Ісландія у всій красі: книжка про подорожі, яка зігріє в умовах пандемії

Читацька рецензія Лідії Насонової на книгу "Листи з пошти на маяку" Тані Поставної, яка увійшла до Довгого списку Дитячої Книги року ВВС-2021.

У період замкнених кордонів та коронавірусних обмежень Таня Поставна написала книжку-мандрівку. І поки ми не можемо так вільно літати світом, як раніше, погортаймо пошарклі конверти з різнокольоровими марками.

До подорожей нас запрошує оповідач - дідусь Жером, який опікується маяком на французькому острові Ре. Попри те, що він там єдиний мешканець, старий не викликає сум чи жаль у читача.

Жером може дати собі раду: спостерігає, як молоко розчиняється в чаї, як зорі збираються у Чумацький Шлях чи ділиться історіями з листів, що ніколи не дійдуть до адресата.

Діти не люблять нудних повчань, як, власне, і ніхто з нас. А от довірлива розмова з другом потрібна кожному. Власне, книжка і справляє враження радше розмови, ніж монологу. Письменниця побувала у 50 країнах і акумулювала цей досвід у шість історій. Бачимо, що на Мальдівах, в Ісландії та Греції діти мають схожі з українськими однолітками проблеми:

А тим часом батьки ухвалюють якісь свої рішення: чи то переїхати в іншу країну, чи то розлучитися, а може просто поїхати вдвох відпочивати, а тебе залишити на нудному острові під вулканом. І от що робити? Як пристосуватися до такого життя, коли ніхто твоєї думки не питає?

Паперові листи сучасні діти бачили хіба в мультфільмах. Але їм знайомий та цікавий формат "розпаковок", коли відомий блогер на камеру відкриває пакунок, який тільки-но приніс кур'єр. "Листи з пошти на маяку" - це розпаковка різних культур.

Недарма кожна історія починається оригінальним конвертом, який разом з іншими теплими ілюстраціями намалювала Маша Фоя.

На одному з них намальований дерев'яний будиночок і марка з кораблем. З-під цупкого паперу вилітають чайки, височіють гори і ллються водоспади. Ісландія у всій красі: вулкан, величезні кити, булочки з джемом та смачний мальт, йога зранку. І недитяче питання від маленького хлопчика: "Що треба робити, коли твоя дуже доросла бабуся плаче з фото у руці"?

Особливо символічним стає останній конверт. Малюнок гір і марка з чайкою. В описах одразу вгадуємо Крим, куди дівчинка приїхала до української бабусі.

Новий друг, хлопчик із кримськотатарської родини, показує Селіні чарівний жовтий трамвай. Дуже напрошується аналогія з лісабонським жовтим трамвайчиком, який ще називають "машиною часу".

А може авторка надихалася образом з фільму "Трамвай Бажання", адже дівчинка може потрапити туди, куди тільки захоче? Наприклад, подивитися на рідну домівку, за якою сумує? Щоправда, фінал у культової стрічки не найщасливіший, а наша маленька героїня повертається додому щаслива та зі смачною гускою від родичів.

І загалом, мова твору дуже проста та оптимістична. Важливі та складні теми зачіпаються мимохідь, а листи пишуть маленькі мрійники та оптимісти, сповнені надій. Бо маяк - це взагалі про надію. Та про певний дороговказ, якого потребує кожна дитина.

І тут досвідченим дорослим варто проявити терпіння, не надокучати і просто бути поруч. Дідусь Жером так і каже: "Заходьте пити чай із молоком. Я все ще живу на маяку. Я завжди буду тут".

Ну як тут не написати йому листа у відповідь? Запропонуйте дітям!

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber.