Знайти кохання і свободу в Україні. Як роман про "розпусту" німця розкриває образи українців

Читацька рецензія Тетяни Габорак на книгу Ярослави Литвин "Рік розпусти Клауса Отто Баха", яка увійшла до Довгого списку дорослих книжок Книги року ВВС 2021.

Іноді хочеться подивитися добру французьку комедію або взяти до рук книгу, не переобтяжену якимись глобальними проблемами. Люди так втомилися від великої кількості негативної інформації, яка лине звідусіль, що хочеться чогось світлого та приземленого, проте обов'язково брендового.

Тому не випадково назва книги Ярослави Литвин "Рік розпусти Клауса Отто Баха" виявилася такою привабливою, і впевнена не тільки для мене. Мимоволі в голові виринуло запитання: і що той Клаус Отто Бах таке накоїв, що авторка йому присвятила цілу книгу?

Проте насправді згодом з'ясувалося, що не така мелодійна історія нашого героя. Так, безумовно, роман Ярослави Литвин "Рік розпусти Клауса Отто Баха" вирізняється легким стилем написання: ви розгорнете його на першій сторінці та не встигнете оговтатися, як очі вже скажуть "adieu" останній.

Проте ця книга вас так просто не відпустить, не сподівайтеся, адже примусить розібратися в купі вузлуватих проблем, які намагалася донести до читача авторка.

Варто зразу розчарувати шукачів так званої полунички. Життя та карколомні пригоди Баха в Україні не мають стосунку до оголених тіл, проте вони безпосередньо стосуються самотньої душі, яка будь-що прагне зняти багатошаровий пуританський одяг, який у підлітковому віці одягнула на неї рідна мати.

Безперечно, важко було б назвати безхмарним співіснування з розбитою стражданнями жінкою, якій регулярно зраджують. І вона, замість того, щоб покинути свого чоловіка або хоча б поставити словесно всі точки над "і", повну валізу невдоволеності власним буттям спрямовує на бідолашного сина Отті.

Так, зокрема, вводить у стан шоку той факт, що за проявлену сином-підлітком цікавість до власних статевих органів Ельке Фанні Бах перед кожним відходом хлопця до сну щільно обмотує його стегна липкою стрічкою, водночас добре фіксуючи його член та "витвори Фаберже".

Проте на цьому її жорстокість щодо власної дитини не закінчується. Руки Клауса Отто поглинають її панчохи, які мають, на її думку, вберегти одинадцятирічного хлопчика від спокуси. Усі "кайдани" знімаються на ранок особисто руками "інквізиції", із уважним дослідженням їхньої цілісності. І це продовжується роками.

Життєрадісна старша сестра Даніела, яка бачить у Клауса певні таланти та досить позитивно впливає на нього, на жаль, влаштовує своє особисте життя далеко від рідної домівки. Перша невзаємна закоханість, а згодом невдале одруження залишають глибокі подряпини в серці головного героя.

А ще Клаус Отто не вважає свою зовнішність привабливою. Чоловік упевнений, що такий, як він, пухкий і великий, а ще з короткими товстими пальцями, не може щиро когось зацікавити. Отто вкривається поступово комплексами, як качан капусти у міру розвитку щільними шарами листя.

Чоловік живе у надправильному світі, який успадкував від матері, іноді, щоправда, дозволяючи собі безневинні мізерні витівки.

Знайомлячись з ним ближче, читач розуміє, що Клаус Отто - це ніби солдат на плацу, який повинен крокувати по лінієчці. Він не має права схибити, він не може відхилитися праворуч чи ліворуч від курсу, навіть на один сантиметр. І попри певну драматичність цього персонажа, ми не відчуваємо якоїсь трагедії. Адже твір все-таки, урешті-решт, набуває оптимістичного відтінку.

Ярослава Литвин завдяки влучній образності та тонкому вкрапленню гумору допомагає читачеві заглянути у всі потаємні кутки душі 43-річного електрика Клауса Отто Баха з Кіля, що у Північній Німеччині.

І ми з подивом дізнаємося, що Клаус Отто "безстрашний у дрібницях, войовниче налаштований до котів". Щоправда, про те, які у нього стосунки із собаками, історія, набравши води в рот, замовчує.

І тут виявляється, що найбільше у світі наш герой любить жінок у колготах, а якщо більш точно - самі собою колготи як такі. Натхненний одруженням свого доброго приятеля Ойгена Каппеля на українці Марині, Бах вирішує, що саме в цій незбагненній Україні може і ховається його справжнє кохання.

Віртуальне знайомство з Веронікою робить Клауса Отто надзвичайно щасливим. Адже вона розуміє його так, як ніхто інший. А ще ці бездоганні ноги в колготах, що є чи не найпрекраснішим та збудливим моментом у цих прямоефірних стосунках.

Після того, як у Баха з'являються крила, він вирішує якнайшвидше летіти до об'єкта свого кохання в Україну, незважаючи навіть на те, що останній після отримання від Клауса Отто певної суми, несподівано зникає, нашвидкуруч ховаючи всі кінці у воду.

Дивовижно, що Клаус Отто Бах демонструє деякі зародки небаченої щедрості та проявляє неабияку наполегливість і сміливість, які раніше обходили його десятою дорогою. І все це він спрямовує до ніг такої бажаної та незрівнянної Вероніки. Він просто не має гадки, скільки несподіванок на нього чекає на Батьківщині коханої.

У книзі Ярослави Литвин паралельно з образом Баха-мандрівника розкривається образ самої України, а точніше - її мешканців. І цю картину письменниця вимальовує занадто похмурими та натуралістичними фарбами.

Одні вимучені життям українці зберігають здатність до гіпергостинності, інші прагнуть увесь час ошукати бідолашного Баха.

Проте цікаво те, що, попри всі перипетії, Отто Клаус в Україні відчуває нарешті справжню свободу, звільняючись поступово від умовностей та починаючи жити так, як комфортно його душі, а найголовніше - він знаходить свою Вероніку. Авторка до останнього зберігає інтригу, і розв'язка виявляється досить неочікуваною для читача.

Якщо зимової пори, що занадто скупа на сонячні промені та не вміє пошепки розмовляти з холодним і пронизливим вітром, вам захочеться потішити себе якоюсь книжковою новинкою, то насамперед потоваришуйте з теплою ковдрою, а потім сміливо беріть у руки роман Ярослави Литвин "Рік розпусти Клауса Отто Баха".

Не знаю, чи стане вам тепло на душі, проте і нудьгувати вам стовідсотково не доведеться.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber.