Ми ще потанцюємо. Життя Чернігова в облозі та після неї

  • Святослав Хоменко
  • ВВС
Чернігів

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото,

Після понад місяця важких боїв та облоги Чернігів починає повертатися до мирного життя

Чернігів став містом-фортецею на шляху російських військ до Києва. Він не потрапив під окупацію, але сильно постраждав від обстрілів. На його вулицях досі видно сліди від бомбардувань, а в одному з парків з'явився новий цвинтар, де ховали жертв російської агресії. Сьогодні Чернігів помалу повертається до мирного життя, а його жителі вірять, що незабаром на центральній алеї їхнього міста знову можна буде танцювати та радіти життю.

Три роки тому ми з моєю дівчиною поїхали на вихідні до Чернігова. Чернігів був популярним маршрутом для поїздок вихідного дня з Києва. Півтори-дві години прекрасною дорогою - трасою Одеса - Санкт-Петербург - і ви в затишному місті зі стародавніми церквами та зеленими алеями, які розходяться від центральної Красної площі.

Пропустити YouTube допис, 1
Дозволити контент Google YouTube?

Ця стаття містить контент, наданий Google YouTube. Ми питаємо про ваш дозвіл перед завантаженням, тому що сайт може використовувати файли cookie та інші технології. Ви можете ознайомитися з політикою щодо файлів cookie Google YouTube i політикою конфіденційності, перш ніж надати дозвіл. Щоб переглянути цей контент, виберіть "Прийняти та продовжити".

Увага: інші сайти можуть містити рекламу

Кінець YouTube допису, 1

Саме на одній з цих алей того теплого літнього вечора ми побачили картину, типову для багатьох українських міст. Кілька десятків чернігівців, здебільшого пенсіонерів, танцювали під музику, що звучала з принесених сюди ж динаміків. Розчулені, ми почали знімати цю "дискотеку для тих, кому за…" на телефон.

Досить скоро нас помітив високий літній чоловік у білій сорочці, що танцював з усміхненою бабусею у квітчастій сукні. Бути у фокусі камери йому явно подобалося. Він почав виробляти немислимі па, дивуючи навіть свою партнерку.

Пропустити YouTube допис, 2
Дозволити контент Google YouTube?

Ця стаття містить контент, наданий Google YouTube. Ми питаємо про ваш дозвіл перед завантаженням, тому що сайт може використовувати файли cookie та інші технології. Ви можете ознайомитися з політикою щодо файлів cookie Google YouTube i політикою конфіденційності, перш ніж надати дозвіл. Щоб переглянути цей контент, виберіть "Прийняти та продовжити".

Увага: інші сайти можуть містити рекламу

Кінець YouTube допису, 2

Пісня закінчилася. Дідусь підійшов до нас, представився та попросив надіслати відео танцю для його особистого архіву. Ми зробили це того ж вечора.

Після цього до Чернігова я не навідувався. І згадав про танцюючого дідуся тільки після того, як російські війська, які оточили це місто, але так і не взяли, почали бомбардувати його. Перевірив месенджер: наше повідомлення отримали, але не проглянули. Мабуть, потрапило до спаму.

Після того, як російська армія відійшла з півночі України, я поїхав до Чернігова, перш за все, для того, щоб зустрітися з цим життєрадісним дідусем, запитати його, як він пережив війну і віддати відео, яке б нагадало йому про мирне життя, для того самого архіву.

Садівник-аматор

Знайти 69-річного Олександра Ведулу виявилося нескладно. Чолов'яга, який все життя працював водієм і техніком, на початку 90-х втратив роботу і почав займатися садівництвом. Читав літературу, максимально використовував шість соток ділянки біля дому. Стверджує, що вивів новий сорт помідорів, має постійних клієнтів на свої саджанці та розсаду - не те, що у Чернігові чи Славутичі, а навіть у самому Києві - одним словом, став відомим у місцевих колах садівником.

"Я сплю по три години на добу. Тому живу на п'ять годин довше, ніж ви, щодня, - з порогу приголомшує він. - І весь цей час я щось вигадую, творю, вдосконалюю: для ділянки, для дому".

Ведула
Підпис до фото,

Олександр Ведула каже, що за своє життя освоїв три десятки професій, але серед знайомих відомий він насамперед як садівник

До війни Олександр Іванович готувався ще з листопада, коли про можливість ескалації почали часто говорити на українському телебаченні. Ну, тобто як готувався: як усі. Постійно говорив про це зі знайомими, от і купив мішок муки та мішок цукру і почав чекати - "підуть росіяни чи не підуть".

Коли пішли, Чернігів опинився на першій лінії оборони України.

А помешкання Олександра Ведули - майже столітній будинок у приватному секторі неподалік центру Чернігова - стало його фортецею.

Місто-фортеця

"З точки зору воєнної стратегії окупація та утримання Чернігова не мали б жодного сенсу, - каже ВВС Михайло Жирохов, воєнний експерт, а заразом - мешканець Чернігова. - Це тупик залізничної гілки: з Гомеля вона йде на Ніжин, а тільки потім на Київ, а дорога з того самого Гомеля на Київ проходить повз місто".

Якби не одне але. Український генеральний штаб, пояснює Жирохов, вирішив використати Чернігів як місто-фортецю. Відповідно до цієї тактики такі міста залишаються в тилу ворога і проводять активні дії проти угрупування, що атакує, незважаючи на те, що фронт уже пішов далі.

Мапа

От і в Чернігові зосередили велику кількість військ - від артилерії до армійського спецназу, накопичили там величезну кількість боєприпасів, підірвали мости поблизу міста та "кошмарили" російську армію, розбиваючи її колони постачання, які рухалися на південь з боку Гомеля.

"Плюс почав діяти рух опору. Жителі сіл біля Чернігова були очима армії та повідомляли їй про пересування супротивника або, наприклад, ночами валили дерева на дороги. В результаті вже за місяць логістика російських військ у цьому районі практично зійшла нанівець, а угрупування, яке мало входити до Києва з північного сходу, залишилося без боєприпасів та продовольства", - каже експерт.

Вперше російська армія спробувала увійти до міста з наскоку 26 лютого, але після запеклих боїв на околицях була змушена відступити. За наступний місяць росіяни намагатимуться взяти Чернігів ще два чи три рази. Всі ці спроби виявляться марними.

Чернігів

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото,

Російські військові намагалися штурмувати Чернігів кілька разів, але щоразу після запеклих боїв на околицях відходили

Далися взнаки і неготовність росіян вступати у вуличні бої зі Збройними силами України, і активна позиція місцевої громади.

Вже в перші дні війни мер, колишній бізнесмен Владислав Атрошенко, почав у щоденному режимі записувати короткі мотивувальні відеозвернення, в яких закликав усіх чернігівців, здатних тримати в руках зброю, записуватися до загонів тероборони та іншими способами допомагати захисникам міста.

За тиждень після початку бойових дій Атрошенко пообіцяв із власних коштів виплачувати премії за знищену ворожу техніку. За кожного полоненого чи вбитого російського солдата мер Чернігова обіцяв по триста американських доларів.

Незабаром Атрошенко виклав у мережу фотографії військових квитків двох російських солдатів та шести стодоларових купюр разом з уточненням: премію виплачуватиме лише за першу тисячу окупантів, далі ціни будуть падати.

Чернигов
Підпис до фото,

Візитівка Чернігова - комплекс стародавніх церков у центрі міста - залишилася цілою після російських обстрілів

"Мене врятував "Генерал"

Після того, як спроби взяти Чернігів провалилися, основні сили російської армії розташувалися неподалік міста, піддаючи його безперервному обстрілу.

"Обстріли починалися о 6:15 ранку і тривали практично до другої години ночі", - згадує Олександр Ведула.

Крім щільного артилерійського вогню, від якого найбільше страждали околиці міста, Чернігів став жертвою авіанальотів - часом їхню мету було неможливо пояснити раціонально, каже Михайло Жирохов.

"Цей знаменитий обстріл будинків на вулиці Чорновола. Там літак прилетів і скинув вісім бомб прямо на житлові будинки. Там поруч не було нічого, що хоч віддалено нагадувало б військові цілі", - каже експерт.

Чернігів

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото,

Жертвами обстрілу на вулиці Чорновола стали кількадесят мешканців Чернігова

Від одного з обстрілів постраждало і господарство Олександра Ведули.

"Це було 15 березня, в районі другої години дня. Я був у будинку. І тут раптом ніби підлога піді мною підскочила. Виходжу у двір - одразу помітив, що у сусідів вікна побиті. Підходжу ближче: я думав, у мене серце зупиниться ", - згадує він.

Вибух, який налякав Ведулу, розніс ковані ворота дитсадка поруч з його будинком, - на той час школи та дитсадки Чернігова вже давно не працювали, - зрешетив осколками бетонний паркан сусідської ділянки і, найголовніше, вщент розбив скляні стіни його гордості - теплиці власної конструкції.

"Я ж практично жив для теплиці, а теплиця жила для мене", - бідкається він.

Вже пізніше Олександр Іванович помітить, що частина снаряда застрягла на аличі край його ділянки.

Чернігів
Підпис до фото,

Уламок снаряда так і залишився на аличі за кілька десятків метрів від будинку Олександра Ведули

"Хороша алича, сорт "Генерал" називається. З цього дерева такий урожай, ви не уявляєте. У хороший рік 70 літрів вина роблю. Цікаво, чи ця ракета вплине на врожайність", - жартує він, ніби не надаючи значення тому факту, що якби снаряд влучив на десять метрів убік від його "Генерала", - і нашої розмови не було б.

За повідомленнями чернігівської мерії, від російських обстрілів за місяць загинули щонайменше сімсот жителів міста. Остаточної кількості влада не назвала досі: за словами мера, ті, кому не пощастило опинитися поряд із вибухами потужних авіабомб, просто фізично випаровувалися.

Міський цвинтар на околиці Чернігова розташований у небезпечній зоні, яка прострілювалася російською артилерією, тому мерія оголосила про створення нового кладовища в парку Ялівщина, ближче до центру міста.

"Два роки маю витримати"

У середині березня мер Атрошенко заявив, що місто стрімко наближається до гуманітарної катастрофи.

"У міста не вистачає продуктів харчування, медикаментів, перев'язувальних матеріалів, знеболювальних, антисептиків, хлорки. Ми стоїмо перед ризиком спалаху кишкових захворювань - неможливо дотримуватися санітарії, тому що в місті немає води, оскільки немає електроенергії", - говорив тоді він.

цвинтар

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото,

Кілька сотень мешканців Чернігова поховали на новому цвинтарі, влаштованому в одному з парків у межах міста: через постійні обстріли російських військ доступ до комунального цвинтаря був неможливий

У ті дні Чернігів справді виглядав як місто-привид, згадують мої співрозмовники. Більшість магазинів не працювали, у відчинених були черги години на дві-три. Пекарні продовжували працювати, тобто хліб купити можна було, але з водою вже були величезні проблеми. Хтось носив чи возив її зі Стрижня - річки, що тече через центр міста. Пізніше мерія організувала розвезення води житловими районами міста прямо під обстрілами.

"На користь пішло те, що з міста люди масово виїхали. Якби наявні ресурси потрібно було ділити на довоєнну кількість населення, довелося б сутужно", - визнає Михайло Жирохов.

В інтерв'ю ВВС наприкінці березня Владислав Атрошенко розповів, що в місті залишилося 100-110 тисяч людей із 285 тисяч, що проживали в Чернігові до війни.

"Потрібно відзначити, що у більшій частині міста газ весь цей час не відключали. Там, де газові мережі постраждали, - люди виходили у двори і готували їжу на відкритому вогні, на мангалах", - каже Жирохов.

Чернігів

Автор фото, Nils Petter Nilsson

Підпис до фото,

Мер Чернігова Владислав Атрошенко стверджує, що навіть за наявності достатнього фінансування відновлення міста займе щонайменше чотири роки

Олександрові Ведулі пощастило більше: газ у його домі не пропадав, а відсутність світла в умовах постійних бомбардувань була практично непомітною.

"На моїй вулиці не залишилося, напевно, нікого, крім мене. В одному віконці я хіба що вечорами світло бачив", - згадує він.

Сам Ведула у погріб на своїй ділянці під час бомбардувань не ховався: "Я так вирішив: якщо у мене не буде ні дому, нічого, то що я буду починати у свої 70? Тому вирішив вдома бути".

"Хоча у мене в погребі було підготовлене місце для сну, дві сумки харчування та двісті банок консервації. Я так прикинув, що два роки війни маю витримати. Путін стільки не витримає. Так я і прожив - на картоплі, гречці, рисі та на закрутках своїх. Пів буханки хліба було, то я на одинадцять днів розтягнув", - згадує він.

Чим займався "під час війни"? Велосипед підкрутив, меблі в домі полагодив. Було чим зайнятися, одним словом, каже він. Адже без діла сидіти - збожеволіти можна, особливо під бомбардуваннями, посміхається Ведула.

Стадіон, бібліотека, кінотеатр

Від обстрілів найбільше постраждали райони на околицях Чернігова. Тут снаряди влучали у житлові будинки, магазини, лікарні, дитсадки. Постраждав тролейбусний парк - не в останню чергу через це у місті досі повноцінно не працює громадський транспорт.

У центрі зруйновані лише деякі будинки. Олександр Ведула, з яким ми їздимо його рідним містом, часом тільки присвистує - для нього це перший повноцінний виїзд до центру після відходу росіян від Чернігова.

Уражений ракетним ударом готель "Україна" в центрі Чернігова

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото,

Уражений ракетним ударом готель "Україна" в центрі Чернігова

Дві бомби прилетіли у наукову бібліотеку імені Короленка, розташовану поряд з облрадою, та молодіжний центр на центральній площі міста, стіна в стіну з будинком мерії.

"Он воно як. Мені батько розповідав, що кінотеатру (у будівлі молодіжного центру раніше працював кінотеатр - Ред.) дісталося у Другу світову війну, і от знову в нього прилетіло", - каже Ведула.

12 березня російська ракета зруйнувала будівлю готелю "Україна" в центрі міста. Міністерство оборони Росії заявило, що в готелі жили "іноземні найманці", українські джерела не повідомляли про жертви внаслідок цього обстрілу.

"Та які найманці, росіянам просто назва готелю не сподобалася. Вони хочуть просто знищити в Україні все українське", - серйозно каже Ведула.

Приблизно тоді ж росіяни обстріляли стадіон імені Гагаріна неподалік від центру міста. Ми заходимо за постраждалі від обстрілу ворота спорткомплексу з Ведулою, він вражено мовчить, дивлячись на величезний кратер від бомби практично в центрі футбольного поля.

стадіон

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото,

В українському уряді заявили, що футбольний клуб "Боруссія" з німецького Дортмунда хоче допомогти чернігівській "Десні" відбудувати свій домашній стадіон

Поруч екскаватор розчищає уламки від повністю зруйнованої трибуни. Ще одна бомба знищила дитячу бібліотеку поряд із входом на стадіон.

"Я пам'ятаю, молодим був, тут наші з якимись в'єтнамцями грали чи що. Матч закінчується, а наші 10:0 виграють. Ну, пропустили два м'ячі, щоб тим не так прикро було, - трохи відчужено каже Олександр Іванович. - Тепер уже й незрозуміло, чи зможе колись тут хтось зіграти".

"Ми все зможемо відбудувати, ми станемо сильнішими і кращими. А вам, сусіди, жити з цим все життя. Перемога за правдою! Перемога за Україною!" - відреагував на бомбардування чернігівський футбольний клуб "Десна", який раніше грав на стадіоні імені Гагаріна, у своєму фейсбуці.

Після тиші

Про те, що російська армія згортає активність на чернігівському напрямку, представники Збройних сил РФ заявили 29 березня після російсько-українських переговорів у Стамбулі. За їхніми словами, головної мети операції в районі Чернігова - зв'язування значних українських сил та недопущення їхньої участі в боях на сході країни - вони досягли. Упродовж кількох наступних днів російські військові справді відійшли від Чернігова у бік Гомеля.

Олександр Ведула про рішення російських воєначальників не знав, а про закінчення інтенсивних військових дій дізнався з тиші за вікном.

Чернігів

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото,

У перші дні квітня російська армія відійшла від Чернігова, залишивши у місті та найближчих селах сліди запеклих боїв

"Як зараз пам'ятаю: цілий тиждень перед тим ранком дуже сильно бомбили. А тут - прокидаєшся, як завжди, о 6:15 ранку, а не бомблять. Думаю, спізнюються. Мабуть, о 6:30 почнуть. А от і ні. Я так до дванадцятої години почекав, і тільки тоді пішов шукати хліб. Чергу довелося вистояти, звичайно, але купив", - усміхається він і погоджується: теплицю, звичайно, шкода, але, здається, від навали "старших братів" йому особисто вдалося відбутися малою кров'ю.

Сьогодні мер Чернігова Владислав Атрошенко стверджує, що його місто знищене "на 70%", проте така оцінка на око здається дещо завищеною. Прислухатися, швидше, потрібно до його ж слів про те, що протягом наступних кількох тижнів місто має провести ретельний аудит збитків. Їхня сума, каже мер, у будь-якому разі складе десятки мільярдів гривень.

Проте найстрашніше, продовжує мер у своїх інтерв'ю, навіть не це, а те, що сусідство з Росією та Білоруссю нікуди від Чернігова не подінеться. А це означає, що частина жителів міста, які виїхали звідси з початком війни, - насамперед айтішники, які незадовго до війни уподобали тихе та зелене місто на Десні, - можуть не повернутися, а лишитися за кордоном чи на заході України.

Чернігів
Підпис до фото,

Судячи з повсюдно розміщеної зовнішньої реклами, особливих сентиментів до російських солдатів у переважно російськомовному Чернігові не відчувають

Тому вже зараз Атрошенко виступає за запровадження у Чернігові спеціального податкового режиму, який дозволить місту конкурувати на ринку праці та виборювати своє повоєнне майбутнє.

Ми ж з Олександром Ведулою підходимо до тієї самої алеї, де три роки тому ми познайомилися. І саме тут я включаю той самий відеозапис, і дідусь розпливається в посмішці, дивлячись на па у своєму виконанні.

"Повернути б ці три роки. Щоб так само станцювати, і навіть краще, - каже він. - Адже не танцювали з самого вересня. Але от зараз потеплішає трохи - і ми сюди повернемося. Адже життя йде вперед. І ми підемо вперед. Вдень будемо працювати, відновлювати своє місто. А ввечері - будемо танцювати, відновлювати свої сили".

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!