Дитяча Книга року ВВС-2020: інтерактивний путівник

Отримати в спадок будинок — чим не мрія? Особливо якщо це справжній старовинний маєток, більше схожий на палац. От тільки не все з тим дарунком так безхмарно: дядько, який заповів Данилові своє майно, зник безвісти, а будиночок виявився з секретом. Обстежуючи нову домівку, Данило знагла провалився в чудернацьке місце, де в небі літають дирижаблі, по місту їздять монорельси, а хатню роботу виконують дивовижні парові машини. Що це — неймовірний сон чи паралельний стімпанк-світ?

Данило ледве примусив себе поглянути другові в очі. Але Федя ніколи не був в іншій реальності. Він не знає, як Леобург повільно, проте незворотно входить у твоє життя, аби залишитися там назавжди. Він не розуміє і ніколи, напевно, не зрозуміє, що все в тому світі йому насправді набагато ближче, ніж у цьому. Там він не думав ні про спорт, ні про травму, бо у нього вперше за останній час з’явилося дещо, що було набагато більше за нього самого і його зламану долю. Він, Данило Левченко, належить Леобургу, він потрібен йому і готовий за нього боротися. І цього вже ніхто не може змінити".

Крокодильчик на ім'я Бальтазар переживає, що деякі вміння не даються йому так само легко, як іншим. Про перемогу йому залишається тільки мріяти. Але знайомство з диваками з річки Дніпро змінює його погляд на себе та свої досягнення. Сподіваємось, що ця книжка додасть впевненості та любові до себе кожному читачу.

Але як я знайду дорогу назад?
– Бальтазарику, багато хто тобі ще скаже в житті, що назад дороги не буває, — Тарасіус смикнув клешнями себе за вус. І що ти їм відповіси, юначе?
– Що буває по-всякому... — відказав Бальтазар. Друзі весело засміялись".

"Це всі ми" – повість про те, як звичайні підлітки можуть змінити своє місто на краще. Одного дня Андрій та його друзі знаходять на березі моря багато мертвої риби. Це книга про любов до тварин і природи, справжню дружбу і прагнення змінювати світ.

– Але ж наше місто не таке вже й велике, – відповів Андрій, – звідки ж стільки сміття?
– А ти порахуй, у місті живе близько 70 000 людей, приблизно пакет сміття на трьох осіб на добу, а це означає, що за добу місто викидає десь 23 300 пакетів зі сміттям, – Майя була відмінницею й обожнювала математику.
– Але ж це жахливо. Цього вистачить, щоб отруїти море й усе навколо.
– Так. Треба щось із цим робити. Потрібен план, – Майя була налаштована рішуче".

На хутірці з кумедною назвою Трівка-Дми живе чубзик Пензлик. Поряд, в інших хутірцях і поселеннях, мирно мешкають його одноплемінники, а за сільськими луками — старий чарівник Ніхто — найстарший чубзик і прапрадідусь Пензлика. Проте після столітньої сплячки прокидається Біла Королева. Вона хоче повернути собі могутність, захопити та поневолити не тільки чубзиків і мешканців Ста одного королівства, але й славетний Мила-Мур — місто котів і колишніх відьом-чарівниць. На допомогу їй приходить зловісна армія опудал. Хто ж відновить мир?

Страх відступив, а на його місце прийшла злість. О, ви не бачили злість чубзиків! Маленька істотка вся напнулась і затремтіла від обурення. Лапки стиснулися в кулаки. Це вже був не той милий добрий чубзик. Це був злющий-презлющий чубзище! Адже просто на його очах нахабно жували подарунок для дідуся – запашний пиріг!"

Маленькій Рибі так сподобалося Сонце, що вона вирішила для нього заспівати. Невідомо, чи почуло спів Сонце, але про це дізналися інші мешканці ставка. Вони навперебій узялися вчити Рибу тому, що слід робити, а що не варто. Заплутатися дуже легко, коли ти маленький, а світ такий великий і різний. Чому вірити? Кого слухати? Спочатку Риба розгубилася, а тоді стала дослухатися до свого серця. А воно хотіло співати!

– Я – Рак, а значить, я – самітник. Так мені сказали багато років тому. І так я живу, – зітхнув Рак. – А ти – Риба, а значить, ти не говориш. Нічого не вдієш. І, будь ласка, не чіпай мене. Я мушу бути сам, – сумно промовив Рак і зарився в мул".

Якщо ви взяли до рук цю книгу, то, рахуйте, вляпалися, вже не відірветеся, бо просто прилипнете, ніби кожен аркуш її намащено медом. А все через те, що неймовірно цікаві пригоди бджілки Рудки та її друзів не залишать вам шансу покинуту книгу, поки не дочитаєте до заповітного слова "Кінець".

– Як тут під хмарами чудово! Ого-го! Ніхто ж не повірить, що я, мурашка Куся, торкався хма-а-ар!
– А я вірю! – Усі враз повернули голови на цей вигук. Через юрмисько бджіл пробиралася тітонька Бжуля. – Кожен має право на ще один шанс, на свою спокуту".