Жахи життя у Луганську. Чоловіків відловлюють на війну, а все українське витравлюють

Попри три місяці війни та попередні вісім років життя в "республіці", є стійке почуття безперервного жаху, який не може бути реальністю - тому що ні війна, ні смерті, ні суперечливі новини не можуть бути нормою за визначенням.

Стрічка місцевих новин красномовно говорить про те, що Сєвєродонецьк "наш". Далі буде Лисичанськ. Дивно, але від цієї новини не тріумфує ніхто, бо кожен розуміє, якою ціною дається це "звільнення" всієї території області - смерті, розруха, жах, безробіття, зміна місця та умов життя для тисяч людей.

Тому тенденцій тут дві - новини або не дивляться зовсім, намагаючись жити колишнім життям, зберігаючи якісь звичні контури норми. Або ж дивляться їх гранично спокійно, відсторонено, як щось, що не стосується тебе ніяк і що треба приймати лише за фактом того, що сталося.

З того, що вразило останнім часом - смерть п'ятирічної дівчинки в Горлівці та якась черства зверхність журналістів, які витискали з родини вбитої крики та ридання на камеру, прокляття на адресу України над убитою дитиною. І дивитись це було неможливо.

Чоловіків немає

Війна торкнулася буквально всіх сфер життя. Немає чоловіків. Здається, що вони є на вулицях, але придивившись ти розумієш, що це або підлітки, або люди похилого віку.

І навіть лікаря УЗД з дитячої лікарні мобілізували на передову. Є такий місцевий жарт: "Чого ніколи не побачиш у військкоматі?"

Відповідь проста: "Синів Л. Пасічника" (самопроголошений керівник "ЛНР" - Ред.). Вони якраз призовного віку.

Любити батьківщину зараз змушують силоміць, як у тій Путінській приказці "Подобається, не подобається - терпи, красуне".

Сусіда впіймали, коли він повертався з крамниці.

Він ніс курячу печінку у пакеті. Поки він виривався, пакет порвали, з будинку вискочила його співмешканка і в прямому розумінні відбивала свого чоловіка від призову кулаками.

Чомусь запам'яталася не бійка жінки з чоловіками, а саме куряча печінка, що розсипалася вулицею.

Кожен випадок такої насильницької мобілізації - така ось колоритна історія з гонитвою, стеженням, мордобоєм, коли дають на збори пів години і чергують під вікнами, аби "доброволець" не втік.

Для "своїх" є "служба" у санчастині з ночівлями вдома. Так "служать" депутати і ті медійні особи, хто має "служити" на камеру.

Мої подруги ховають чоловіків та синів із лютого, щоб зберегти їм життя. Зовсім як про в'язня замку Іф?

Своїх синів чи родичів наважуються перевозити ночами на дні машини ті, хто має російське громадянство з пропискою в паспорті, - таких водіїв не можуть мобілізувати і відпускають.

Перевозять, щоб "в'язні" могли подихати у приватному будинку чи навідатися до рідні.

З'явилося якесь таємне життя, про яке знають усі довкола - у будинку поруч ховається чоловік, але про це не говорять уголос.

Мій знайомий відростив бороду, щоб здаватися старшим, бо йому якраз 55 років і він до кінця не знає, чи 55 років входить у мобілізаційний вік чи ні. Оголошено. що мобілізовують усіх від 18 до 55 років.

Дорожнеча і українські пенсії

Дуже сильно все подорожчало. Зруйнувалися звичні схеми виїзду за українськими пенсіями, які досі платять.

Щоб перевести в готівку гривню варіантів небагато - потрібно віддати в комерційний центр свій телефон з сім-картою Vodafone, телефон вивозять кудись, де ловить Vodafone (в "республіці" з лютого відключили український мобільний зв'язок), і перекидають гроші з картки на картку через електронні кабінети, а тут видають пенсію у рублях за місцевим курсом.

В обмінниках вже не поміняти гривню - лише на долар за дуже заниженим курсом. Є можливість розплатитися в супермаркеті, але й там "нюанси" - курс 1:2 та гривню приймають неохоче, бо немає решти, бо не вистачає рублів.

Процвітає новий "бізнес" - вивезення людей за путінськими 10 000 рублів допомоги в РФ. Тут теж десятки нюансів - везуть однією машиною чи з пішим переходом кордону, у далеке місто чи ближче, з очікуванням чи з місцем у черзі.

Сума оплати за дорогу коливається від 2000 до 3000 рублів. Чим ближче російське місто, тим вища ціна. Охочих їхати так багато, що чекати на виїзд можна пару тижнів.

Дуже багато складнощів з переведенням в готівку грошей з карток Привату. Те, що займає пару хвилин у нормальній країні (дзвінок або смс від банку), тут із галузі космічних технологій.

Кажуть, Vodafone ловить десь на пам'ятнику Князю Ігорю на виїзді з Луганська та на російському кордоні.

І туди стали возити за гроші, щоб допомогти зняти свої ж гроші тим самим нехитрим способом переведення з картки на картку за дуже заниженим курсом. Видають готівку після таких операцій лише у рублях.

Тотальні гоніння на Україну

Якщо підвести всі зміни під одну спільну риску, то таких тотальних гонінь на Україну, як зараз, не було всі 9 років війни. України нема. Її викреслюють від усюди, вимарують, витісняють. Навіть у найбезневиннішому - згадках народних пісень на дитячих підсумкових концертах у музичних школах.

Будь-яка згадка України викликає агресію. І з тією гарячковістю, як витісняється Україна, підноситься Росія. Допомога, гуманітарка, подарунки, плани на відновлення (чому тільки зараз?), шефство, міста-побратими.

Потужність Росії звеличується у всьому - лікарі лікують безкоштовно і приїжджають у свою відпустку, кожен житель Росії готовий надати допомогу за здорово живеш. Картинка настільки глянцева, що їй не віриш.

У новинах обіцяють найближчим часом відновити Маріуполь та перетворити його на квітучий курорт - побратим Санкт-Петербурга. Говорять, що з дня на день пустять потяги. Це дивовижна двоїстість всього - що читаєш і що бачиш на власні очі.

На вулицях багато військових машин без номерів, багато агітації воювати та плакатів із зображенням військових. Хлопці зі зброєю п'ють каву в центрі, а довкола в'ються дівчата. І навіть ця картинка вже стала звичною.

У всіх місцевих ЗМІ наголошується на гуманному відношенні тут до українських полонених, яких лікують безкоштовно, годують і не ображають. Це викликає агресію - бажання змусити їх відбудовувати зруйноване самими ж військами "республіки" та Росії.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!