Ми - травмовані манкою діти

  • Марта Шокало
  • Головна редакторка BBC News Україна, член журі
Карі

Рецензія члена журі Марти Шокало на книгу "Компот із патисонів" Ольги Карі, яка увійшла до короткого списку Книги року ВВС - Есеїстика 2021.

Мій найраніший дитячий спогад такий: я стою у дворі дитсадка, плачу і виглядаю маму. Вона має встигнути забрати мене до того, як нам даватимуть манну кашу. Це було моїм найбільшим кошмаром, який важко із чимось порівняти. Знову їсти манку я змогла лише років у двадцять.

Ольга Карі теж належить до покоління, травмованого манкою, кусючими рейтузами, молочною шкіркою та іншими "принадами" радянських дитсадків, які більше нагадували виправні заклади для неповнолітніх злочинців.

Різниця між нами, втім, є. Я не вмію про це розказати, як Оля.

"Компот із патисонів" - це автобіографічна книжка. В ній авторка розповідає про своє дитинство, про дитсадок, школу, про дідуся і бабусю, тата і маму, дитячі мрії. Про красиве і огидне. А головно - про смачне і несмачне, що доводилося їсти людям, коли розпадався Радянський союз.

Книжками про себе та своє дитинство нікого не здивуєш. Це - найочевидніший жанр для письменника. Не треба нічого вигадувати, просто згадуй і пиши.

Але не кожному вдається робити це так, щоб іншим теж було цікаво.

Коли до рук береш "Компот із патисонів" Ольги Карі, то ніби потрапляєш у капсулу часу.

Ти летиш у світ забутих смаків, запахів і відчуттів. Ти все це вже знаєш, але все одно не можеш відірватися.

Ти заново проживаєш себе малу. Тобі знову боляче і сумно. Але й приємно - бо ти розумієш, що все страшне, що було, вже не вернеться. І що твоя дитина росте зовсім в іншому світі - де багато радісного, смачного, яскравого.

Ця книжка - це як психоаналіз для всього нашого покоління. Кулінарно-культурологічний.

Скажи мені, що ти їв, у що вдягався і чим грався - і я скажу, хто ти.

Здається, зараз в нашій літературі настав час осмислення 90-их. Багато книжок, які подали цього року на наш конкурс, саме про дорослішання у часи на зламі епох.

То в чому ж оригінальність Ольги Карі, якщо всі про це пишуть? - запитаєте ви.

Їй вдалося передати 90-ті на смак. Саме їжа, а не вона сама - головний герой "Компоту".

Її майстерність у описах страв проявилася ще в першій її книжці "Рибка дядечка Завена", яка минулого року також вийшла у фінал Книги року ВВС.

Авторка вміє надавати спогадам об'єму, її світ теплий, їстівний і пахущий.

Хоча у "Компоті", на відміну від вірменського кулінарного раю у "Рибці", від більшості наїдків кидає у холодний піт.

Навряд чи можна краще описати огидність садочкового киселю. Це якесь абсолютне зло!

"А ще був кисіль. Ягідний, крохмальний, гидкий, липкий і відразливий, наче медуза в чашці. Він смердів крейдою й невиразним варивом із червоних ягід і був мені гидкий настільки, що я ніколи-ніколи, навіть під загрозою позбавлення іграшок і привілеїв, не могла його їсти".

Читаючи цю книжку, я згадала зарюмсані обличчя дітей, які колупають котлету-монстра і ковтають сльози. Тоді я їх не розуміла, бо постійно була голодна. Я рятувала їх від цієї екзекуції, з'їдаючи їхні порції.

А от манку за мене так ніхто ніколи і не з'їв.

Пропустити YouTube допис, 1
Дозволити контент Google YouTube?

Ця стаття містить контент, наданий Google YouTube. Ми питаємо про ваш дозвіл перед завантаженням, тому що сайт може використовувати файли cookie та інші технології. Ви можете ознайомитися з політикою щодо файлів cookie Google YouTube i політикою конфіденційності, перш ніж надати дозвіл. Щоб переглянути цей контент, виберіть "Прийняти та продовжити".

Увага: інші сайти можуть містити рекламу

Кінець YouTube допису, 1

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber.