військовий і гуманітарний. Ворог щосекунди бомбардує нас не тільки ракетами, а й фейками. Але армія пропагандонів зазнає поразки, як зазнають поразки від ЗСУ окупанти на полі бою. Бо в нас є наймогутніша зброя – правда!», – впевнена вона.
У першу чергу газети доставлятимуть у міста та села, які звільнили від російської окупації.
«Особливо вдячна миколаївським працівникам ЗМІ. За два місяці війни Ви довели, що у ворога немає шансів у інформаційному протистоянні з Миколаївщиною!», – сказала Ганна Замазєєва.
Джерело інформації - Слуга Народу. Миколаївщина