Як виїжджають з "ЛНР" і не можуть повернутися назад

  • Яна Вікторова
  • Для ВВС News Україна, Луганськ
Луганськ

Автор фото, Яна Вікторова

Так сталося, що вже на кінець лютого цього року за лінією розмежування на території, підконтрольній Україні, опинилися п'ятеро моїх друзів. Мотиви екстреного виїзду із "ЛНР" були різними.

Виїжджаючи, гадали, що бойові дії будуть саме на території так званої "ЛНР". Боялися, що не буде води, світла, зв'язку, що буде пряма загроза життю. Тікали від війни та вивозили дітей.

Хтось боявся, що "почнеться" тут і просто рятувався туди, де йому здавалося, що буде безпечно, а хтось їхав окрилений бажанням бути на боці України та підтримувати її (таких, щоправда, було значно менше). Мої знайомі виїжджали цілком цивілізовано. Через Станицю, а потім поїздом до Києва.

Схема була звичною, знайомою, зрозумілою - так їздили вже багато разів. Ніхто з тих, хто виїхав, не очікував, що опиниться замкненим, і що ситуація повернеться саме так. Справді, повернутися назад після початку "спецоперації" до Луганська виявилося практично неможливим.

Звичні схеми переміщення перестали існувати, але потреба повернутися залишилася.

Вже за два місяці подруга надіслала мені фото своїх дітей із польського кордону. Вона змогла знайти варіант переміщення з України до Луганська за 450 доларів з людини - з пішим переходом кордону, а далі автобусом з Польщі через Литву та Латвію до Москви, а звідти вже за окрему платню до Луганська. Їх було троє - порахуйте, у що їм вилився такий тур-вояж. Але це була не бідна родина, та цю подорож вони розглядали як пригоду.

На українсько-польському кордоні їх зустріли як біженців (жінка та двоє дітей), нагодували, видали ковдри у пункті очікування, дітей задарували іграшками. За інструкцією вони чекали у пункті обігріву маршрутку, яка довезе їх до Москви.

Трохи згодом майже професійними оголошеннями про таких перевізників заряснів інтернет. Причому послуги стали пропонувати і на українських сайтах, і на "республіканських".

Автор фото, Яна Вікторова

Підпис до фото,

Оголошення в одному з телеграм-каналів

Пропустити подкаст і продовжити
подкаст
Що це було

Головна історія тижня, яку пояснюють наші журналісти

Випуски

Кінець подкаст

Ще за кілька місяців мій знайомий, який весь цей час співчував Україні з Черкас, почав шукати бюджетніший варіант для дружини та дітей і вибудував схему сам, всього за 300 доларів на всіх - з перельотом через Краків. Але, треба визнати, що решта тих, хто виїхав, не знайшли таких грошей, щоб повернутися до Луганська. Їхати було складно, довго та, головне, для багатьох - дуже дорого.

Події, що трапилися після лютого, показали, що всі звичні нам схеми не мають жодного сенсу.

Майже відразу в обмінних пунктах перестали міняти гривню. Точніше, поміняти її було можливо, але тільки на долар, а з долара вже на рубль. Курс був дуже заниженим і охочих міняти гривню так вигадливо було мало.

"Уряд ЛНР" оголосив проміжок часу на обмін гривні на рублі у "державних" банках - до кінця березня.

Черги під банками займали з ночі, писали списки, билися, щодня відмічали, непритомніли, лізли без черги і терпляче чекали.

Гривню міняли на рубль за курсом 1 гривня = 2 рублі 70 копійок. Це було менше ніж до лютого, але більше, ніж нічого. І люди міняли усі заощадження. Часто все, що відкладали на похорон, ремонт чи боялися міняти, вважаючи гривню найнадійнішою валютою.

Так само раптово акція з обміну закінчилася - замість обіцяного обміну до кінця березня, все завершилося вже 15 числа. Офіційною версією була нестача рубля на обмін.

Автор фото, Яна Вікторова

І люди в паніці стали розплачуватись гривнею там, де це можливо - у магазинах за курсом 1:2, часто без здачі та зі скандалами. Гривня стала тягарем. Так дбайливо її накопичували - і так легко і безглуздо стали витрачати, побоюючись, що вона просто вийде з ужитку.

Якщо до лютого можна було читати українські новини, то з лютого посилився інформаційний контроль. Буквально всі українські сайти стали жорстко блокувати. Блокують навіть те, що відкривалося останні вісім років. Стало неможливим прочитати іншу "правду", крім російської.

"Республіка" повністю викреслювала все українське у всьому. З'явилося відчуття, що ми є центром всесвіту. Україну стали подавати як державу, якої немає, залишки якої загрузли в корупції та внутрішній боротьбі. Суперечлива інформація досягла своєї кульмінаційної точки.

Після чергового інформаційного вкидання хотілося запитувати у друзів, чи правда, що життя там продовжується. І новини від них про те, що вони працюють і живуть, рвали шаблон - як таке можливо в країні, якої, згідно з місцевими військовими зведеннями, вже немає.

Наприкінці лютого почали блокувати Vodafone, до якого були прив'язані українські банківські картки багатьох людей. І це був ще один крок до ізоляції.

Як перевірити свій рахунок? Як зняти гроші? Телефони стали вивозити туди, де Vodafone ловив - на Ізварине, до кордонів "республіки".

З'явилися послуги з переведення в готівку "віртуальної" гривні. Гривня паперова стала непотрібною.

Почало з'являтися дуже стійке відчуття, що Україна віддаляється, а Росія стає ближчою. На слуху з'явилися назви російських міст, куди почали вивозити за 10 000 рублів допомоги та російськими паспортами.

Схеми виїзду в Україну відійшли у минуле. На їх місце прийшов новий "бізнес" - продаж російської прописки та вивезення з "республік" чоловіків призовного віку за 25 000 - 100 000 російських рублів.

Приїжджає машина, у ній куплена броня, виписана на того, хто заплатив. Супроводжують до кордону, засвідчують успішність "проєкту". Усі "проєкти", про які я знаю, успішні та поставлені на конвеєр.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!